Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми формування системи моніторингу інвестиційної діяльності. Вона узагальнює і розвиває питання щодо концептуальних та організаційно-методичних підходів до проведення моніторингу інвестиційної діяльності. Виконане дослідження дозволило зробити наступні висновки: 1. Важливішою складовою процесу управління економікою є моніторинг інвестиційної діяльності. Термін «моніторинг інвестиційної діяльності» слід розуміти як систему організації безперервних процесів збирання, обробки, аналізу і представлення документованої інформації, яка відбиває основні показники інвестиційної діяльності та існуючі тенденції її розвитку в розрізі галузей економіки та окремих підприємств, з метою інформаційного забезпечення різних рівнів управління. 2. Цілями моніторингу інвестиційної діяльності є визначення відповідності інвестиційних процесів, що відбуваються, заданим орієнтирам; інформаційне забезпечення регіональних і державних органів управління, а також учасників інвестиційного процесу щодо реального стану інвестиційної діяльності та факторів, що її визначають з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Його завдання: ідентифікація та визначення основних параметрів, що характеризують інвестиційну діяльність на місцевих та загальнодержавному рівнях, обґрунтування характерних закономірностей і взаємозв’язків; інформаційне забезпечення учасників інвестиційного процесу щодо фактичного стану та тенденцій розвитку інвестиційної сфери як окремих територій, так і держави в цілому; інформаційне забезпечення процесів прийняття інвестиційних рішень потенційними інвесторами; вивчення потенційного попиту на інвестиційні ресурси на основі наданих бізнес-планів інвестиційних проектів; зниження ризиків кредитно-фінансових установ при інвестиційному кредитуванні підприємств; оцінка поточних тенденцій в сфері економічної кон’юнктури і короткострокове прогнозування перспектив розвитку галузей, а також окремих підприємств, що входять в ці галузі; оцінка інвестиційної політики підприємств з урахуванням результатів їх господарської та фінансової діяльності. 3. Суб’єктами моніторингу інвестиційної діяльності є інвестори, учасники інвестиційного ринку, а також органи державного управління економікою усіх рівнів. Складність та багатогранність інвестиційної діяльності як об’єкта моніторингу вимагає виокремлення його основних напрямів, а саме: моніторингу кон’юнктури інвестиційного ринку, моніторингу інвестиційного клімату, моніторингу реалізації інвестиційних проектів тощо, які повинні бути об’єднані в єдину систему. 4. Аналіз досвіду розвинутих країнах світу та країн близького зарубіжжя щодо створення та функціонування моніторингових систем дозволив зробити наступні висновки: 1) моніторингові системи функціонують протягом тривалого часу і дозволяють отримувати оперативні та повні кількісні та якісні дані щодо реального стану справ в економіці; 2) найбільш комплексні та повні системи моніторингу створені на основі національних банків 3) поряд з офіційними статистичними даними широко використовуються результати анкетних опитувань керівників підприємств; 4) добровільний характер участі підприємств в моніторингу. Досвід функціонування систем моніторингу підприємств наведених країн, на основі якого аналізується і прогнозується кон’юнктура інвестиційного ринку, дозволяє їм: 1) розробити адекватну інвестиційну політику органам влади; 2) зорієнтувати банки стосовно пріоритетів кредитування як по окремих галузях економіки, так і по окремих підприємствах; 3) інформувати підприємства, щодо їх місця у галузі, та прогнозів розвитку їх галузі. При побудові таких моніторингових систем в Україні доцільно використати те, що є спільним для майже усіх проаналізованих моніторингових систем. Але деякі аспекти не можуть бути практично використані через певні обмеження. Тому при побудові таких систем в нашій державі необхідно в першу чергу враховувати інформаційні потреби усіх учасників інвестиційного ринку. 