Проведене дослідження дозволило зробити ряд нових теоретичних висновків і обґрунтувати практичні заходи щодо впровадження екологічного страхування у страховий ринок України. Згідно з загальною метою і конкретними задачами основні результати роботи полягають у такому. 1. Використання механізму регулювання охорони навколишнього середовища допоможе вирішити основні цілі та задачі екологічного страхування, тобто забезпечити фінансову стійкість страхових організацій, підвищити екологічну безпеку шахт, що закриваються, підвищити відповідальність страховиків перед страхувальниками. 2. Механізм регулювання охорони навколишнього середовища через страхування встановить правові стосунки між страховиком і страхувальником, підвищить відповідальність сторін щодо виконання умов договору страхування: дозволить вирішити виниклі суперечки в порядку, передбаченому українським законодавством. 3. Створення системи страхових екологічних фондів у регіоні дозволить зробити їх багатогранними, орієнтованими на реальні можливості відшкодування екологічної шкоди без збитку для стійкого соціально-економічного розвитку регіонів і галузевих комплексів. Причому головним питанням є не тільки масштаби відшкодування екологічних збитків, але й гарантії такого відшкодування. За допомогою страхових екологічних фондів економічна зацікавленість підприємств у зниженні екологічного ризику придбає значення для забезпечення їх господарської діяльності. 4. Для розвитку екологічного страхування в Україні необхідне створення, насамперед, нормативно-правової та методичної бази. Основним документом екологічного страхування у вугільній галузі України пропонується Положення “Про порядок проведення екологічного страхування”, в якому ставиться мета і задачі, формуються організаційно-правові норми страхування екологічних ризиків, визначаються основні положення взаємодії суб'єктів і об'єктів страхування та методичні підходи до обґрунтування економічних показників, що може бути базою для впровадження екологічного страхування з урахуванням специфіки цього виду страхування. 5. Основні напрямки страхової діяльності у сфері екологічного страхування слід починати з оцінки екологічного ризику шляхом екологічного аудиювання, для чого необхідне визначення небезпечних факторів виробничого об’єкта. 6. Упровадження екологічного страхування з урахуванням вирішення основних питань, таких, як установлення розмірів збитку і витрат, пов’язаних із відшкодуванням збитків, обумовлених розрахунковим шляхом через систему показників страхової діяльності, потребує пошуку нових шляхів поповнення страхових фондів та резервів, які забезпечуватимуть страхову діяльність. 7. Розроблена методика розрахунку страхового відшкодування при екологічних порушеннях унаслідок реструктуризації вугільних шахт Донецького басейну дозволить страховикам України проводити екологічне страхування в рамках законодавства. Розроблена система економічних стимулів, спрямованих на дотримання норм охорони навколишнього природного середовища, дасть можливість страховим організаціям здійснювати страхову діяльність у сфері екологічного страхування. 8. Основні напрями і джерела створення страхових фондів і резервів для покриття витрат при екологічному страхуванні, які містять перелік об’єктів, що можуть фінансуватися за рахунок цих страхових резервів, дозволять проводити екологічне страхування на належному рівні. 9. Стимулювання природоохоронних заходів може здійснюватися страховим шляхом, зменшуючи страхові премії у випадку виконання природоохоронних заходів, що знижують імовірність очікуваної величини завданих збитків. Кошти страхового фонду можуть використовуватися у фінансуванні зазначених заходів, а частина страхових премій за певних умов (ненастання страхового випадку після закінчення визначеного періоду часу, зниження екологічного ризику, запобігання настанню страхового випадку) може бути повернута страхувальнику. |