Проведене дисертаційне дослідження дозволило на підставі аналізу нових наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел визначити засади становлення та розвитку організаційно-правового механізму державного регулювання відносин у паливно-енергетичному комплексі України, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства в зазначеній сфері та практиці його застосування. Основні результати дослідження, в яких повною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми наведені в кінці кожного розділу, а найбільш вагомими є: 1. В Україні існує постійна необхідність здійснення якісного наукового комплексного дослідження державної політики щодо управління та використання науково-технічного потенціалу в паливно-енергетичному комплексі. Для підтримки енергетичної безпеки в державі в цілому необхідно створити єдину енергетичну законодавчу базу країни, визначивши при цьому основні перспективи розвитку енергетики, шляхи подолання криз і моделі управління галуззю. Аналіз нормативно-правових актів з питань організаційного забезпечення енергетики України свідчить про те, що певні позитивні зміни відбуваються, проте ще багато положень залишаються декларативними, формальними та не створюють достатнього правового супроводу діяльності всього паливно-енергетичного комплексу України. Кожна галузь енергетики в Україні має свої профілюючі закони, які вже давно потребують систематизації, кодифікації. Узгодження норм даних законодавчих актів, визначення загального понятійного апарату енергетики в цілому, визначення загальної енергетичної стратегії держави дозволило б ефективно поліпшити управлінську діяльність при виході України з енергетичної кризи та підтримання надійної енергетичної безпеки. Для вирішення зазначених проблем пропонується розробити Енергетичний кодекс України. Основою майбутнього кодексу повинні стати Закони України “Про електроенергетику”, “Про нафту і газ”, “Про енергозбереження”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про трубопровідний транспорт”, “Про альтернативні джерела енергії”. Першим кроком для вирішення даної проблеми стало б прийняття та затвердження Постановою Верховної Ради України енергетичної концепції держави, в якій необхідно конкретно визначити терміни підготовки робочих матеріалів щодо створення Енергетичного кодексу України. 2. Встановлення організаційно-правових заходів щодо належного контролю за використанням енергетичних джерел, зокрема із застосуванням сучасних вимірювальних приладів, запровадження дієвого державного нагляду за використанням джерел енергії, призведе до зменшення ризиків здійснення правопорушень в енергетичній галузі. Саме енергозбереження на державному рівні є дієвим засобом попередження правопорушень у паливно-енергетичному комплексі України. 3. Для відповідного відображення тіньових процесів та розробки системи державного управління у паливно-енергетичному комплексі України розроблено відповідний понятійний апарат. Запропоновано визначення державного управління детінізації відносин у паливно-енергетичному комплексі України як цілеспрямованої виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів та їх посадових осіб, що полягає в безпосередньому здійсненні функцій, спрямованих на створення таких економічних передумов, які б сприяли та стимулювали легальне функціонування економічних відносин і пригнічували тіньові відносини в паливно-енергетичному комплексі України; діяльність чітко визначених державних органів у межах своїх повноважень, спрямовану на створення організаційно-правових умов, що забезпечують ефективне функціонування паливно-енергетичного комплексу та створення ефективної системи протидії переведенню легальної діяльності у “тінь”. Детінізація відносин у паливно-енергетичному комплексі – це сукупність організаційних, управлінських, економічних, технічних, технологічних і правових заходів, спрямованих на усунення факторів відтворення тіньових відносин у паливно-енергетичному комплексі. Ці заходи спрямовані на створення економічних передумов зацікавлено-ініціативного повернення взаємовідносин між учасниками паливно-енергетичного комплексу з тіньового, тобто через різні причини невраховуваного, у враховуваний державою капіталооборот, а також побудову організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин та умов, що сприяють відтворенню джерел тіньової економіки. Тінізація відносин у ПЕК – це переведення взаємовідносин учасників паливно-енергетичного комплексу поза межі офіційно враховуваного державою обороту капіталу, прав, дій. Криміногенна тінізація відносин у ПЕК - це переведення взаємовідносин учасників паливно-енергетичного комплексу в сферу деструктивно-руйнівних, антисоціальних, криміногенних за сутністю суспільних відносин, які негативно впливають на енергетичну (як складову економічної) безпеку держави, руйнують її енергетичну та загальноекономічну основу. 4. Необхідно розробити правила ліцензування та надання державного дозволу на розробку того чи іншого родовища вугілля суб’єктами малого підприємництва, що забезпечить їх легалізацію. Саме легалізація діяльності таких підприємницьких структур дозволить здійснити дієвий державний контроль за їх діяльністю, забезпечить дотримання даними структурами трудового, екологічного, податкового та іншого права. Одним із рішень цього питання пропонується прийняття нормативного акта “Про порядок видобування вугілля суб’єктами малого бізнесу”. У даному нормативному акті доцільно узагальнити вимоги, що ставляться до такого роду заняття підприємницькою діяльністю, визначити державні органи, які б здійснювали нагляд за даним видом діяльності, визначити порядок отримання дозволів на розпочаток робіт. 