5. Побудову та функціонування системи моніторингу інвестиційної діяльності доцільно здійснювати на основі таких принципів: 1) системного підходу; 2) розвитку або адекватності; 3) цілісність системи моніторингу; 4) наукового підходу; 5) відповідності; 6) комплексності; 7) дієвості; 8) універсальність; 9) ієрархічність побудови; 10) плановість; 11) циклічність; 12) ефективність;13) зручності використання. 6. Аналіз інформаційних потреб учасників інвестиційного ринку на основі життєвого циклу підприємницької діяльності показав, що інформаційні потреби учасників інвестиційного ринку (підприємств, потенційних інвесторів, органів державного, регіонального управління та місцевого самоврядування, підприємств, які складають інфраструктуру інвестиційного ринку) у багатьох позиціях співпадають. 7. Інвестиційний потенціал території є одним з важливих напрямів моніторингу інвестиційної діяльності. Факторами формування інвестиційного потенціалу території є: природно-ресурсний, трудовий, економічний, інноваційний, політичний, інфраструктурний, ризиковий, екологічний інформаційний, маркетинговий. Інвестиційний потенціал визначається величиною обмежуючого фактора. 8. Важливим напрямом моніторингу інвестиційної діяльності є моніторинг інвестиційної привабливості підприємств. Методика визначення інвестиційної привабливості підприємства повинна ґрунтуватися на розмежуванні факторів привабливості в залежності від мети інвестора. Чинники, що формують інвестиційну привабливість підприємства, поділені на три групи: 1) чинники ефективності – передбачають аналіз фінансового стану підприємства; 2) суб’єктивні чинники, які не підлягають безпосередньому кількісному обчисленню у вигляді показників та коефіцієнтів, а отже, вимагають застосування якісних характеристик – диверсифікованість діяльності; система маркетингу на підприємстві; кваліфікація персоналу; ділова репутація підприємства; якість продукції; 3) характеристика інвестиційного проекту даного підприємства – рентабельність та період окупності інвестицій; інституційні критерії; екологічні критерії; соціальні критерії; критерії науково-технічної перспективи. 9. Проведений моніторинг інвестиційної діяльності у Черкаській області засвідчив, що її інвестиційний потенціал використовується недостатньо. Інвестиційні ресурси, залучені в економіку області, розподіляються між видами економічної діяльності та використовуються неефективно. Така ситуація зумовлена як тенденціями розвитку економіки України в цілому, так і відсутністю такої важливої складової інфраструктури інвестиційного ринку як інформаційно-аналітичні центри, що надавали учасникам інвестиційного ринку та органам державного управління, місцевого самоврядування повну та достовірну інформацію на основі моніторингу інвестиційної діяльності. 10. Моніторинг доцільно проводити на базі незалежної структури, основним завданням якої є інформаційне забезпечення суб’єктів інвестиційного ринку. Основою такого інформаційного забезпечення повинен бути регулярно здійснюваний моніторинг основних параметрів інвестиційного ринку. Дану структуру можна створити на базі агенцій територіального розвитку, агенцій з питань залучення іноземних інвестицій у вигляді відокремленого відділу, що працює на комерційних засадах, або виокремити взагалі, заснувавши у формі акціонерного товариства, наприклад, Центр моніторингу інвестиційної діяльності. Фінансове забезпечення створення та функціонування центру моніторингу інвестиційної діяльності можливо здійснювати на кооперативних основах, об'єднавши фінанси, техніку, професіоналів, інформаційні можливості всіх зацікавлених організацій, а саме: регіональних органів влади; комерційних організацій; громадські організації. З метою широкого інформування зацікавлених сторін щодо напрямів діяльності ЦМІД необхідно розробити персональний Web-сайт. 11. В межах системи моніторингу інвестиційної діяльності окрім збирання офіційної кількісної інформації доцільне збирання суб’єктивної якісної інформації на основі анкетування керівників підприємств за відповідними анкетами. Аналіз отриманих у результаті анкетування даних можливо аналізувати за допомогою матриці спряженості показників. |