Перехід до ринкових відносин, процеси формування багатоукладної економіки нашої держави об'єктивно зумовлюють зміни характеру професійної діяльності, її структури, умов здійснення і відповідно висувають підвищені вимоги до підготовки майбутніх фахівців-аграрників. Підприємства агропромислового сектору економіки потребують молодших спеціалістів високого рівня професійної компетентності, творчих особистостей, здатних забезпечувати виробництво екологічно безпечної, високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Тому ефективне розв'язання проблеми практичної підготовки студентів у вищих аграрних навчальних закладах потребує оновлених підходів до використання методів, форм, засобів та видів практичного навчання. Дослідження з означеної проблеми, що здійснювалося в контексті реалізації гуманістичних тенденцій розвитку професійної освіти в Україні, відображає завдання практичної підготовки фахівців у системі навчально-практичних центрів. На основі узагальнення результатів наукового пошуку обґрунтовано такі висновки: 1. У дослідженні здійснено аналіз проблеми практичної підготовки студентів в історичному плані, простежено еволюцію методів, форм, видів практичного навчання залежно від економічного стану в країні та рівня розвитку сільського господарства. На основі вивчення літературних та документальних джерел доведено, що на різних історичних етапах практичній підготовці приділялась винятково важлива роль у навчанні. Ще в перших практичних школах створювались родові ферми та садиби з метою підготовки майбутніх виробників сільськогосподарської продукції. Особливо зросли вимоги до рівня практичного навчання в зв’язку з прискоренням розвитку сільського господарства та використанням землеробської техніки. Посилюється зв’язок системи професійної освіти з потребами виробництва, проводиться узгодження загальної і спеціальної освіти, розробляються прогресивні дидактичні системи підготовки фахівців. Запроваджується операційна, операційно-предметна та операційно-комплексна система навчання. На початку ХХ століття особлива увага приділяється створенню постійних баз практик, збільшенню терміну практичного навчання, забезпеченню керівництвом практик досвідченими викладачами, розробленню методичного комплексу практичної підготовки, використанню комбінованої системи представниками навчальних закладів і підприємств сільсько-господарського профілю. Формування практичних навичок та вмінь починається на лабораторно-практичних заняттях загальноосвітніх дисциплін і завершується проходженням переддипломної практики на виробництві. Співвідношення годин в структурі навчального плану між теоретичним і практичним навчанням протягом останнього століття постійно змінювалося. В останні роки намітилась тенденція на зменшення кількості годин на практичну підготовку. Виявлено, що на всіх етапах розвитку вищої аграрної освіти питанню практичної підготовки студентів приділялася певна увага науковців. 2. Значною мірою зросли сучасні вимоги аграрного виробництва до практичної підготовки молодшого спеціаліста. Особлива увага звертається на готовність фахівця впроваджувати і постійно удосконалювати технологічні процеси, розуміння економічної ефективності виробничих процесів, формування фінансових стосунків із банками, податковими органами, підприємствами, визначення пріоритетних виробничих завдань і мобілізацією працівників на її виконання, створення оптимального режиму роботи технологічного устаткування, забезпечення ефективності виробництва в умовах ринкової економіки та жорсткої конкуренції. Виявлено основні фактори, які впливають на ефективність практичної підготовки: технологія підготовки молодших спеціалістів у вищих аграрних навчальних закладах; професійно-пізнавальний інтерес та професійна спрямо-ваність особистості студента, його ціннісні орієнтації; матеріально-технічна база технікуму, коледжу; сім'я, родинні традиції студентів; професійна компетентність викладачів, майстрів виробничого навчання; пізнавальні та спеціальні (технічні, економічні, агрономічні тощо) здібності студентів; групова навчальна діяльність; зміст практичної підготовки; оцінка якості підготовки фахівців-аграрників; форми і методи практичного навчання. 3. Теоретично обґрунтовано основні напрями організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки, котрі згруповані нами в такі комплекси: 1) професійна спрямованість усіх циклів підготовки фахівців – гуманітарного і соціально-економічного, природничо-математичного, професійно-практичного; 2) особистісно розвивальний підхід до практичної підготовки, за якого у технологіях педагогічної діяльності викладачів аграрних технікумів та коледжів домінує орієнтування на самоорганізацію і самореалізацію кожного студента; 3) регіональна інтеграція вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в організації практичного навчання студентів. Одним із основних напрямів удосконалення практичної підготовки студентів є професійна спрямованість навчання. Головними педагогічними умовами реалізації цього напряму є такі: проведення цілеспрямованої, системної профорієнтаційної роботи із студентською молоддю; оптимізація методів і форм навчання на засадах реалізації діяльнісного підходу; орієнтація змісту навчального матеріалу на майбутню професійну діяльність фахівця; забезпечення тісного зв'язку теоретичної і практичної підготовки студентів; індивідуалізація та диференціація практичних завдань для розвитку в студентів пізнавальної самостійності; постійне формування мотиваційних установок щодо самостійного оволодіння студентами практичними уміннями і навичками. Важливим напрямом удосконалення практичної підготовки студентів є забезпечення особистісно розвивального підходу до практичної підготовки, за якого у технологіях діяльності педагогічних працівників домінує орієнтування на самоорганізацію і самореалізацію кожного студента. Це передбачає ряд виявлених і апробованих у дослідно-експериментальній роботі педагогічних умов: впровадження в навчально-виховний процес вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації розвивальних технологій, завдяки чому відбувається зміщення акцентів зі знань майбутнього фахівця на його особистісні якості; розвиток професійної спрямованості студентів як властивості особистості, яка інтегрує інтереси, ідеали, цінності, установки тощо; удосконалення взаємовідносин між суб'єктами педагогічної взаємодії; використання в системі