Результати дисертації узагальнено в таких положеннях: 1. Останнє століття людської історії проходить під знаком побудови держав загального добробуту або соціальних держав, в яких забезпечуються реальні права і свободи людини і громадянина, створюються відповідні умови для досягнення людиною благополуччя та добробуту завдяки власній праці та своїм інтелектуальним здатностям, реалізуються системи соціальні гарантії, забезпечуються справедливе “навантаження” соціальності між усіма виробниками матеріальних благ, запроваджується політика зміцнення сім’ї, сприяння визріванню громадянського суспільства тощо. Ознаки соціальної держави в другій половині ХХ століття знайшло своє відображення та закріплення в конституціях розвинутих країн світу. Контроль в соціальній сфері державних інспекцій в сучасних суспільствах ринкових відносин в соціальних державах стає необхідним та реальним дієвим заходом для гарантування державою власної національної безпеки та соціальної безпеки людини демократичними засобами. 2. Інститут контролю державних інспекцій в сучасному розвинутому суспільстві (демократичній, правовій, соціальній державі) не підміняє у своєму функціональному призначенні законодавчу, виконавчу чи судову гілки влади. Кінцевою метою його діяльності поступово, по мірі формування правової держави, стає забезпечення її національної безпеки та соціальної безпеки людини. Це вимагає гарантованої законом певної незалежності контролюючих державних інспекцій, законодавчого визначення їхнього статусу та процедури проведення контрольних заходів. 3. Роль і значення контрольної діяльності державних інспекцій в українському суспільстві буде зростати у зв’язку з подальшим розвитком України як соціальної держави, запровадженням права як найсуттєвішого регулятора людських стосунків та посиленням функції контролю в державному управлінні. При цьому зазначена діяльність буде наближатись до системи превентивних заходів (попередження правопорушень, контрольно-управлінські послуги, домінування методу переконання і т. ін.) по мірі передачі юрисдикційних повноважень державних інспекцій судовій владі. 4. Порівняльний аналіз специфічних особливостей контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері та сучасна практика здійснення контрольних заходів дозволяють виділити наступні загальні принципи контролю: законність, істинність й об’єктивність, систематичність, гласність, дієвість, оперативність та професіоналізм. Реалізація контролю державними інспекціями в соціальній сфері на підставі зазначених принципів має закріплюватись у відповідних нормативно-правових актах, а сутнісним елементом контрольних заходів на усіх стадіях контрольно-управлінського процесу повинна стати їх попереджувальна мета. 5. Необхідність забезпечення адекватного суспільним змінам контролю в державному управлінні, нагальні потреби щодо підвищення його якості та ефективності вимагають упорядкування діяльності державних інспекцій, оптимального визначення їх функцій та об’єднання зусиль для уникнення загроз національній безпеці держави і соціальній безпеці людини. Першим етапом у здійсненні цих заходів може стати реформування системи державних інспекцій в соціальній сфері шляхом об’єднання окремих інспекцій. Це дозволить: позбутися паралелізму в перевірках; надати перевіркам властивостей комплексності (всеохопленості); запровадити умови для взаємодії та взаємоконтролю в окремому контролюючому органі; створити єдиний організаційно-правовий механізм для здійснення перевірок; підвищити дієвість сумісної (спільної на засадах співпраці та взаємної довіри) роботи об’єднаних державних інспекцій з іншими контролюючими структурами та громадськістю; надати усім структурним підрозділам окремих об’єднаних державних інспекцій необхідних повноважень для повної та кваліфікованої реалізації функції спеціалізованого контролю як окремого елементу державно-управлінської функції. 6. Нормативні повноваження можна поділити на ті, що визначають порядок надання контрольно-управлінських послуг: підготовка та розробка відповідних нормативних правил щодо підвищення якості власної роботи (це стосується й контрольної діяльності державних інспекцій), та ті, що стосуються затвердження безпечних для людини соціальних стандартів (якість товарів, продуктів харчування і послуг; якість лікарських препаратів, межа бідності, мінімальна заробітна плата тощо). Встановлення безпечних для людини соціальних стандартів чи норм не може бути прерогативою міжвідомчих контрольних державних інспекцій у правовій, демократичній, соціальній державі. 7. За умов формування в Україні ринкових відносин важливим є нормативне врегулювання порядку застосування державними інспекціями соціально-психологічного та економічного переконання як одного з основних методів у їх діяльності. Упровадження методу переконання на інноваційних засадах та з урахуванням досвіду розвинутих демократій в практику інспекцій дозволить досягти: довіри з боку населення до державних інспекцій, популяризації їх позитивного іміджу; активності громадян щодо їх участі в забезпеченні законності в соціальній сфері; охоплення контролем за допомогою населення необхідної кількості об’єктів контролю; створення атмосфери домінування права у суспільних стосунках. 8. Наявність значної кількості правопорушень, які вчиняються посадовими особами державних інспекцій, свідчить про необхідність значного підвищення їх фахового рівня, використання реальних можливостей системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (Українська Академія державного управління при Президентові України з її регіональними інститутами), а також впровадження у практику діяльності державних інспекцій “Кодексу честі державного інспектора”. |