Проведене дисертаційне дослідження дозволило на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел, в тому числі і перспективного законодавства визначити засади становлення та розвитку організаційно-правового механізму державного регулювання нотаріальною діяльністю в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практиці його застосування. Основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми наводились наприкінці кожного підрозділу, однак доцільним є викладення найбільш вагомих висновків. 1. Для країн, які входять до романо-германської системи права, завжди, на всіх етапах розвитку економічних, соціальних та правових відносин характерна наявність органів, які виконують нотаріальні функції. Однак роль та місце нотаріату в правовій системі країни, обсяг функцій й повноважень, що надаються державою органам нотаріату, сутність та межі організаційно-регулюючого впливу з боку держави на нотаріальну діяльність не завжди однакові і пов’язані із ступенем розвитку економічних відносин, приватної власності та активності цивільного обігу. 2. Характеризуючи нотаріальну діяльність як об’єкт державного регулювання слід акцентувати увагу на визначенні її двох особливостях: по-перше, змінюючи або доповнюючи деякі свої функції на певних етапах розвитку, нотаріальна діяльність залишається незмінною за своєю основною (публічно-правовою) сутністю та призначенням; по-друге, в рамках одного об’єкта державного регулювання співіснують два, різнопорядкові за своїм правовим статусом, елементи – державний нотаріат та приватний, причому правовий статус останнього характеризується дуалістичним статусом при органічному поєднанні публічно-правових (функціонального значення) та приватно-правових (організаційного значення) засад, при тому, що превалюючи є публічно-правові засади. Саме ці основні особливості нотаріату та нотаріальної діяльності зумовлюють необхідність державного впливу на процес функціонування зазначеного об’єкту та існування адміністративно-правового механізму його регулювання, з одного боку, та, з іншого, визначають особливості такого регулювання. 3. З точки зору уточнення правової термінології доцільним є застосування саме терміну “державне регулювання нотаріальної діяльності”, оскільки він точно відображає той комплекс адміністративно-правових та інших відносин, які виникають у процесі організації та функціонування приватної форми здійснення нотаріальної діяльності. 4. Державне регулювання нотаріальної діяльності - це впорядковуючий, цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в галузі організації та функціонування нотаріальної діяльності, межі та сутність якого зумовлені публічно-правовою природою нотаріату, та який полягає в організації нотаріальної діяльності та контролю за її здійсненням. 5. Державно-правовий характер регулювання нотаріальної діяльності має свій прояв у тому, що: 1) в процесі його здійснення реалізуються завдання, функції та інтереси держави, громадян й суспільства в цілому; 2) функції регулювання нотаріальною діяльністю реалізуються відповідними суб’єктами, які формуються державою; 3) ці суб’єкти діють за дорученням держави і наділені необхідними владними повноваженнями 4) діють на підставі прийнятих державою відповідних нормативних правових актів. 4. Метою державного регулювання нотаріальною діяльністю є забезпечення ефективного функціонування системи нотаріату та сталий прогресивний розвиток нотаріальної діяльності. 5. Завданнями державного регулювання нотаріальною діяльністю є – а)забезпечення діяльності нотаріату; б) забезпечення ефективного, законного, своєчасного та якісного здійснення нотаріальної діяльності уповноваженими особами 3)забезпечення розвитку та удосконалення нотаріальної діяльності. 6. Функціями державного регулювання є планування, прогнозування, організація, керівництво, координація, контроль та облік. 7. Принципами, на яких базується державне регулювання нотаріальної діяльності, є: законність, цілеспрямованість, ефективність, збалансованість публічних та приватних інтересів, прозорість та врахування думки нотаріальної спільноти. 8. Безпосередньо зміст державного регулювання нотаріальною діяльністю знаходить своє практичне втілення у формах та методах державного регулювання, і полягає у визначенні системи допуску до професії нотаріуса (організація стажування, прийняття кваліфікаційних іспитів, видача та анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, реєстрація приватної нотаріальної діяльності), встановленні процедурних правил здійснення нотаріальної діяльності, керівництві державними нотаріальними конторами, сертифікації робочого місця нотаріуса; контролі за законністю вчинення нотаріальних дій, проведенні організаційних заходів, надання методичної допомоги; встановленні розміру державного мита тощо. 9. Основними тенденціями розвитку організаційно-правових засад державного регулювання нотаріальною діяльністю є :а)орієнтація вітчизняного законодавства на входження до латинської системи нотаріату; б) зміна змісту та меж державного впливу на нотаріальну діяльність (повний перехід від державного управління до державного регулювання нотаріальною діяльністю); в) зміни в структурі самого об’єкта регулювання у вигляді переходу до єдиної форми нотаріальної діяльності; г) зміна форм та методів державного регулювання нотаріальною діяльністю. З метою вдосконалення системи державного регулювання нотаріальною діяльністю та підвищення її