У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід вирішення наукового завдання, щодо вдосконалення організаційних і правових засад діяльності банків у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; форм і методів фінансового контролю за фінансовими операціями, що можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом; функцій і завдань суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, та взаємодії цих суб’єктів. 1. На підставі вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів у сфері управління в дисертації розкрито зміст і структуру організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, охарактеризовані його складові. 2. На підставі порівняльного аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства (США, Великобританії, Італії, ФРН і Російської Федерації), норми якого регулюють відносини у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, виявлено недоліки у банківському та кримінальному законодавстві України, що негативно впливають на ефективність протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. 3. Аналізуючи чинне законодавство, досліджено та класифіковано систему суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, серед яких чільне місце належить банкам, що протидіють легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, у межах своєї основної діяльності. У дисертації розглядаються недоліки в існуючій системі суб’єктів: 1) відсутність координації діяльності суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; 2) дублювання правоохоронними органами функцій у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; 3) відсутність зворотнього зв’язку між суб’єктами первинного фінансового моніторингу та суб’єктами державного фінансового моніторингу. 4. На підставі критичного аналізу опублікованих у наукових працях визначень форми фінансового контролю, у дисертації сформульовано її поняття, як зовнішнє виявлення складових механізму фінансового контролю, а також обґрунтовується положення, що фінансовий моніторинг, який здійснюється суб’єктами державного та первинного фінансового моніторингу, є однією із форм фінансового контролю. 5. Посилаючись на законодавчі та інші нормативні акти, норми яких регулюють механізм протидії банків легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, автор обґрунтовує положення про необхідність уніфікації форм та методів такої діяльності: ідентифікації клієнтів банку, процедур фінансового моніторингу тощо. 6. Ґрунтуючись на аналізі встановлених законодавством повноважень і завдань Державного департаменту фінансового моніторингу, дисертантом установлено, що цей орган недостатньо здійснює функцій координатора діяльності суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, як це зазначено в Положенні про нього. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність закріпити ряд процесуальних повноважень та правовий статус Держфінмоніторингу як правоохоронного органу у спеціально прийнятому галузевому Законі України “Про Державний департамент фінансового моніторингу”. 7. Процедура передачі інформації про операції, пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, та операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу від банків до правоохоронних органів, ґрунтується на взаємодії суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. У зв’язку з цим визначається і обґрунтовується потреба галузевої теоретичної розробки вдосконалення взаємодії органів державного та первинного фінансового моніторингу, з одного боку, і спеціальних підрозділів правоохоронних органів з іншого. З метою уникнення паралелізму та дублювання функцій щодо розгляду узагальнених матеріалів про операції, пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, пропонується передати їх спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинність МВС України. 8. Завершуючи дослідження проблем організаційних і правових засад діяльності банків у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів за напрямами: 1) спеціальних законів, спрямованих на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”); 2) банківського законодавства (Закон України “Про банки та банківську діяльність”; Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”; Положення “Про здійснення банками фінансового моніторингу”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 189 від 14.05.2003 р. та ін.); 3) кримінального законодавства (ст. ст. 209, 232 КК України). |
