Анотація до роботи:

Каськов І. В. Організаційно-управлінські аспекти соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – “Психологія праці в особливих умовах”. Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-управлінських аспектів соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині. Проведено вивчення явища соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині. Уточнено основні показники соціально-психологічної адаптованості молодого офіцера. Розроблено та апробовано методику організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині. Проведено експериментальне дослідження організаційно-управлінських аспектів соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації командуванню військової частини щодо організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів.

1. Аналіз результатів наукових досліджень стосовно соціально-психологічної адаптації особистості дозволяє стверджувати, що зацікавленість цією проблемою досить велика. Проте існують лише одиничні дослідження, предметом яких є пошук оптимальних шляхів організації соціально-психологічної адаптації особистості до особливих умов праці.

На основі аналізу науково-психологічної літератури виявлено, що у загальному розумінні поняття “соціально-психологічна адаптація особистості”, відображає складну системну властивість особистості, яка обумовлюється умовами службової діяльності, а також змістом і взаємозв’язком її складових компонентів, які знаходяться в певній залежності і складають своєрідну структуру. Отже, з матеріалу, що наведений вище можна зробити такі висновки:

2. Соціально-психологічна адаптація молодого офіцера є складним соціально-психологічним процесом, що полягає у взаємодії особистості молодого офіцера (вчорашнього курсанта) і нового соціального середовища (умов військової частини), під час якого узгоджуються вимоги та сподівання його учасників. Основними показники соціально-психологічної адаптованості молодого офіцера є: адаптивні здібності молодого офіцера; тривожність; задоволення службовою діяльністю; задоволення командуванням; задоволення підлеглими; задоволення побутовими умовами; готовність молодого офіцера надалі продовжувати службу у військовій частині.

3. Під оптимальними шляхами організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів слід розуміти напрямки діяльності посадових осіб військової частини щодо надання допомоги молодим офіцерам у взаємодії з новим соціальним середовищем, під час якого узгоджуються їх вимоги та сподівання. До таких шляхів належать: управління процесом адаптації молодих офіцерів (планування, організація та контроль діяльності щодо соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів); діагностика адаптивних можливостей молодих офіцерів; психопрофілактика дезадаптивних станів молодих офіцерів; психокорекція дезаптивних станів у молодих офіцерів з низькими адаптивними можливостями.

4. Під поняттям “методика організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів” слід розуміти узгоджені за цілями, завданнями і часом дії посадових осіб військової частини, які спрямовані на попередження виникнення дезаптивних станів у молодих офіцерів та підвищення їх адаптивних можливостей. Загальна структура методики має включати три етапи: підготовчий етап – етап підготовки до прибуття молодих офіцерів у військову частину; основний етап – допомога молодим офіцерам на початковому етапі служби у військовій частині; заключний етап – етап становлення і входження на посаду, придбання досвіду офіцерської служби.

5. Система введення молодих офіцерів на посаду повинна включати такі основні форми та методи роботи військового керівника як безпосереднього організатора цієї роботи: розвиток системи наставництва; систематичне проведення індивідуальних бесід з молодими офіцерами посадовими особами управління військової частини; створення ефективної системи зворотного зв’язку між підлеглим та начальником; поточний контроль за діяльністю кожного молодого офіцера. Особливості психологічної роботи з молодими офіцерами у військовій частині визначаються рівнем їх соціально-психологічної адаптованості. Психолог проводить психологічну діагностику і виявляє рівень адаптивних здібностей молодих офіцерів. Крім цього визначає їх мотивацію та готовність надалі продовжувати військову службу. Далі, тісно взаємодіючи з посадовими особами військової частини, а також з командирами підрозділів та офіцерами-наставниками, психолог відслідковує процес входження молодого офіцера в офіцерський колектив, в колектив підрозділу, в який призначено на посаду, а також міжособистісні зв’язки з підлеглими та з командуванням. Об’єктом підвищеної уваги та безпосередньої підтримки військового керівництва та психологів є молоді офіцери, які схильні до дезаптаційних станів.

