Дисертаційна робота теоретично узагальнює та вирішує наукову задачу: з позицій концептуально нового наукового підходу та з використанням специфічних методів соціальної медицини доведено необхідність та можливість покращання первинної медико-санітарної допомоги за рахунок удосконалення її організаційних форм, оптимізації її обсягів і підвищення її якості з урахуванням регіональних умов і особливостей надання шляхом обґрунтування організаційно – технологічних стандартів (моделей) фахової діяльності. 1. Соціометричний аналіз виявив, що рівень якості медичної допомоги, яка надається АЗПСМ в сільській місцевості, за рекомендованою ВООЗ кваліметричною шкалою – низький (пацієнти (56,8±2,1)%, працівники – (58,8± 3,5)%), що визначається: рівнем матеріально-технічної забезпечення (пацієнти – (34,8±1,8)%; працівники – (51,3±2,5)%), рівнем кваліфікації медичного персоналу (пацієнти – (53,9±2,8)%, працівники – (55,3±2,5)%), рівнем фізичної доступності (пацієнти – (48,0±1,5)%, працівники – (47,6±1,7)%) та відсутністю умотивованого розширення обсягів медичної допомоги. Доведено, що на рівні закладів первинної ланки найбільш перспективним напрямком підвищення якості та розширення обсягів медичної допомоги є розробка та впровадження організаційно-технологічних стандартів, оскільки має місце дублювання виробничих функцій різних категорій медичного персоналу: у (91,8±10,2)% часу при обстеженні пацієнтів, (81,8±5,6)% – при маніпуляціях, (39,6±2,9)% – при профілактичних заходах лікар дублює роботу медичної сестри. 2. Вивчення ефективності медичних маршрутів пацієнтів з маркерною патологією виявило, що підвищення доступності лікарської допомоги та керованості медичної допомоги є значимими факторами удосконалення організації охорони здоров’я сільського населення і створює передумови для розширення обсягів медичних послуг, що можуть надаватися на первинному рівні, зменшення необґрунтованого навантаження на вторинний та третинний рівні при забезпеченні встановленого рівня якості відповідних медичних послуг. Доведено, що у разі лікарської координації медичного маршруту адекватність допомоги збільшується на (28,6±3,1)%, ефективність медичного маршруту – на (24,9±1,5)%, а ефективність медичної допомоги населенню в цілому підвищується на (55,8±7,2)%. 3. Встановлено, що пріоритетним напрямком підвищення якості медичної допомоги, поряд з усуненням дублювання функцій, є корекція системних організаційних дефектів в роботі виробничої пари «сімейний лікар-медична сестра»: перевантаження роботою з документацією ((30,1±3,1)% у структурі робочого дня сімейного лікаря та (31,6±3,3)% медичної сестри), диспропорції у витраті часу на лікувальну роботу відносно профілактичної (у лікаря 4:1, у медсестри 7:1), значні витрати робочого часу (2/5 часу) лікарем на надання медичної допомоги поза межами амбулаторії. За результатами імітаційного моделювання визначено вдосконалену організаційно-технологічну модель організації праці зазначеної виробничої пари, що дозволяє раціонально розподілити її виробничі функції. 4 Рівень якості первинної медичної допомоги взаємозв’язаний не лише з обсягами (КС мах=0,233±0,048, мах =0,337±0,046) та видами фахової діяльності (КС мах=0,241±0,025, мах=0,319±0,030) і кваліфікацією лікаря (КС=0,229±0,044, =0,302±0,034), але й зі ступенем фахової кооперації лікаря та медсестри. Наведене дозволило обґрунтувати методичні підходи до розробки організаційно-технологічних стандартів та відповідних моделей діяльності спеціалістів і фахівців, якими елімінуються виявлені організаційні дефекти та, додатково, враховується координаційна функція лікаря. 5. Ефективність запропонованої моделі первинної медико-санітарної допомоги визначається збільшенням обсягів діяльності медичного персоналу (на (12,1±3,5)%), підвищенням рівня якості медичної допомоги (на (10,8±2,5)%), можливістю її адаптації до регіональних особливостей надання медичної допомоги. Зазначена модель не передбачає створення нових підрозділів в сучасній системі охорони здоров’я, обов’язкового розширення матеріально-технічної бази, не потребує додаткового навчання медичного персоналу, що дозволяє впроваджувати її без значних економічних затрат в регіонах України. 6. Впровадження міжнародно визнаних організаційних форм надання медичної допомоги повинно базуватись на стандартизації фахової діяльності медичного персоналу з розмежуванням функцій, контролем ефективності, якості з подальшою оптимізацією обсягів допомоги та врахуванні результатів медико-соціального моніторингу стану здоров’я населення, діяльності закладів первинної медико-санітарної допомоги та соціометричних оцінок її якості. |