На основі узагальнення результатів дисертаційного дослідження пропонуються рекомендації щодо удосконалення законодавства, яке регулює як порядок та правила надання охоронних послуг, так і питання контрольно-наглядової діяльності державних органів за такими послугами, а також удосконалення адміністративної відповідальності за порушення умов та правил здійснення цього виду підприємницької діяльності. Послуги з охорони власності та охорони громадян визначаються як вид господарської діяльності, який за своїм суб’єктним складом і змістом є цивільно-правовими зобов’язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів або державних ліцензій на
право надання послуг з охорони власності, крім окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, та охорони громадян. Класифіковані суб’єкти з надання охоронних послуг за ознаками обсягу надання таких послуг та рівня озброєності та обґрунтовується теза, що рівень озброєності охоронного персоналу таких суб’єктів є чинником, який безпосередньо впливає на їх конкурентоздатність на ринку охоронних послуг: становище державних спеціалізованих організацій та органів, які мають право надавати охоронні послуги на оплатній основі, вигідно відрізняється від становища недержавних охоронних підприємств. Методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ по контролю за роботою охоронних підприємств визначаються як способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність юридичних осіб з метою захисту прав і свобод людини та громадянина, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, а контрольно-наглядова діяльність органів внутрішніх справ за роботою охоронних підприємств - як окремий вид
адміністративного провадження зовнішньої дії, спрямований на перевірку дотримання суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг умов та правил здійснення цього виду підприємницької діяльності. Уточнені принципи адміністративного процесу, а саме: два з них викладені у такій редакції: “провадження процесу державною мовою, або національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, або мовою,
прийнятною для населення даної місцевості”, та “охорона прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина та інтересів держави”. 5. Пропонується внесення змін і доповнень в деякі законодавчі та інші нормативно-правові акти, а саме: в усіх законодавчих та інших нормативно-правових актах, в яких зустрічається термін “охорона громадян”, замінити його терміном “забезпечення фізичної безпеки осіб”. Такий крок систематизував би правові норми, які регулюють поставлене питання, і унеможливив неоднозначність тлумачення тих чи інших норм; - доповнити статтю 12 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26.03.92 р. частиною четвертою такого змісту: “З метою залучення додаткових позабюджетних коштів для зміцнення матеріально-технічної бази та покращення грошового утримання військовослужбовців внутрішніх військ їх підрозділи можуть укладати договори на надання платних послуг з охорони об’єктів державної та іншої власності і забезпечення фізичної безпеки осіб”; - у Переліку робіт з підвищеною небезпекою (затверджений Наказом Держнаглядохоронпраці №123 від 30 листопада 1993 року ) - п. 149 викласти у такій редакції: “Охорона державної та іншої власності, забезпечення фізичної безпеки осіб”; - вилучити з тексту Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 256 “Про внесення доповнень до Положення про дозвільну систему”, тексту та назви Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, та тексту Наказу МВС України від 13 квітня 1999 р. № 292 “Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.98 № 622” слів “вітчизняного виробництва” в контексті “пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії”. У разі прийняття запропонованої поправки до названих нормативно-правових актів буде ліквідована прогалина у колі предметів, на які поширюється дія дозвільної системи, і будь-які пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, незалежно від країни-виробника, будуть охоплюватися дозвільною системою, що відповідатиме фактичному стану справ у цій сфері. Доводиться теза про те, що правова регламентація застосування юридичних санкцій до юридичних осіб – суб’єктів підприємництва за порушення ними умов та правил надання охоронних послуг, дає підставу віднести юридичну відповідальність за порушення таких норм до адміністративно-правової відповідальності, а самі правопорушення – до адміністративних проступків.
Правові норми, закріплені в Інструкції про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням, що встановлюють грубі порушення умов та правил підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, віднесені до адміністративних норм, їх порушення чи недотримання визначається як підстава юридичної відповідальності порушника у вигляді несприятливого правового наслідку – дострокового анулювання або не продовження дії ліцензії на право надання послуг з охорони власності (охорони громадян), а юридична відповідальність у даному разі - до адміністративно-правової відповідальності. 8. Обґрунтовується доцільність надання повноважень по видачі ліцензій на право надання послуг з охорони власності та охорони громадян Міністерству юстиції України чи Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також покласти на нього контроль за цим видом підприємницької діяльності з обов’язковим залученням до перевірок спеціалістів Державної служби охорони при МВС України, оскільки в такому разі будуть усунуті негативні наслідки поєднання однією особою функцій ліцензійного та контролюючого органу і конкурента на ринку охоронних послуг для суб’єктів підприємницької діяльності по наданню послуг з охорони власності та охорони громадян.
|
