У результаті проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і реко-мендацій, спрямованих на удосконалення нормативно-правового регулю-вання реєстрації та ідентифікації сільськогосподарських тварин. Підбиваючи підсумки даної праці, слід зробити загальний висновок про те, що розвиток ринкових відносин, впровадження в різні галузі сільського господарства новітніх інноваційних технологій, а також вико-ристання традиційних технологічних процесів та обладнання, які повинні відповідати вимогам світових економічних організацій, об’єднань, союзів та інших державних та не державних формувань, обумовлює зростання значення механізмів побудови і функціонування системи безпеки збере-ження здоров‘я нації та збереження продуктивного тваринництва, як невід’ємної складової збереження здоров‘я населення, особливо в умовах загострення епізоотичних загроз. Тому державна реєстрація і ідентифікація сільськогосподарських тварин в механізмі адміністративно-правового регулювання належної якості та безпеки продукції тваринництва повинна стати одним з найго-ловніших засобів державного впливу на стан агропромислової політики у галузі виробництва продукції тваринництва. Основні з висновків такі: 1. Сформульоване визначення поняття адміністративні провадження щодо державної реєстрації і ідентифікації сільськогосподарських тварин: під такими слід розуміти впорядковані в нормативному порядку дії органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування), або утворюваних цими органами організацій, установ чи закладів (посадових осіб цих органів), які спрямовані на реалізацію своїх повноважень, передбачених законами або підзаконними нормативними правовими актами, у взаємостосунках з не підлеглими їм фізичними і юридичними особами в специфічній підгалузі сільськогосподарського тваринництва. 2. Виділені риси адміністративного провадження з державної реє-страції і ідентифікації сільськогосподарських тварин. Ними є: 1) здійснюється спеціально створеними державними органами під контролем та за допомогою органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування). 2) цей різновид адміністративних проваджень регламентується спеціально створеними адміністративно-процесуальними нормами. 3) адміністративне провадження з державної реєстрації і іденти-фікації сільськогосподарських тварин характеризується великим різному-ніттям адміністративних процедур (реєстраційних, облікових, дозвільних, ліцензійних, контрольно-наглядових та ін.) 4) цей різновид адміністративних проваджень має місце в специ-фічній підгалузі сільськогосподарського тваринництва та виконує специ-фічну функцію в державному управлінні у галузі тваринництва. 3. Порядок державної реєстрації і ідентифікації сільськогоспо-дарських тварин визначено як встановлену законодавством як зовнішню правозастосовну так і внутрішньо-організаційну діяльність, яка знаходить свій прояв в впорядкованих в нормативному порядку діях органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування), або утворюваних цими органами організацій, установ чи закладів (посадових осіб цих органів), які спрямовані на реалізацію своїх повноважень, передбачених законами або підзаконними нормативними правовими актами, у взаємостосунках з не підлеглими їм фізичними і юридичними особами в галузі сільськогосподарського тварин-ництва. 4. Контрольно-наглядову діяльність в галузі сільськогосподарського тваринництва в процесі державної реєстрації і ідентифікації сільсько-господарських тварин визначено як особливий вид управлінської діяль-ності спеціальних суб’єктів (органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування), або утворюваних цими органами організацій, установ чи закладів (посадових осіб цих органів)), спрямований на забезпечення належ-ного стану суб'єктів племінної справи для досягнення найбільш ефектив-ним і безпечним способом поставлених цілей управління в цій галузі шляхом реалізації відповідних завдань і функцій контролю та нагляду. 5. Розроблено класифікацію норм адміністративного права у галузі сільського тваринництва. Залежно від різних чинників норми поділено: залежно від характеру припису (способу впливу на адресата); залежно від змісту; залежно від функціонального призначення; залежно від адресату (за колом осіб); залежно від дії у просторі; залежно від дії у часі; щодо спрямованості регулюючого впливу; щодо способу вираження та залежно від інших чинників (скажімо, залежно від юридичної сили, від кола осіб, на яких розрахована їх дія, щодо джерела їх походження, щодо методу застосу-вання тощо). 6. Визначено властивості адміністративно-правових відносин, які складаються в процесі реєстрації і ідентифікації сільськогосподарських тварин. Насамперед відмічено, що широке коло органів управління та їх посадових осіб мають право видавати нормативно-правові акти стосовно реєстрації і ідентифікації сільськогосподарських тварин за дорученням держави. Як правило, однією із сторін (обов'язковим учасником) таких відносин має бути орган виконавчої влади або його повноважний пред-ставник, тобто носій державно-владних управлінських повноважень (дуже часто ним може бути й інший суб'єкт, наділений відповідними повноваженнями з боку держави, наприклад, Державне підприємство ”Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин ”). 7. З метою удосконалення правового статусу Державного підпри-ємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин”, запропоновані зміни до його Статуту стосовно мети і предмета діяльності підпри-ємства, що полягають у здійсненні Державним підприємством „Агент-ство з ідентифікації і реєстрації тварин” контрольних функцій при організації та здійснення робіт та послуг з ідентифікації і реєстрації тварин на території України. 8. Поняття племінної справи в Законі України ”Про племінну справу у тваринництві” визначено як систему адміністративних (виділено авто-ром), зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських захо-дів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. 