У дисертації, на базі проведених наукових досліджень, вирішено питання, що полягають у визначенні практичних підходів до створення дієвого організаційно-економічного механізму управління витратами на підприємствах в ринкових умовах, обгрунтовано методичні підходи до визначення критеріїв розробки узагальнюючого показника, та системи показників оцінки ефективності використання всіх рівнів та видів витрат у відповідності з результатами звичайної господарської діяльності промислових підприємств, головні висновки якої зводяться до наступного: 1. Основою вимірювання якості управлінських рішень у сфері господарсько-економічної діяльності на промислових підприємствах є економічна ефективність - складний і багатогранний показник матеріально-фінансової, організаційно-структурної, системно-функціональної характеристики цієї діяльності, що і визначає її оцінні показники, в яких знаходять своє адекватне відображення результати, властиві успішній господарсько-економічній діяльності. 2. Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтях витрат. Угрупування по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якому визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці і інші грошові витрати підприємства. Це угрупування витрат використовується також для формування та узгодження плану собівартості підрозділам, для планування обігових коштів і контролю за їх використанням. По ним не можливо, як правило, визначити собівартість одиниці продукції, тому поряд з ними плануються і враховуються витрати по статтях калькуляції, які дають можливість відслідковувати витрати за їх місцем виникнення і призначенням. 3. Механізм управління витратами на підприємстві може бути визначений таким чином: управління витратами - є цілеспрямована дія на склад, структуру і механізм формування витрат з метою отримання найвищого результату; це уміння раціонально розподілити ресурси з метою максимізувати віддачу від них, тобто отримати прибутковий кінцевий результат; це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їх видів, місць і носіїв при постійному контролі рівня витрат і стимулювання їх зниження. 4. Ідея організаційних та економічних витратоутворюючих чинників, котрі складають основу системи управління витратами полягає в тому, що при їх аналізі слід піднятися на вищий рівень причин появи тих чи інших витрат. За своєю суттю ці носії витрат є всього лише наслідком того або іншого господарського рішення. Тому, формально, сутність класичної системи управлінського обліку зводиться до системи управління наслідками, що викликають ті або інші витрати. Такий підхід до створення механізму управління витратами в стратегічному аспекті дає можливість, ухваливши правильне управлінське рішення на верхньому рівні, позбавитися від великої кількості чинників нижнього рівня, що впливають на рівень витрат (виробничих або комерційних). З точки зору структури чинників, котрі впливають на створення механізму управління витратами на підприємствах, існує багато напрямів вибору методів та підходів до вирішення питань оптимізації складу і структури витрат, які виникають в процесі виробництва і реалізації продукції на підприємстві. 5. Запропонована до розгляду адаптована методика управління витратами, на нашу думку, найбільш актуальна для підприємств, котрі виготовляють одиничну продукцію по індивідуальним замовленням. При цьому, кожна одиниця продукції унікальна в своєму виробництві, в своїх споживчих властивостях, виробничому процесі (як сукупності операцій) і витратному механізмі. Це означає, що при проектуванні товару розробник повинен запропонувати такий шлях організаційно-технічних та економічних рішень, щоб, з одного боку, забезпечити споживчі властивості продукції, а з іншої - «вписатися» у вже задану собівартість. При цьому, необхідно відзначити, що ключове місце займають структурні виртатоутворюючі чинники. Таким чином, при виробництві кожної одиниці товару може бути використаний запропонований адаптивний підхід управління витратами за цільовою собівартістю. 6. Як критерій стійкого стану внутрішнього соціально-економічного механізму підприємства доцільно прийняти показник «питомих сукупних витрат», який за своєю суттю є узагальнюючим вартісним виразом рівня витрат на одиницю кінцевого результату звичайної діяльності підприємства і служить інструментарієм настройки внутрішнього механізму управління витратами, націленого на вирішення підприємством задачі максимізації прибутку. Для успішного вирішення цього завдання необхідні абсолютно нові підходи до механізму управління витратами підприємства на основі удосконалення підсистем обліку, аналізу, регулювання, нормування, моральної і матеріальної мотивації, а також контролю ефективного використання ресурсів: матеріальних, трудових і фінансових, - в кожній одиниці кінцевих результатів діяльності. Запропонований показник (критерій) дозволяє не тільки оцінити економічний і фінансовий стан підприємства, але і швидкими темпами - шляхом управління витратами - мінімізувати виробничі втрати. 7. Моделювання внутрішнього організаційно-економічного механізму управління витратами промислових підприємств з використанням однієї з запропонованих в даній роботі моделей, покликане вирішувати одну принципову задачу - надати керівництву промислового підприємства такий управлінський інструмент, за допомогою якого можливо визначити граничні витратні орієнтири на одиницю продукту, оскільки саме зовнішнє ринкове середовище визначає рівень цільової собівартості на виробництво та реалізацію продукції та принципи настройки господарської діяльності підприємства. 8. Запропонована факторна модель побудови механізму управління витратами і оцінка результатів діяльності підприємства носить алгоритмічний характер, де практично всі управлінські рішення підпорядковані вертикальним зв'язкам. Ефективність управління витратами підприємства, побудованої по даній моделі, можливо встановити з достатньою точністю, оскільки такі критерії чітко визначені і задані за допомогою системи показників питомих витрат на всіх рівнях господарської його діяльності. В процесі побудови моделі, автоматично шикується система оперативного та кінцевого контролю витратами, з допомогою якої можливо достатньо чітко визначити вплив на оптимізацію витрат дії кожного елементу організаційно-економічного механізму управління витратами, виявити, котрий з них спрацював найуспішніше, або найменш успішно, а також мати оцінку ефективності того чи іншого рівня управління цим процесом, відповідне стимулювання його персоналу за внесок в кінцеві результати господарської діяльності промислового підприємства. |