В дисертаційній роботі на основі проведеного критичного аналізу сучасної теорії та практики ведення інвестиційної діяльності в регіонах України, світового досвіду організаційного сприяння іноземним інвестиціям вирішується наукове завдання створення організаційного механізму інвестування промислового виробництва в економічних регіонах, що має суттєве значення для інтенсифікації іноземного інвестування в регіонах України. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Сучасний стан економіки України характеризується трансформаційними умовами, наслідки яких впливають на активність перебігу інвестиційних процесів, що змінює склад і тлумачення категоріального базису інвестування, його ознак; з’являються нові чинники впливу, котрі характеризуються розгалуженістю, невизначеністю терміну дії, слабкою прогнозованістю. Такий стан процесів капіталовкладень вимагає подальшого розвитку й удосконалення науково-методичних засад інвестиційної діяльності. 2. Дослідження категорії іноземних інвестицій та чинників впливу інвестиційного середовища дали можливість удосконалити їх класифікацію за вагомими у трансформаційних умовах ознаками, що розподілені за приналежністю до внутрішнього та зовнішнього середовища промислового підприємства як основного об’єкта, суб’єкта інвестиційної діяльності. До нових запропонованих ознак відносяться: рівень новизни, таксономії, вид економічної діяльності, мотивація; уточнено види інвестицій за ознакою „об’єкт вкладення”, до складу яких запропоновано включити інвестиції в трудові ресурси (людський капітал). Практичне застосування удосконаленої класифікації сприятиме кращому усвідомленню сутності інвестування в умовах нестабільного середовища та запобіганню помилковим висновкам щодо методів управління ним. 3. Комплексне оцінювання інвестиційної привабливості підприємств доцільно провадити з урахуванням тенденцій перебігу інвестиційних процесів у регіонах, галузях і безпосередньо на об’єктах інвестування за допомогою методів портфельного, багатовимірного, факторного аналізів і розрахунку інтегрального показника, що враховує його динаміку та спрямованість розвитку. 4. Інвестиційна конкурентоспроможність підприємств тісно пов’язана з наявним станом та перспективами розвитку всього логістичного забезпечення їх діяльності – підприємств–постачальників та суміжників, споживачів, транспортної та інформаційної інфраструктури, енергетичних мереж. У більшості випадків такий комплекс формується у декількох сусідніх адміністративно-територіальних одиницях, що у сукупності складають єдиний економічний регіон. 5. Межі економічних регіонів повинні визначатися за критерієм повноти інвестиційного комплексу – сукупності галузевої, територіальної та економіко-історичних складових, що забезпечують ведення інвестиційної діяльності. 6. Ефективність використання інвесторами інвестиційного комплексу регіону можливо лише за допомогою організаційного механізму інвестування, який створюється місцевими органами державного управління та самоврядування за участю організацій сприяння підприємницькій, зовнішньоекономічній та інвестиційній діяльності, підприємств та бізнес-структур. 7. Центральною ланкою організаційного механізму повинна бути регіональна інвестиційна агенція, на яку покладаються функції маркетингового та інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності, координації дій місцевих органів влади та самоврядування, спеціалізованих організацій сприяння зовнішньоекономічній та інвестиційній діяльності. Крім того, агенції повинні приймати активну участь у розв’язанні спорів, що виникають між суб’єктами інвестиційної діяльності, як на етапі рекламаційного процесу - за допомогою створених за участю місцевих органів влади та самоврядування комісій з досудового розв’язання спорів, так і в арбітражних органах – за допомогою регіональних та національної торгово-промислових палат, Українського національного комітету Міжнародної торгової палати. 8. Одним з головних завдань створення та функціонування організаційного механізму інвестування в регіонах необхідно вважати створення високого інвестиційного іміджу регіону та України в цілому. Це може бути досягнуто, насамперед, завдяки лояльності до інвесторів місцевих органів влади, максимального сприяння при проходженні інвесторами дозвільних процедур, обмеженню корупції. Традиційні чинники інвестиційної привабливості регіонів необхідно доповнити якісно новими – мобільністю робочої сили, гнучкістю місцевих постачальників, готовністю влади до співпраці з інвесторами тощо. 9. Функціонування організаційного механізму повинно відбуватися з постійним моніторингом економічної та соціальної ефективності, що відображають результати діяльності механізму у вигляді приросту інвестицій, росту виробництва, зайнятості, заробітної плати та кваліфікації працюючих, рівня споживання, розвитку інфраструктури тощо. Доцільним є визначення ефективності функціонування організаційного механізму за такими критеріями. |
