Проведене дисертаційне дослідження дозволило авторові обґрунтувати ряд положень науково-теоретичного та практичного характеру, направлених на удосконалення процедури протидії протиправним діянням, що вчиняються у сфері ЗЕД та сформулювати рекомендації щодо доповнення і уточнення правових приписів, що регламентують цей напрямок суспільної діяльності. 1. У зв’язку з цим констатовано, що ЗЕД є однією з основних напрямків економічного розвитку нашої держави. В Україні вона набуває динамічного розвитку і на сучасному етапі носить виражений сировинний характер експорту та імпорту готової продукції та науковоємких виробів. 2. Встановлено, що правове регулювання ЗЕД досить об’ємне, більше того, воно є розпорошеним в різних нормативно-правових актах і така велика їх кількість породжує аморфність і невизначеність правового реагування, інколи веде до виникнення законодавчих колізій, тому автором обґрунтована необхідність уніфікації нормативно-правової бази ЗЕД. На думку автора, таким уніфікованим нормативно-правовим актом у сфері ЗЕД може бути розширений розділ Господарського кодексу України, який регламентує сферу ЗЕД. 3. Дано чітке визначення поняття ЗЕД, детально розкрита сутність її змісту з позиції ефективного правового забезпечення, що базується на відповідних принципах, які діють у даній сфері, і згідно з Науково-практичним коментарем Господарського кодексу України пропонується класифікація їх на загальні і спеціальні. 4. Обгрунтовано, що сферою державного контролю при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є господарська діяльність суб’єктів ЗЕД, яка пов’язана з дотриманням вимог законодавства, які торкаються процедури переміщення через митний кордон України майна, капіталів та робочої сили. Причому, як сама діяльність, так і різні її види, не заборонені законом, а також зовнішньоекономічні операції і їх документообіг є предметом контролю правоохоронних та контролюючих органів. 5. Враховуючи розбіжності у визначенні поняття ЗЕД в Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та Господарському кодексі України здобувач пропонує власне визначення цього поняття: ЗЕД – це, заснована на законах України та міжнародних правових документах, прийнятих для реалізації підзаконних нормативно-правових актів, узгоджена діяльність українських суб’єктів підприємництва та іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України, або за її межами, яка потребує перетинання через митний кордон України товару, капіталу та робочої сили в процесі її здійснення. 6. Встановлено, що у сфері ЗЕД адміністративні проступки представлені як досить широкий спектр вторгнення в регульовані правом суспільні відносини. Ці проступки вчиняються при здійсненні експортно-імпортних операцій; бартерних операцій; операцій з давальницькою сировиною; шляхом завищення чи заниження собівартості продукції; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); вчинення протиправних операцій з валютою та відмиванням капіталу та інших випадках. 7. Досліджено, що об’єктами зовнішньоекономічної діяльності є суспільні відносини, які торкаються регулювання обігу: інтелектуальної власності; цінних паперів; валюти; товарів; впровадження ноу-хау; послуг; тощо. Одночасно вони є і об’єктами протиправних посягань з боку осіб, що вчиняють протиправні діяння у сфері здійснення ЗЕД. Як суб’єкт використання і об’єкт протиправних діянь виступає робоча сила при перетині державного і митного кордону України. 8. Підкреслене правове, з точки зору нашого дослідження, призначення зовнішньоекономічного договору в сфері ЗЕД, а також зазначено, що він є основою для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це юридичний акт, в якому закладаються як засади економічних, валютних відносин, так і ті можливі протиправні діяння, які сприятимуть відтоку валютних коштів з України і їх акумуляції на особистих рахунках правопорушників. Констатовано, що при чіткому дотриманні вимог договору, передбачених законодавством, неможливе допущення правопорушень у цій сфері. 9. Об'єктивною стороною складу адміністративного проступку є зовнішній прояв суспільно шкідливого посягання на об'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що перебуває під охороною адміністративно-правових норм, які зафіксовані в законодавстві, що регулює ЗЕД. Це відбувається шляхом дії або бездіяльності. Основними способами здійснення правопорушень є завищення-заниження цін при експорті-імпорті, створення фіктивних спільних підприємств, підміна нелегальної ЗЕД легальною. 10. