В результаті дослідження організаційно-правових аспектів управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління означеною взаємодією. Основні з них такі: 1. Під управлінням взаємодією органів прокуратури з громадськістю необхідно розуміти активну цілеспрямовану діяльність означених органів із формування зв’язків з активними верствами населення України, за допомогою яких створюються умови для удосконалення діяльності органів прокуратури та побудови в Україні громадянського суспільства. 2. Цілі управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю, які складаються із стратегічних і тактичних. Стратегічні цілі полягають у: 1) реальному втіленні у суспільну практику гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина; 2) розвитку громадянського суспільства, його демократичних інститутів; 3) зміцненні політичної і соціальної стабільності в суспільстві. Тактичні цілі полягають сьогодні у зміцненні авторитету органів прокуратури та підвищенні правової культури громадськості. 3. Методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю включають три групи, до першої з яких належать адміністративні методи. У свою чергу, вона поділяються на регламентуючі методи, які охоплюють розробку і введення в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного часу (розпоряджень, наказів, інструкцій, методичних рекомендацій у сфері взаємозв’язків органів прокуратури з громадськістю); розпорядчі методи, зміст яких полягає у здійсненні поточної оперативної організаційної роботи у сфері взаємодії органів прокуратури з громадськістю, тобто визначення і розподіл конкретних завдань працівникам прокуратури, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо; а також нормативні методи, які встановлення критеріїв оцінювання ефективності роботи окремих органів прокуратури та всієї їх системи у сфері взаємодії з громадськістю. Крім того, методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю включають групи соціально-психологічних та соціологічних методів. 4. Необхідним є внесення змін до ст.10 Закону України «Про інформацію», що необхідно зробити, виклавши її в наступній редакції: «Право на інформацію забезпечується: обов’язком державних органів, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення (і далі за текстом)». 5. У п.2 ч.2 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» необхідно замінити поняття «державні органи влади» (яке, до того ж, є неточним – недержавних органів влади в Україні немає) на поняття «державні органи», що автоматично віднесе до кола останніх і органи прокуратури і розширить права журналістів друкованих засобів масової інформації щодо відвідування органів прокуратури та право бути прийнятими їх посадовими особами. 6. Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про інформацію» зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності лише органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, до яких органи прокуратури не належать. Положення даної статті надають змогу працівникам органів прокуратури відмовляти у наданні будь-якої письмової або усної інформації, що стосується їх діяльності, оскільки не належать ані до законодавчої, ані до виконавчої, ані до судової гілок влади. Це порушує принцип гласності, який міститься у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про прокуратуру» та потребує внесення змін до ч.5 с.32 Закону України «Про інформацію», в якій поняття «органи законодавчої, виконавчої та судової влади України» необхідно замінити на поняття «державні органи». 7. Закон України «Про прокуратуру» має бути доповнений окремою статтею, яка має носити назву «Взаємодія органів прокуратури з громадськими організаціями», і в якій були б визначені нормативні засади вказаної взаємодії. Після внесення цих змін необхідно розробити на основі законодавчих положень відомчий нормативний акт Генеральної прокуратури України, який регулював би всі основні аспекти взаємодії з громадськими організаціями, а саме: мету та завдання взаємодії, права, обов’язки та відповідальність прокурорських працівників у вказаних відносинах, форми, методи та засоби взаємодії; осіб, відповідальних за її здійснення. |