У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення задач щодо виявлення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці та управління ними в межах розробленого організаційно-економічного механізму. Основні науково-практичні результати дисертаційної роботи зводяться до такого: 1. Доведено відмінність понять “продуктивність” і “продуктивна сила праці”. Різниця між ними полягає у внутрішніх резервах зростання продуктивності праці. Визначається продуктивність праці як загальна величина сукупного продукту в розрахунку на одного працівника, який складається з необхідного і до- даткового продукту, скорегованого на його відхилення від норми прибутку. 2. Виявлено відсутність серед задіяних факторів, які впливають на продуктивність праці, найважливіших на сучасному етапі розвитку економіки, а саме: вибір і обґрунтування ефективного способу відтворення основних засобів і амортизаційної політики, достатність цілеспрямованого фінансування соціальних заходів, режимів праці і відпочинку робітників, рівня механізації виробничих процесів. Визначено, що не враховуються організаційні причини, що призводять до деконцентрації виробництва й інших негативних наслідків. Запропоновано вдосконалену класифікацію факторів, що впливають на про- дуктивність праці. 3. Виявлено причинно-наслідкові зв'язки між застосуванням способу часткового відтворення техніки і продуктивністю праці у двох напрямах: через зниження надійності техніки і зменшення обсягів випуску продукції (видобутку вугілля) і через зниження коефіцієнта структури техніки, непродуктивне збільшення основних засобів і пов’язане з цим розширення ремонтної служби підприємства, що в підсумку призводить до зростання чисельності допоміжних робітників і падіння продуктивності праці. Виявлені закономірності свідчать, що зміна чисельності допоміжних робітників і відповідно продуктивності праці знаходяться у зворотньо пропорційній залежності від коефіцієнта відновлення техніки. 4. Доведено розрахунками, що на амортизаційну політику впливає правильний вибір оптимальних параметрів, таких як термін служби техніки і норма амортизації, при яких досягається мінімальна собівартість продукції і максимальна продуктивність праці. 5. Доведено, що значний негативний вплив на продуктивність праці вчинює застосування на підприємстві екстенсивних режимів праці і відпочинку, що при наявності великих внутрішньозмінних втрат робочого часу викликають різке збільшення підмінного штату й облікової чисельності робітників, не забезпечуючи істотного приросту обсягів виробництва. З цієї причини на підприємствах галузі утворюється подвійний штат трудящих. 6. На продуктивність праці досить великий вплив чинить рівень фінансування оплати праці і соціальних заходів на її охорону, техніку безпеки, оздоровлення, лікування. Скорочення фінансування цих заходів викликає різке збільшення невиходів через хворобу, травматизм, професійну захворюваність, прогули, а також сплеск плинності кадрів, що в остаточному підсумку призводить до утримання завищеної, бездіяльної чисельності трудящих, кількість яких у даний момент становить близько 30% від усього промислово - виробничого персоналу. 7. Як показала атестація і раціоналізація робочих місць, значна частка завищеної чисельності робітників обумовлена недоліками в організації виробничого процесу, що збільшує деконцентрацію виробництва, чисельність допоміжних робітників на 25-30% і відповідно коефіцієнт структури штату. Розрахунково-аналітичні моделі, що відображають залежність продуктивності праці від перерахованих вище факторів, цілком підтверджують виявлені закономірності зміни цього показника, а проведені розрахунки вказують на значні внутрішні резерви її збільшення, які становлять в умовах шахт 80-90%. 8. Організаційно-економічний механізм, заснований на виявлених закономірностях і причинно-наслідкових зв'язках, дозволяє у максимальному ступені використовувати усі важелі і можливості щодо реалізації внутрішніх резервів зростання продуктивності праці і дозволить, реалізуючи їх, підвищити даний показник більш ніж у два рази. |