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні особи; юридичні особи, що зареєстровані в Україні, і, які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності; об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами, але які мають постійне місцезнаходження на території України; структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України; спільні підприємства, зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України; інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України; Україна в особі її органів, місцевих органів влади і управлінь в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України і діють згідно чинного законодавства України, як юридичні особи. 11. Доведено, що суб’єкти протиправних діянь у сфері ЗЕД у правовому полі відрізняються від суб’єктів протиправних діянь внутрішньої економічної діяльності лише щодо організації відносин і реєстрації, тому ефективний контроль за утворенням спільних підприємств за участю іноземних суб’єктів господарювання часто сприяє порушенню ними законодавства і веде до вчинення суб’єктами ЗЕД протиправних дій. 12. Обґрунтовано, що чинним законодавством України передбачено міри протидії правопорушенням, які вчиняються у сфері ЗЕД контролюючими та правоохоронними органами з використанням адміністративно-правових заходів, які здійснюються за допомогою застосування профілактичних заходів, заходів адміністративно-правового припинення протиправних діянь вже вчинених, що виявляють осіб, які вчиняють протиправні діяння в сфері ЗЕД і притягнення винних до відповідальності. Автор дає визначення поняттю протидія правопорушенням у сфері ЗЕД – це комплекс правових та організаційних заходів, які застосовуються контролюючими і правоохоронними органами з метою недопущення вчинення протиправних діянь у сфері ЗЕД, а якщо вони вже вчинені, то запобігання їх розвитку шляхом припинення, а також виявлення осіб, які вчинили їх, і притягнення винних до відповідальності. 13. Встановлено, що фінансові методи протидії правопорушенням, які вчиняються у сфері ЗЕД, є ефективними, оскільки використовуються в короткий термін після проведення перевірки. До суб’єктів, що вчиняють протиправні діяння у сфері ЗЕД, застосовуються різного роду попереджувально-припиняючі міри, якими є: застосування спеціальних санкцій; штраф; позбавлення ліцензій, квоти; індивідуальний режим ліцензування; призупинення дії ліцензії чи застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю; застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування або квотування ЗЕД; встановлення квот (контингентів); запровадження комбінованого режиму квот і контингентів; запровадження індикативних цін щодо імпорту або експорту товарів; інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України. Відмічено, що фінансово-правова відповідальність – це особливий вид юридичної відповідальності. 14. Встановлено, що розбіжність у нормативно-правовому регулюванні ЗЕД, невизначеність окремих положень, пов’язаних з необґрунтованими пільгами та відступи від встановлених правових приписів, неврегульованість дій органів, що ведуть боротьбу з правопорушеннями, а також відсутність належної і своєчасної інформації, сприяють вчиненню протиправних діянь у сфері ЗЕД. 15. Обґрунтовано, що в нормативно-правових актах, які регулюють ЗЕД, закладені положення, що регламентують застосування мір адміністративної відповідальності за протиправні діяння, які вчиняються у цій сфері. Хоча в базисному Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших нормативно-правових актах, що регламентують вказану сферу діяльності, така відповідальність не передбачена. 16. Запропоновано удосконалити законодавство, що регулює сферу ЗЕД окремими положеннями адміністративно-правового характеру. Зокрема, внести доповнення в такі законодавчі акти: у Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст. 33 „Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності”, необхідно після слів «майнова відповідальність», внести «адміністративна відповідальність» і далі по тексту після «майнові санкції» внести доповнення «Адміністративна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності застосовується у вигляді накладання адміністративних стягнень чи повної або часткової заборони на торгівлю (ембарго), повної або часткової заборони випуску товарів, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, вилучення товарів запровадження спеціального мита та режиму ліцензування, тимчасове зупинення або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації, позбавлення наданих прав, проведення спеціального розслідування, опечатування приміщень, штраф” і далі по тексту. Одночасно пропонується доповнення до КУпАП ст. 164-15 „Порушення законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність” наступного змісту: „Порушення законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність тягне за собою позбавлення права займатися цією діяльністю або зупинення чи анулювання ліцензії та державної реєстрації, або штраф у сумі до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.” |
