Анотація до роботи:

Першин В.Г. Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2004.

Дисертація являє собою фінансово-правове дослідження перспектив впровадження та розвитку іпотечного кредитування в Україні. Широке застосування іпотечного фінансування в державі дозволяє збільшити бюджетні надходження, зміцнює кредитно-фінансову систему, ефективно вирішує питання в житловій сфері, створює нові робочі місця, збільшує раціональність використання нерухомості і, нарешті, сприяє стабілізації економіки в цілому. У зв’язку із загальнонаціональним значенням механізму іпотеки саме держава повинна відіграти основну роль у процесі створення системи іпотечного кредитування, зокрема всебічно сприяти розвитку розгалуженої мережі іпотечних банків.

На основі аналізу існуючих трактувань уточнене і науково обґрунтоване поняття іпотечного банку. Проведено аналіз діяльності іпотечних банків та виявлено основні тенденції їх розвитку. Розроблено ефективний механізм ресурсного забезпечення іпотечних банків. Визначено перспективи розвитку вітчизняних іпотечних банків з урахуванням світового досвіду. Доведено необхідність безпосередньої участі та показано основні напрями управління держави на початковому етапі розвитку іпотечного кредитування в Україні. Проаналізовано чинне законодавство України та показані основні шляхи його вдосконалення у сфері іпотечного кредитування.

У Висновках підводяться основні результати проведеного дисертаційного дослідження, формулюються важливі узагальнення й пропозиції.

Основні результати проведеного наукового пошуку полягають у наступному:

1. Звертаючись в дисертації до питання про поняття іпотечного банку як основного учасника системи іпотечного кредитування, автор дійшов висновку, що в літературі воно розкривається односторонньо, оскільки в його основу покладена характеристика лише активних операцій. В результаті зіставлення структури і характеру операцій іпотечних банків і банків інших видів автор ставив перед собою завдання виявити специфіку іпотечних банків, розкрити їх сутність. На цій основі іпотечний банк охарактеризований як спеціалізований банк, що концентрує свою діяльність на видачі іпотечних кредитів за рахунок мобілізації коштів, повернення яких забезпечено нерухомим майном.

2. Дослідження діяльності іпотечних банків у цілому показало: 1) банки такого типу є невід'ємним елементом сучасних кредитних систем; 2) наявність іпотечних банків характерна не тільки для розвинутих кредитних систем, але і для кредитних систем на етапі становлення; 3) роль і місце іпотечних банків у кредитних системах різних країн різна (найбільш розвинута мережа іпотечних банків в Німеччині).

3. У результаті аналізу діяльності українських іпотечних банків за останнє десятиріччя автор робить висновок про їх обмежену кількість, неглибоку спеціалізацію і незначну роль у кредитній системі нашої країни. Операції українських іпотечних банків носять короткостроковий характер, мають складну організаційну форму, супроводжуються безліччю додаткових умов, що відрізняє їх від операцій закордонних банків. Крім того, автор відзначає, що іпотечних банків у чистому вигляді, з притаманними їм усіма властивостями, в Україні в даний час не існує.

4. Обґрунтовується необхідність формування адекватного правового забезпечення діяльності іпотечних банків, оскільки в банківському законодавстві відсутній диференційований підхід до різних типів банків, недостатнє правове забезпечення регулювання вторинного обігу іпотечних кредитів, застави землі, не відпрацьована процедура стягнення заставленого майна.

5. Аналіз організаційного забезпечення іпотечних банків показав пряму залежність якості процесу іпотечного кредитування від специфіки побудови організаційної структури іпотечного банку. У зв'язку з цим, обґрунтовується необхідність уніфікації організаційних вимог до іпотечного банку, що доцільно регламентувати поряд з економіко-правовими вимогами (співвідношення кредиту і вартості заставленого майна, рівень доходів позичальника тощо) в іпотечних стандартах.

6. Аналіз організаційного та ресурсного забезпечення іпотечних банків, тенденцій розвитку іпотечного кредитування в Україні в цілому, дозволив зробити висновок, що державна політика, вітчизняна законодавча практика, основний закон про іпотеку і прийняття ряду інших документів говорить про те, що в Україні існує чітко виражена тенденція до формування змішаної моделі іпотечного кредитування, шляхом об'єднання елементів класичної німецької й американської моделей. Впровадження такої моделі вимагає більш розвинутої (у порівнянні з континентальною) інфраструктури іпотечного ринку, тобто наявне коло проблем інституціонального характеру.

7. Сукупність позначених проблем визначає напрямки руху, в межах якого повинний проводитись комплекс заходів по формуванню державою інституціонального підґрунтя системи іпотечного кредитування й оздоровлення економіки в цілому. Основні напрямки становлення і удосконалення механізму іпотечного кредитування включають у себе створення нових інститутів, удосконалення діючих інститутів, зміни і доповнення існуючих нормативних вимог та створення нових нормативних вимог.

8. Провівши аналіз нормативно-правового забезпечення розвитку й удосконалення іпотечного кредитування, автор дійшов висновку про необхідність внесення змін у чинне законодавство і прийняття нових законодавчих і підзаконних актів, а саме законів України „Про іпотечні банки”; „Про іпотечні цінні папери”; „Про Національну іпотечну компанію”; „Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та угод з нею”; „Про кредитні бюро”; „Про Державний земельний кадастр”; „Про оцінку земель”.

Таким чином, проведене дослідження перспектив впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні свідчить, що на його початковому етапі державі відведена основна роль, яка виражається в активних діях, спрямованих на прийняття відповідної законодавчої бази і на організацію (створення) певних інститутів в сфері іпотечного кредитування. Іпотечний банк є центром системи іпотечного кредитування, за посередництвом якого відбувається пряме і зворотне (стосовно інвесторів і позичальників) переміщення коштів, забезпечених нерухомістю. Істотна відмінність функціональних можливостей іпотечного банку, його структурної організації в порівнянні з можливостями і структурою універсального банку обумовлює необхідність створення спеціалізованої іпотечної кредитно-фінансової установи як основи ефективного розвитку іпотечного кредитування. І, нарешті, ретельне вивчення досвіду становлення іпотечного кредитування зарубіжних країн дасть можливість виявити властиві цьому процесові організаційно-правові й управлінські помилки, що в майбутньому дозволить уникнути їх, а також відповідних негативних наслідків.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Першин В.Г. Житлові ощадні програми в системі іпотечного кредитування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ, 2004. – Випуск 23. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – С. 385-391.

2. Першин В.Г. Гносеологічні аспекти інституту іпотеки як правової категорії // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – Ірпінь, 2004. - № 1 (23). – С. 194-201.

3. Першин В.Г. Управління ризиками в процесі іпотечного кредитування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ, 2004. – Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – С. 643-649.

Тези виступів на конференціях:

1. Першин В.Г. Удосконалення податкових відносин у сфері житлової іпотеки // Науковий вісник Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. - № 4 (18). – С. 368-370.

2. Першин В.Г. Перспективи впровадження іпотечного кредитування в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова - 2003”. – Дніпропетровськ, 2003. – 16-20 червня. – Т.2. – С. 11-14.