Протиріччя, яке виникло між потребою органів внутрішніх справ України в керівних кадрах і реальним рівнем професійної підготовки керівників до службової діяльності висунуло актуальну проблему розробки теоретико-методичних основ професійно-психологічного відбору та підготовки керівних кадрів, які володіють лідерськими якостями та лідерською спрямованістю, що дає можливість ефективно виконувати функціональні обов’язки в умовах змін міліцейського середовища. 1. Проведений аналіз існуючих підходів щодо дослідження лідерства показав, що воно являє собою соціально детермінований процес організації малої групи і управління нею, який сприяє ефективному досягненню групових цілей в оптимальні строки і викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання: філософському, загальнонауковому та конкретно-науковому, що пояснюється значущістю феномену. Серед основних чинників лідерства вітчизняними та зарубіжними дослідниками виділено: особливості особистості лідера, рівень сформованості його лідерських якостей та лідерська спрямованість, рівень організації групи, її соціально-психологічна атмосфера та особливості ситуації, в якій реалізується лідерство, рольова поведінка лідера в системі соціальних стосунків, відповідність формальної та неформальної структури групи, стратегії прийняття групового рішення, стиль лідерської поведінки, особливості завдань, що стоять перед групою, інтеракція між лідером і послідовниками та особливості впливу, який здійснює лідер. 2. У результаті здійсненого порівняльного аналізу психологічних аспектів лідерства органів внутрішніх справ України та поліцейських організацій зарубіжних країн встановлено, що проблема якісного управління на засадах лідерства актуальна і є предметом багатьох наукових досліджень. Залежно від специфічних особливостей правоохоронної діяльності до керівників як поліцейських організацій зарубіжних країн, так і до міліцейських підрозділів України, висувають вимоги, що пов’язані з наявністю якостей і здібностей, які забезпечують референтність, авторитетність впливу на підлеглих і гарантують постійність лідерського положення керівника. Найбільш поширеними в поліцейських організаціях розвинутих західних країн та США є моделі харизматичного та трансформаційного лідерства, які є оптимальними і для застосування в органах внутрішніх справ України. 3. Аналіз літературних джерел з проблем лідерства в органах внутрішніх справ України та власні експериментальні дослідження дають підстави зробити висновок про те, що ефективність діяльності міліцейського підрозділу залежить від того, яку психологічну роль виконує його керівник. Оптимальним вважається поєднання формальної ролі керівника та неформальної ролі лідера, що дає можливість забезпечити управлінське лідерство в органах внутрішніх справ. Управлінський лідер ОВС характеризується використанням у взаємодії з підлеглими як статусної влади так і лідерського впливу, що сприяє оптимальному вирішенню поставлених перед підрозділом завдань з найкращими результатами при найменших затратах. Управлінське лідерство – вид лідерства, який ґрунтується на особливих відносинах між керівником підрозділу внутрішніх справ і підлеглими, в результаті чого значно полегшується виконання посадових обов’язків кожним із учасників взаємовідносин. Ці відносини базуються на добровільному і взаємному визнанні певного балансу сили і влади між співробітниками і підкріплюються здатністю кожного із них впливати на зміну мотивації, цілей, емоцій і настроїв учасників взаємовідносин. Компетентність керівника в питаннях лідерства і його лідерський талант – це обов’язкова умова продуктивної діяльності організації, в тому числі і органів внутрішніх справ, результати якої викликають відчуття задоволеності як у керівника, так і у його підлеглих. 4. З метою визначення психологічних особливостей особистості управлінського лідера органів внутрішніх справ розроблено інтеграційну психологічну модель, в структурі якої виділені такі значимі компоненти як лідерська спрямованість, професійна компетентність та лідерський потенціал особистості. Системотвірним чинником в цій моделі є лідерський потенціал керівника органів внутрішніх справ. 5. В ході дослідження на основі експертних оцінок виділено комплекс особистісних якостей та психологічних характеристик, які становлять лідерський потенціал особистості. Лідерський потенціал особистості включає: комунікабельність, цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість, мотивацію до успіху, врівноваженість, розсудливість, компромісність, емпатію, позитивну самооцінку, впевненість у собі, щирість, рішучість, розвинуту інтуїцію, чутливість, готовність до ризику (іноваційність), критичність (до себе та до інших) та реалізується через емоційну, поведінкову та когнітивну гнучкість. Створення інтеграційної моделі управлінського лідера ОВС дозволяє оптимізувати: дії керівника в процесі його становлення в ролі лідера колективу; застосування методів і засобів формування лідерських якостей; запропонувати систему відбору на керівні посади ОВС; шляхи та засоби самовиховання; оцінювання лідерських якостей керівника; педагогічну технологію формування цих якостей. 