1. Важливою складовою АПК як цілісної соціально-економічної системи виступає господарський механізм, основу, серцевину якого становлять економічний і організаційний механізми, які органічно поєднуються з урахуванням особливостей кожного етапу розвитку економіки. Детальна регламентація і жорсткий контроль діяльності аграрних підприємств за допомогою адміністративних методів гальмують розвиток виробництва, сковують ініціативу і підприємливість. Разом з тим і непряме регулювання виробництва через економічні важелі і стимули, без зовнішньої його регламентації, породжує елементи стихійності та анархії. 2. В формуванні організаційно-економічного механізму агротехсервісної служби Одеської області можна виділити два різноякісні етапи. Перший – від зародження агротехнічного сервісу до початку трансформаційних процесів. Він характеризується поступовим нарощенням потужностей агротехсервісних підприємств, удосконаленням їх організаційної структури, значним розширенням асортименту послуг. І другий, починаючи з 1992 року, коли відбулося різке скорочення використання потужностей агротехсервісних підприємств, перепрофілювання багатьох з них на інші види діяльності, що привело до повної руйнації агротехсервісної служби як системи. 3. Серед багатьох проблем ефективного розвитку сільського господарства однією з ключових виступає створення і подальший розвиток обслуговуючих формувань. Від повного, своєчасного і надійного обслуговування виробництва в великій мірі залежать кінцеві результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. 4. Роботи з системного обслуговування певного виду діяльності акумулюються в багатофункціональному та різноаспектному понятті «сервіс», яке має місце в будь-якій сфері людської життєдіяльності, в тому числі і в аграрному виробництві. В процесі дослідження використано авторське трактування понять «сервіс» та «аграрний сервіс». 5. Ефективність функціонування системи аграрно-технічного сервісу значно підвищується, якщо використовувати запропонований дисертантом наступний принцип: система аграрно-технічного сервісу повинна відповідати таким кількісним та якісним параметрам, які б давали їй можливість при мінімально можливих затратах ресурсів забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної сільськогосподарської техніки. 6. В розвитку агротехнічного сервісу Одеської області в роки незалежності України мали місце дві діаметрально-протилежні тенденції: невпинне зростання обсягів ремонтно-відновлювальних робіт і постійне зменшення кількості об’єктів інженерно-технічної інфраструктури. За цей період кількість центральних ремонтних майстерень зменшилася на 51,5%, пунктів технічного обслуговування – на 53,4%, пересувних майстерень – на 59,6%. Із 41 РТП лише 12 продовжують надавати ремонтно-технічні послуги. 7 Значне погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств Одещини суттєво обмежило їх можливості в технічному переоснащенні. За роки незалежності України на кожні списані 3,5 трактори і 2,9 комбайни було придбано лише по одній новій машині. Кількість тракторів зменшилася на 42,3%, комбайнів – на 45%, машин і знарядь в тваринництві – на 70-80%. Споживання електроенергії на виробничі потреби скоротилося в 7,9 рази, електроозброєність праці зменшилася в 3 рази. Значно зросло фізичне навантаження на одну робочу машину. Вони швидше зношуються і потребують більше зусиль і коштів для своєчасного проведення ремонтних робіт. 8. Підтримання техніки в постійному робочому стані неможливе без відповідної ремонтно-технічної бази. При її побудові в якості основного структуроутворюючого критерію дисертант запропонував відстань від майстерні до місця експлуатації техніки. Проведені ним розрахунки за власною методикою показують, що забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної в області сільськогосподарської техніки зможуть 900 пунктів технічного обслуговування, 225 центральних ремонтних майстерень, 25 районних ремонтно-технічних підприємств, 6 міжрайонних інженерно-технічних центрів та функціонуючі на території області заводи сільськогосподарського машинобудування. 9. Обсяги ремонтно-технічних робіт при запровадженні фірмового обслуговування виготовляємої техніки значно зменшаться, зміниться їх характер і ступінь складності. В міжрайонних інженерно-технічних центрах рекомендується створити дилерські центри заводів сільськогосподарського машинобудування, а в РТП – дилерські пункти для здійснення гарантійного обслуговування фірмової техніки і забезпечення агрегатного ремонту в післягарантійний період експлуатації. Ремонт складних систем і агрегатів із відновленням і заміною спрацьованих деталей рекомендується здійснювати в міжрайонних інженерно-технічних центрах. 10. Для координації діяльності ремонтних підприємств усіх рівнів з метою забезпечення єдиної технічної політики в області при асоціації «Одесаагротехсервіс» рекомендується створити головний дилерський центр. Важливою компонентою асоціації «Одесаагротехсервіс», яка повинна пронизувати всі рівні і всі структурні підрозділи інженерно-технічного сервісу області та забезпечувати її життєдіяльність як цілісної системи, має стати інформаційна складова, яка матеріалізується в вертикально структуровану систему «Одесаінформагротехсервіс». 11. Реалізація пропонуємої структури аграрно-технічного сервісу регіону забезпечить: чіткий розподіл праці на дві взаємопов’язані сфери діяльності – сферу виробництва сільськогосподарської продукції і сферу інженерно-технічного сервісу; розвиток професійної інженерно-технічної діяльності; зростання ефективності аграрного інженерно-технічного сервісу регіону на всіх ієрархічних рівнях. 12. Вирішальною умовою оновлення і модернізації машинно-тракторного парку області та розбудови сучасної системи аграрно-технічного сервісу є створення організаційно-економічних, фінансових і соціальних умов для стабільної прибуткової діяльності сільських товаровиробників. Суттєву роль в цьому повинні відіграти такі дійові заходи уряду, як стимулююча система оподаткування, запровадження дотаційного механізму, механізму здешевлення кредитів, механізму регулювання цінових відносин, забезпечення державного протекціонізму для підтримки інноваційної діяльності сільських товаровиробників та підприємств, що виготовляють сільськогосподарську техніку при формуванні технічної політики АПК. 13. Відносини між сільськими товаровиробниками, як власниками сільськогосподарської техніки і ремонтними підприємствами, які підтримують її працездатність, необхідно розбудовувати на договірній основі, на взаємовигідних партнерських засадах з обмеженням відсотків планового накопичення ремонтно-технічних підприємств на законодавчому рівні. | 