6. У процесі проведення експерименту виявлено, що молоді офіцери, адаптуючись до нових умов службової діяльності у військовій частині, в залежності від своїх індивідуально-психологічних особливостей та рівня професійної підготовленості, мають різні рівні соціально-психологічної адаптованості. До початку формуючого впливу на експериментальну вибірку, як в експериментальних (n_e = 57,5%), так і в контрольних (n_k = 65,4%) групах, переважав середній рівень соціально-психологічної адаптованості молодих офіцерів. Крім цього спостерігаються досить високі показники низького рівня (n_e = 31,7%, n_k = 27,7%). Це вказує на те, що серед молодих офіцерів існує високий відсоток тих, хто має низький рівень адаптивних можливостей і потребує відповідної допомоги посадових осіб військової частини.

При створенні чіткої системи узгоджених дій всіх управлінських ланок військової частини (здійснення розвиваючих та формуючих впливів на експериментальну вибірку) в експериментальних групах (n_е) спостерігається чітка тенденція підвищення високого рівня до 25,7% та зниження низького до 6,8%. Поряд з цим позитивний напрям змін в контрольних групах (n_к) відсутній: високий рівень адаптованості залишився на рівні 6,9%, низький - 24,8%.

7. Експериментальне дослідження організаційно-управлінських аспектів соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів та аналіз наукових джерел дозволило нам розробити практичні рекомендації командуванню військової частини щодо організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів. В них розкрито особливості такої роботи, а також розроблено алгоритм діяльності посадових осіб щодо проведення місячника молодого офіцера.

Таким чином ми, на основі теоретичного та експериментального дослідження організаційно-управлінських аспектів соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів, розробили та перевірили методику організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині, яка відображає чітку систему дій посадових осіб (від командира частини до командира підрозділу), а також пропозиції командуванню частини щодо оптимізації цієї діяльності. Тим самим ми підтвердили гіпотезу нашого дослідження та досягнули його мети.

Слід зазначити, що перспективним напрямком подальших розвідок даної проблеми є розробка комплексної методики організації соціально-психологічної адаптації всіх категорій військовослужбовців, а також вивчення психологічних умов і шляхів розвитку психологічної готовності військових керівників до управління процесом соціально-психологічної адаптації підлеглого особового складу.

Публікації автора:

1. Каськов І. В. Теоретичні аспекти адаптації молодих офіцерів до професійної діяльності // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ ім. М. П. Драгоманова №11, 2000. – С. 439-442.

2. Каськов І. В. Адаптація молодих офіцерів до діяльності на первинних офіцерських посадах як соціально-психологічна проблема // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ ім. М. П. Драгоманова №16, 2002. – С. 233-235.

3. Потапчук Є. М., Каськов І. В. Військовий керівник як організатор адаптації молодих офіцерів до діяльності на первинних офіцерських посадах // Збірник наукових праць. – №20, Ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. – С. 250-254.

4. Каськов І. В. Соціально-психологічна адаптація молодих офіцерів у Сухопутних військах до умов професійної діяльності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2003, т.V, ч. ІІІ – С. 124-128.

5. Каськов І. В. Деякі результати експериментальної перевірки ефективності методики організації соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів // Збірник наукових праць. – №28, Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004. – С. 181-189.

6. Каськов І. В. Методика соціально-психологічного забезпечення адаптації молодих офіцерів до діяльності у військовій частині // Збірник наукових праць. Матеріали доповідей на міжвузівській науково-методичній конференції “Самовиховання як фактор розвитку особистості. – №23, Ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. – С. 53-60.

7. Каськов І. В. Система дій посадових осіб військової частини щодо забезпечення адаптації молодих офіцерів // Матеріали доповідей на міжвузівській науково-теоретичній конференції: “Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах. – Львів: ЛІПБ МНС України, 2003. – С. 60-61.