9. Запропоноване уточнення поняття ідентифікації тварин в Законі України ”Про племінну справу у тваринництві” та в інших нормативно-правових актах, а саме: ідентифікації тварин - їх нумерація, присвоєння кличок, фотографування та інші подібні дії (виділено автором), що за-безпечує можливість формування інформації про кожну тварину зокрема та встановлення відповідності цієї інформації даній тварині. 10. Обґрунтовується доповнення до статуту Державного підпри-ємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” прямою вказівкою про те, що „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” є Державним спеціальним (виділено автором) підприємством. 11. Обґрунтовується невелике уточнення теоретичного характеру в п. 1.6. Положення „Про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби“, а саме: слово ”процеси“ замінити на слова ”окремі провад-ження“. 12. Регіональна служба державного ветеринарно-санітарного кон-тролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного комітету ветеринарної медицини є спеціально створеною (курсив автора) державною установою ветеринарної медицини, метою діяльності якої є запобігання занесенню в Україну особливо небезпечних (у тому числі карантинних) хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей. Вищенаведене доповнення визначення (див. курсив) регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного комітету ветеринарної медицини запропоноване до ст.1 Положення про цю державну установу ветеринар-ної медицини. 13. Пропонуємо внести зміни до назви постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. N 264 та викласти її у такій редакції: “Про затвердження Положення про регіональну службу державного ветери-нарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного комітету ветеринарної медицини”, оскільки Державний департамент ветеринарної медицини було реорганізовано у Державний комітет ветеринарної медицини за постановою КМУ № 1075 від 30 серпня 2007 року. Враховуючи той факт, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи можуть видавати не тільки накази, а й інші нормативно-правові акти, відповідно до ст.2 Положення про Державний комітет ветеринарної медицини пропонуємо: після слова „наказами” статтю 2 Положення про регіональну служ-бу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держав-ному кордоні та транспорті Державного комітету ветеринарної медицини доповнити словами „та іншими нормативно-правовими актами”; відповідно після слова „наказами” статтю 2 Положення про пункт державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транс-порті доповнити словами: „та іншими нормативно-правовими актами”. 14.З приводу проекту Закону України “Про ідентифікацію та реє-страцію тварин і маркування продукції тваринного походження” (реєстр. № 7057 від 08.02.2005 р.) висловлено наступні зауваження. Потребують узгодження між собою стаття 4 проекту, котра передбачає обов‘язкову ідентифікацію та реєстрацію усіх тварин (курсив автора), які знаходяться, розводяться або утримуються на території України, та стаття 1, яка наводить перелік відповідних тварин (тварини виду великої рогатої худоби, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, звірі, кролі, бджоли, шовкопряди). Також є сенс не обмежуватися визначенням загального переліку відповідних тварин, а уточнити, конкретизувати його із врахуванням призначення тварин, оскільки тварини одного й того ж виду, з одного боку, можуть мати сільськогосподарське призначення, використовуватися для виробництва харчових продуктів і сировини для промисловості, а з іншого – можуть утримуватися людиною для спілкування з нею (як домашні улюбленці), використовуватися у наукових експериментах, видовищних та спортивних заходах тощо. Усе це не може не позначитися на умовах ідентифікації та реєстрації тварин. Доцільно було б об‘єднати положення статей 4 та 5 проекту (стосу-ються ідентифікації та реєстрації тварин), між якими є прямий зв‘язок. Також при подальшому опрацюванні проекту слід врахувати, що на нормативно-правовому рівні визначені види документів, що містять інформацію про тварин (зокрема, паспорт пасіки, племінне свідоцтво (сертифікат), паспорт великої рогатої худоби, ветеринарна картка тощо), а також передбачено ведення Державного племінного реєстру відповідно до Закону України „Про племінну справу у тваринництві” та реєстру тварин, передбаченого Положенням про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 17.09.2003 р. № 342. Варто було б визначити кореспондуючий зв‘язок проекту із зазначеними документами. Запропоновано наступну редакцію визначення терміну “марку-вання” (стаття 1 проекту) – це нанесення тексту, умовних позначень та малюнків на пакування та (чи) продукцію тваринного походження. На нашу думку, у проекті з питань маркування доцільно було б обмежитися нормою загального характеру (зокрема, у ній має бути встановлено, що обов‘язковою умовою маркування продукції тваринного походження є надання інформації про зв‘язок між тваринницькою сировиною і певними тваринами чи групами тварин), оскільки відповідні питання вже регламентовані Законом України „Про безпечність та якість харчових продуктів ”. Ми вважаємо, що недоцільно безпосередньо у проекті (стаття 3) визначати органи, що мають бути утворені при центральному органі виконавчої влади з питань аграрної політики для виконання певних функцій (агентство з ідентифікації і реєстрації тварин). Це має бути віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, який забезпечуватиме реалізацію державної політики у відповідній сфері. Також у статті 10 проекту слід уточнити, які саме суб‘єкти господарювання мають забезпечувати внесення інформації про переміщення, забій (утилізацію), загибель (падіж) тварин до Єдиного державного реєстру тварин. Обґрунтовано доцільність введення статті „Товари, охоплені Угодою” до тексту „Угоди про сільське господарство”. До цієї статті запропоновано ввести товари, що за гармонізованою системою опису та кодування товарів містяться в групах 1-24. Саме ці товари в між народ-ній торгівлі слід можна було б відносити до сільськогосподарських. Тільки на них розповсюджувалися б норми та правила „Угоди про сільське господарство”. | 