ефективності доцільним вбачається: - прийняти нову редакцію Закону України “Про нотаріат”, поклавши в основу реформування організаційно-правових засад державного регулювання нотаріальною діяльністю концепцію лібералізації доступу до професії, що призведе до активізації конкуренції між нотаріусами, та посилення державного контролю за здійсненням нотаріальної діяльності, якістю надання нотаріальних послуг населенню ; - забезпечити перехід до єдиної форми нотаріальної діяльності, ліквідувавши поділ нотаріату на державний та приватний, причому закріпити дуалістичний статус нотаріуса, який водночас є представником держави та діє від її імені, та разом з тим наділений фінансовою та організаційною незалежністю; - законодавчо закріпити визначення : “нотаріат – це система уповноважених державою органів та осіб, які здійснюють охорону й захист прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави, шляхом вчинення нотаріальних дій у сфері безспірних правовідносин згідно до встановленої законодавством процедури, заснований на єдиних принципах, формах та методах державного регулювання цієї діяльності”; - визначити, що “нотаріальна діяльність – це незалежна професійна діяльність уповноважених державою осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством дії з метою надання їм юридичної вірогідності та офіційного визнання. Нотаріальна діяльність здійснюється від імені держави та не є підприємницькою”; - закріпити обов’язок вчинення нотаріальних дій (визначене чинним законодавством як право нотаріуса) та обов’язок витребувати від відповідних установ, підприємств та організацій необхідні для вчинення нотаріальних дій документи (визначене чинним законодавством як право), та передбачити, що нотаріус самостійно або через уповноважених робітників контори отримує від органі державної влади, інших органів, організацій та громадян необхідні для вчинення нотаріальної дії документи. - закріпити визначення “державне регулювання нотаріальної діяльності має на меті забезпечення ефективного функціонування системи нотаріату та розвитку нотаріальної діяльності і полягає у встановленні єдиних правил доступу громадян до здійснення нотаріальної діяльності, призупинення та припинення нотаріальної діяльності, визначенні суб’єктів, які вчиняють нотаріальні і прирівняні до них дії, органів, які здійснюють контроль за законністю нотаріальної діяльності, встановленням організаційно-правових форм такого контролю, безпосередньо контроль за законністю нотаріальної діяльності та дотримання вимог чинного законодавства при її здійсненні; визначення переліку нотаріальних округів та кількості в них посад нотаріусів; притягнення до відповідальності; видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; проведення сертифікації приміщення нотаріального бюро (контори); встановлення правил вчинення нотаріальних дій; організація та проведення методичної роботи, а також шляхом встановлення мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій, тощо”; - державне регулювання нотаріального тарифу повинно розповсюджуватися лише на мінімальний розмір оплати за нотаріальні послуги, разом з тим держава повинна визначати і пільгові категорії осіб, та осіб, що повинні звільнятись від оплати, причому майбутній закон про врегулювання нотаріального тарифу повинен бути прийнятим разом із змінами до законодавства про нотаріат; - забезпечити прозору систему професійної підготовки осіб до нотаріальної діяльності та їх допуску до цієї діяльності, який відповідатиме вимогам Конституції України і міжнародно-правовим актам з прав людини та забезпечуватиме реальну можливість реалізації цього права громадянами України, для чого скасувати кваліфікаційні іспити та відповідні кваліфікаційні комісії при органах юстиції, а також виважено підійти до запровадження обмеженої кількості нотаріусів у нотаріальних округах (квотування посад нотаріусів); - з метою забезпечення належного рівня професійної підготовки нотаріусів подовжити термін оволодіння практичними навичками роботи до трьох років, з них стажистом нотаріуса – один рік, помічником нотаріуса – два роки; - чітко та детально врегульовати питання форм та методів контролю за здійсненням нотаріальної діяльності, порядок і наслідки проведення перевірок, які повинні мати, передусім методологічний характер, причому покласти виконання контрольної функції на органи юстиції. - необхідно вдосконалити законодавче регулювання питання відповідальності нотаріусів за порушення законності вчинення нотаріальних дій, визначити вид та міру такої відповідальності. Цей вид відповідальності не може бути дисциплінарним, оскільки нотаріус є самозайнятим громадянином і не перебуває у трудових відносинах із органами юстиції, або з органами професійного самоврядування; - закріпити положення про те, що “анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути застосоване лише за рішення суду, за поданням відповідного органу юстиції”; - для ефективізації виконання функцій державного регулювання нотаріальною діяльністю посилити спеціалізацію відповідних структурних підрозділів Міністерства юстиції України, створити відділ, який назвати “департамент з питань регулювання нотаріальної діяльності”; - недоцільним та передчасним є підвищення ролі корпоративного контролю, зміна статусу професійних об’єднань нотаріусів та делегування зазначеним організаціям владних повноважень в сфері організації та контролю за нотаріальною діяльністю. | 