6. На основі розробленої моделі запропоновано психодіагностичний комплекс для визначення професійно-значимих якостей управлінського лідера органів внутрішніх справ, який включає індивідуальний-типологічний опитувальник (ІТО), стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (СМДО), метод кольорових виборів (МКВ), метод діагностування міжособистісних відносин (ДМО – модифікований тест Лірі), тест Равена, та має можливість застосування при призначенні на керівну посаду та висуванні у резерв керівних кадрів ОВС. У ході експерименту встановлено, що високоефективні керівники (управлінські лідери) органів внутрішніх справ мають значимі відмінності за низкою важливих тестових показників психодіагностичного комплексу лідерського потенціалу у порівнянні з низькоефективними керівниками. На основі отриманих даних розроблено критерії оцінювання якостей керівника в процесі професійно-психологічного відбору. Дослідження показало, що ефективним є здійснення двохетапного (пролонгованого) професійно-психологічиного відбору з застосуванням принципів єдності, актуальності, відносності, особистісного та структурного підходу, динамічності. 7. Основними перешкодами, що заважають реалізації лідерських функцій керівниками органів внутрішніх справ, є невідповідний рівень їх психологічної професійної підготовки, що проявляється у несформованісті лідерський якостей, невідповідності соціальній ролі, очікуваній колективом, частковому виконанні лідерських функцій, виборі неадекватного ситуації стилю керівництва. Усунення виявлених проблем можливе в результаті цілеспрямованої та організованої професійної підготовки управлінського лідера органів внутрішніх справ. Результати формуючого експерименту дають підстави стверджувати, що умовами ефективного розвитку лідерського потенціалу застосування тренінгових технологій та застосування активних форм навчання. Найбільш ефективними методами розвитку лідерського потенціалу є методи мотивації і активізації уваги, методи організації діяльності і взаємовідносин, методи контролю за результатами діяльності і спілкування. Засобами розвитку лідерського потенціалу керівника є групова дискусія, аналіз конкретних ситуацій, рольова та ділова гра. Експериментально доведено, що результатом застосування запропонованої комплексної програми розвитку лідерського потенціалу є формування у керівників органів внутрішніх справ емоційної, когнітивної, поведінкової гнучкості та лідерської спрямованості, що є структурними компонентами інтегральної моделі управлінського лідера. 8. На основі отриманих даних побудовано модель процесу підготовки управлінських лідерів до практичної діяльності, яка відповідає вимогам оптимальності та включає загальну, спеціальну та базову підготовку. Здійснення базової підготовки, що являє собою комплекс заходів, спрямованих на формування безпосередньої готовності офіцера органів внутрішніх справ до здійснення управлінських функцій, на основі спеціальної, яка реалізується у відповідності зі спеціальністю і вимогами відповідної державної кваліфікаційної характеристики, та на основі загальної підготовки, під якою слід розуміти рівень знань, умінь та навичок, набутих особистістю до формування професійної визначеності, забезпечує системність навчання та досягнення необхідного і достатнього рівня готовності до управлінської діяльності. В ході дослідження визначено психологічні вимоги до професійної підготовки, а саме: етапність та комплексність підготовки, активність, інтенсивність та гнучкість навчання, комплексність впливу та різноманітність методологічних підходів і методичних прийомів, встановлено основні форми та особливості здійснення, що дало можливість розробити ряд технологічних рішень інтенсифікації підготовки управлінських лідерів органів внутрішніх справ. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальших наукових пошуків: дослідження динаміки становлення керівника в якості управлінського лідера міліцейського колективу; створення та робота з командами в процесі управлінської діяльності; особливості сприйняття управлінського лідера органів внутрішніх справ підлеглими; форми та методи психологічного впливу управлінського лідера тощо. |
