Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити такі висновки: 1. Розвиток ринкових відносин в Україні, поява акціонерних підприємств, комерційних банків та інших господарських структур, притаманних ринку, вимагали докорінної реорганізації системи фінансового контролю. Проте, незважаючи на прийняті законодавчі та нормативно-правові акти з питань перебудови системи управління, в тому числі й контролю фінансової сфери, відсутність стратегії реформування органів контролю, непослідовність дій і прямі помилки – не дозволили створити ефективно функціонуючу в умовах переходу до ринку державну систему контролю діяльності учасників фінансової сфери в Україні. 2. Контроль як функція соціального управління – це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилень від заданих параметрів. Як функція соціального управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкта. 3. Основною метою контролю є: вивчення фактичного стану справ у різних ланках суспільного і державного життя, а також виявлення тих факторів та умов, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів та досягнення цілей. 4. Державний контроль фінансового ринку є невід’ємним і важливим складником державного регулювання економіки, оскільки покликаний забезпечити цей процес достовірною інформацією про використання господарюючими структурами фінансових ресурсів, про ефективність здійсненого регулювання та наявність відхилень від встановлених норм, які перешкоджають формуванню, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, а також дає змогу вжити необхідні заходи для блокування негативних явищ і профілактики їх на майбутнє. 5. Роль державного контролю на фінансовому ринку виражається через участь у вирішенні двох проблем: підвищення ефективності державного регулювання економіки, а також дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою. 6. Адаптоване запозичення закордонного досвіду організації контролю діяльності учасників фінансового ринку має стати своєрідним орієнтиром для України. Насамперед, воно повинно сприяти усвідомленню об’єктивної необхідності контролю в забезпеченні функціонування господарських систем у суспільстві з перехідною економікою. Крім цього, воно свідчить про нагальність приведення контролю у відповідність з вимогами, які нині в усьому світі динамічно змінюються. Нарешті, використання іноземного досвіду мусить позитивно впливати на удосконалення системи контролю в ході реалізації в Україні комплексної суспільно-правової реформи. 7. Ефективність системи контролю зумовлена кількома групами чинників і, зокрема, тим, що її удосконалення йде кількома напрямами, серед яких доцільно виокремити принаймні два, які можна вважати пріоритетними. Перший напрям – це посилення незалежності контролерів від будь-яких впливів на їх рішення. Другим важливим напрямом світової практики удосконалення державного контролю діяльності учасників фінансового ринку є підвищення дієвості контрольно-фінансової служби, а також неминучість покарання за порушення, без чого контрольна функція держави стає фікцією. 8. Більшість учасників фінансового ринку країни перебувають у довірчих стосунках зі своїми клієнтами. Проте, численні фінансові скандали минулих років є переконливим свідченням того, що значна кількість фінансових установ не виконують свої зобов’язання, і що регулятивні вимоги та заходи, необхідні для захисту інтересів інвесторів та забезпечення стабільного розвитку фінансового ринку на сьогоднішній день є неадекватними. Це значно стримує інвестиційні бажання потенційних інвесторів та клієнтів фінансових установ, і звужує можливості фінансового сектора щодо збільшення інвестицій в економіку країни. 9. Система державного контролю діяльності учасників фінансового ринку охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюють державний контроль, а також форми та методи контролю. Водночас, наявність значних обсягів фінансових порушень вказує на необхідність посилення контрольної функції держави, закріплення на законодавчому рівні права держаним контролюючим та правоохоронним органам проводити ревізії та перевірки фінансово-господарської діяльності на державних підприємства, установах та організаціях незалежно від одержання грошових коштів з бюджетів усіх рівнів. 10. Удосконалення контролю діяльності учасників фінансового ринку, що здійснюється у відповідності до положень державно-правової реформи, сприятиме поліпшенню державного контролю шляхом усунення існуючих деформацій, уточненню та перерозподілу контрольних повноважень між гілками державної влади, запровадженню збалансованості та координації здійснюваних ними контрольних дій. 11. Наявні можливості фінансового ринку України використовуються не в повній мірі. Це зумовлено тим, що система державного регулювання, нагляду та правозастосування на фінансовому ринку, яка склалася, відстає від сучасних тенденцій і вимог його розвитку, недостатньо враховує міжнародний досвід та наявний потенціал вітчизняного бізнесу і є одним із головних чинників, що стримує подальшу розбудову фінансової системи країни. 12. Криміналізація фінансової сфери нашої країни має особливу небезпеку, оскільки вона дестабілізує грошово-кредитну систему, підпорядковуючи своєму впливу ключові сегменти ринку, формуючи фінансову базу для вростання організованої злочинності в різні органи державної влади за допомогою корупції та хабарництва. 13. Одним із напрямів підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства на фінансовому ринку України, може бути розширення переліку складів адміністративних правопорушень в галузі підприємницької діяльності, фінансів, оподатковування, інформації тощо. Необхідно внести до переліку адміністративних стягнень такий новий вид стягнення, як дискваліфікація. Суть цього заходу полягає в позбавленні фізичної особи права займати керівні посади у виконавчому органі юридичної особи, входити в раду директорів (наглядову раду), здійснювати підприємницьку діяльність по управлінню юридичною особою, бути арбітражним керуючим. Слід передбачити, що таке стягнення повинне застосовуватися за фіктивне або навмисне банкрутство, а також за неправомірні дії при банкрутстві. 14. Існуючі труднощі у виявленні правопорушень, які вчиняються на фінансовому ринку пов’язані, перш за все з тим, що шахрайські операції вчинюються фактично під оболонкою різноманітних цивільно-правових угод і здійсненні зовні, як законні господарсько-фінансові операції. Правоохоронцям не вистачає знань з сутності цих операцій і механізму злочинної діяльності у цій сфері. У багатьох випадках злочини маскуються під невиконання цивільно-правових зобов’язань з використанням прогалин законодавства, що складає серйозну правову проблему в країнах пострадянського простору. |