методів і форм навчання дискусій, діалогів, тренінгів, педагогічних ігор; удосконалення педагогічної майстерності викладачів щодо цілеспрямованої організації виховних впливів у педагогічній взаємодії, формуванні мотивації студентів до оволодіння майбутнім фахом. Регіональна інтеграція вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в організації практичного навчання студентів визнана ще однією важливою умовою удосконалення практичної підготовки студентів, педагогічні напрями реалізації якої полягали в такому: створенні навчально-практичних центрів на базі провідних вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації з розвинутою сучасною матеріально-технічною базою з участю педагогічних працівників і майстрів виробничого навчання високого рівня професійної компетентності з урахуванням відповідного географічно сприятливого розміщення; узгодженні навчальних планів-графіків проведення практик усіх технікумів і коледжів, задіяних у роботі центру; координації діяльності регіональних центрів з боку Навчально-методичного центру по підготовці молодших спеціалістів через: а) розробку типових програм практик, удосконалення їх змісту; б) своєчасну діагностику практичної підготовки студентів у центрах; в) розробку навчально-методичного забезпечення; г) узагальнення і поширення досвіду роботи центрів; д) залучення заводів-виробників, фірм, підприємств і установ до співпраці з центрами; е) проведення семінарів, інших видів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, майстрів виробничого навчання центрів; є) висвітлення роботи центрів у засобах масової інформації. 4. Запропонована методика системного підходу до практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників враховує зміст та умови досягнення навчально-виховних цілей. Доведено, що регіональна інтеграція практичного навчання у вищих аграрних навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації в центри практичної підготовки суттєво підвищує ефективність оволодіння майбутніми молодшими спеціалістами-аграрниками практичними уміннями і навичками, сприяє творчому використанню у навчальній діяльності передового досвіду виробництва сільськогосподарської продукції, створює умови реалізації особистісно розвивальних технологій практичного навчання. 5. Теоретично обгрунтовано і розроблено комплекс організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх аграрників та науково обґрунтовані рекомендації для педагогічних працівників і студентів, зокрема щодо ефективного використання навчального часу через впровадження нових форм і методів навчання, використання індивідуально зорієнтованого методичного комплексу для студента (робочі зошити, методичні рекомендації, інструкційні картки, звіти-щоденники). Запропоновано методику попередньої підготовчої роботи в навчальному закладі студентів-практикантів, викладачів і майстрів виробничого навчання. Позитивні наслідки впровадження результатів дослідження організаційно-методичних умов удосконалення практичної підготовки майбутніх молодших спеціалістів у навчально-виховний процес Немішаївського державного аграрного коледжу, Скадовського технікуму Херсонського державного університету, Хорольського аграрного коледжу дають підстави вважати доцільним широке застосування у вищих аграрних навчальних закладах України розробленої нами системи удосконалення практичної підготовки студентів-аграрників. Матеріали теоретичної частини нашого дослідження використовуються при розробці методичних матеріалів у Навчально-методичному центрі по підготовці молодших спеціалістів, в Науково-методичному центрі аграрної освіти Мінагрополітики України при розробці навчально-методичного забезпечення практичної підготовки студентів вищих аграрних навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації. Дисертаційне дослідження є певним внеском у поглиблення теорії і методики навчання сільськогосподарських дисциплін: обґрунтовано вимоги до практичної підготовки молодших спеціалістів аграрного виробництва, визначено і науково обґрунтовано організаційно-методичні шляхи, фактори та умови її удосконалення, створено структурно-логічну схему практичної підготовки студентів-аграрників, яка передбачає системну взаємодію учасників педагогічного процесу на засадах діяльнісного підходу. Уточнено рівні, критерії та показники практичної підготовки, її зміст та організація у вищих аграрних навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації. Здійснене дослідження дає змогу сформулювати пропозиції щодо вдосконалення практичної підготовки в умовах ринкової економіки, зокрема на рівнях: державному – вдосконалення нормативно-правової бази, розробка нового положення з практичної підготовки студентів вищих навчальних закладів; створення економічних умов зацікавленості роботодавців в організації проведення практики і підготовки на виробництві; зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів шляхом оснащення сучасною технікою і обладнанням; створення підручників нового покоління; галузевому – створення мережі провідних підприємств та фермерських господарств для проведення практичної підготовки студентів; проведення стажування викладачів, майстрів виробничого навчання на передових сільськогосподарських підприємствах України; створення комплексів навчально-методичного забезпечення зорієнтованих на практичну підготовку майбутніх фахівців; навчальних закладів – приведення у відповідність з вимогами часу об’єктів проходження практики в навчальному закладі (навчальні ферми, клініки, навчально-дослідні поля, трактородроми, навчальні бухгалтерії); залучення для проведення виробничої практики найбільш досвідчених викладачів з виробничим стажем роботи; укладення договорів з підприємствами для проходження виробничої практики студентами в провідних господарствах. Таким чином, мета дисертаційного дослідження досягнута, поставлені завдання виконані. Водночас наше дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми практичної підготовки студентів вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Подальшого вивчення потребують проблеми формування особистісних професійних якостей майбутніх фахівців-аграрників, впровадження інноваційно-педагогічних технологій, психологічно-педагогічної підготовки викладачів і майстрів виробничого навчання вищих навчальних закладів аграрного профілю, а також досвіду професіональної підготовки аграріїв у країнах Європейської співдружності. |