5. Щодо порушників законодавства про банкрутство, пропонується введення нової статті до Кодексу України про адміністративні правопорушення ” Порушення вимог податкової застави ” та у випадках повторного або у великих розмірах незаконного відчуження майна суб’єктами підприємницької діяльності – боржниками, доцільно було б введення нової статті до кримінального кодексу 212-1 “Порушення вимог податкової застави”. 6. Для попередження фінансових зловживань на енергетичному ринку держави на правовій основі пропонується закріпити питання обов’язкового аудиту всіх суб’єктів оптового ринку енергоносіїв (не тільки електроенергетики) не рідше одного разу в рік. Енергоаудитори повинні бути незалежними, а звіти про перевірки направляти в державний контролюючий орган, яким повинно бути Міністерства палива та енергетики. 7. Завдяки синхронізації паралельної роботи електроенергетичних систем України та країн ЄС наша держава отримає можливість вийти на європейський енергоринок, який уже давно сформований, має свої правила та є досить прозорим щодо здійснення угод, що мінімізує можливість здійснення махінацій, легалізації тіньових коштів та інших протиправних дій. Сама присутність суб’єктів української енергетики на європейському енергетичному ринку, намагання в ньому самоствердитися, завоювати авторитет, домогтися виконання перспективних договірних угод і забезпечити нормальне функціонування своїх підприємств змусить відмовитись від тіньових оборуток, від протиправних дій та зловживань. 8. Поняття енергетичної безпеки в науковій літературі в даний час висвітлено недостатньо. Більш повноі зазначене поняття розкрито як економічний чинник, а з юридичного погляду воно не досліджувалось. Окремі питання безпеки розглядалися вченими-юристами, проте дослідження поняття енергетична безпека є досить актуальним для правознавства, теорії управління соціальними системами та адміністративного права. Виходячи з вищесказаного, пропонується визначення енергетичної безпеки держави як сфери суспільних відносин щодо підтримання на нормативно визначеному рівні життєдіяльності людини, суспільства та держави у сфері енергетики; протидії, запобіганню та усуненню реальних чи потенційних наслідків реалізації загроз у зазначеній сфері. Необхідно змінити парадигми до підходу щодо проблеми енергетичної безпеки. Залежність усієї економічної та національної безпеки держави тісно пов’язана з енергетикою і напряму залежить від її нормального функціонування. Залежність енергетики України від світових впливів очевидна. Світовий видобуток традиційних видів джерел енергії до 2020 року досягне свого піку, а потім поступово почне знижуватися. Тому почнуть посилено освоюватись альтернативні види джерел енергії. Для України в подальшому ігнорування даного виду джерел енергії неможливо. Це, в свою чергу, викликає необхідність формування відповідного комплексного напряму досліджень. 9. Для вирішення проблем енергетичної безпеки держави – як структуроутворюючого елемента детінізації економіки, є необхідно розв’язати цілий ряд організаційно-правових питань, які визначаються через такі економічні складові: технічне переоснащення виробництва; прискорення процесу приватизації та роздержавлення об’єктів підприємництва енергетики, при цьому визначивши чіткий перелік об’єктів, які підлягають приватизації, а які повинні залишитися під контролем держави; дотримання законності приватизації енергодобувних та енергогенеруючих суб’єктів господарювання; створення економічних передумов, які будуть закріплені на правовому рівні для детінізації виробничих економічних процесів у енергетиці; забезпечення достатності стратегічних запасів енергоносіїв; вирішення соціальних проблем робітників енергетичної сфери: виплата заборгованостей по заробітній платі, поліпшення умов праці та побуту та ін; підготовка та затвердження національної енергетичної стратегії України на період до 2030 року; створення замкнутого ядерно-паливного циклу в Україні; узгодження законодавства, що регулює діяльність енергетики держави в цілому; організаційне забезпечення на державному рівні виконання програм енергозбереження, для чого внести відповідні зміни до Закону України “Про енергозбереження”; розробка національної програми поетапного введення та доцільного фінансування розробки альтернативних джерел енергії; дотримання екологічної безпеки об’єктів енергетики; забезпечення фізичного захисту об’єктів енергетики. 10. Одним із дієвих механізмів забезпечення мінімізації тіньових проявів у паливно-енергетичному комплексі є контроль. Підвищення ефективності контрольної функції можливе через координування цієї діяльності спеціальним органом. Таким координуючим органом на сучасному етапі може стати Державний департамент фінансового моніторингу. На користь даного державного органу виступає те, що основними завданнями цього департаменту є проведення фінансового моніторингу, налагодження, взаємодія та інформаційний обмін з іншими державними органами, створення єдиної інформаційної системи. 11. Пропонується створення єдиної державної інформаційної системи, яка дозволить налагодити співпрацю між різними контролюючими і правоохоронними органами, надасть можливість доступу до інформаційних систем різних відомств та можливість більш ефективно впливати на негативні тіньові прояви, використовувати позитивний досвід усіх контрольних служб держави, забезпечувати необхідний моніторинг та координувати роботу всіх державних контролюючих органів. | 