У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД. 1. Визначено сутність та уточнено категоріальний апарат “взаємодії” й “координації”. 2. Зазначено, що діяльність міліції та поліції у міжнародній правоохоронній сфері характеризується деякими формальними ознаками: а) регламентується законом, міжнародно-правовими актами, здійснюється офіційно дозволеними методами; б) у межах компетенції є спеціалізованою, що відповідає характеру виконуваних функцій; в) суб’єкти відповідальні перед державою (у деяких питаннях і перед міжнародною спільнотою), суверенні, незалежні від тиску будь-яких зовнішніх сил (проблемні ситуації вирішуються шляхом переговорів, узгоджень, закріплення у міжнародних угодах, договорах та ін.). 3. На основі аналізу виявлена невідповідність правових відносин на території держав СНД. Основна перешкода, на нашу думку, полягає в тому, що класичний варіант правових відносин між державами накладається на взаємини між державами Співдружності. При цьому не враховується фактична відсутність кордону і реальні життєві умови. Тому, на нашу думку, класичний варіант підходить для тих держав, що мають фактичні межі й у недалекому минулому не складали єдину державу. 4. Обґрунтована необхідність щодо завдань боротьби з міждержавною злочинністю. Визнається необхідним на договірній основі: створити для загального користування спеціалізовані банки інформації, тобто впровадження у практичну діяльність єдиної політики інформаційного забезпечення усіх напрямів діяльності ОВС. Особливого значення для країн СНД набуває досвід, отриманий розвиненими країнами ЄС, який може стати підґрунтям у розвитку та інформаційному забезпеченні управління у міждержавній боротьбі зі злочинності. Єдиний інформаційний простір правоохоронних органів СНД, у тому числі міліції (поліції), є одним із основних антикримінальних факторів. 5. Проведений автором аналіз угод держав СНД у межах боротьби із злочинністю свідчить, що більшість із них так названі рамкові угоди. Вони визначають лише контури взаємодії, її основні принципи і напрямки і не містять яких-небудь конкретних зобов’язань. Норми таких угод є більше рекомендаційними, ніж імперативними. Нами запропоновано підготувати до них протоколи з механізмами реалізації зазначених норм. 6. Визначено, що правове забезпечення життєдіяльності Співдружності ґрунтується на загальноприйнятих принципах і нормах сучасного міжнародного права і спрямовано на подальше удосконалення міждержавного співробітництва. Невиконання державами договорів і рішень починається, як правило, з недотримання ними обов’язкових юридичних процедур, без яких підписані документи не можуть знайти міжнародно-правову силу і бути реалізовані. Це стосується, насамперед, виконання внутрішньодержавних процедур по договорах, що укладаються. В інтересах загальної діяльності органів внутрішніх справ у сфері протидії міжнародному криміналу необхідно, щоб у нормативних документах були розділи, які б регламентували спільну діяльність саме з питань міждержавної злочинності. Контроль з виконання державами-учасницями вимог, підписаних правових документів, пропонується покласти на Міжпарламентську асамблею. 7. Проведене дослідження дозволило автору зробити такі висновки щодо єдиної стратегії та механізму боротьби з міждержавною злочинністю в країнах СНД, що передбачає наступні основні напрями міждержавного співробітництва: обмін правовою, криміналістичною, оперативно-розшуковою й іншою інформацією; виконання запитів про проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій; надання правової допомоги по кримінальних справах, видача осіб, винних у здійсненні злочинів; спільне планування і здійснення заходів щодо припинення злочинів, що становлять міжнародну небезпеку; розробка міжнародних норм обов’язкового чи рекомендаційного характеру по захисту прав людини в сфері правопорядку і карного правосуддя; визнання і виконання рішень по кримінальних справах, регламентація питань національної і міжнародної карної юрисдикції; надання матеріальної, технічної й експертної допомоги; здійснення спільних перевірочних, оперативно-розшукових, слідчих і інших дій; обмін досвідом роботи у боротьбі з транснаціональною злочинністю, проведення спільних семінарів, зборів, навчань, консультацій і нарад, проведення спільних наукових досліджень, навчання і підвищення професійної кваліфікації кадрів ОВС. 8. Для ефективної взаємодії та виключення фактів дублювання необхідно на засідання Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД надавати інформацію про прийняті рішення інших координаційних Рад, зокрема, Координаційної Ради генеральних прокурорів, Ради керівників безпеки та спецслужб та ін. Плановість та звіт дозволять міліції (поліції) діяти у протидії криміналу синхронно та систематично. |