Проведені багаторічні дослідження нетрадиційних форм і методів держав-ного регулювання економіки провідних країн ринкової, перехідної економіки та держав, що розвиваються, дають можливість автору стверджувати, що в основі їх закладений організаційно-економічний механізм спеціальних (вільних) економіч-них зон, який забезпечує ефективне використання обмежених вітчизняних фінансових ресурсів і сприяє залученню додаткових іноземних інвестицій для прискореного економічного розвитку за допомогою відповідного кошика пільг і преференцій, які надаються країнами-реципієнтами, що дає можливість зробити такі висновки: Створення й розвиток спеціальних (вільних) економічних зон є важливим напрямом вдосконалення ринкових відносин, формою ефективного залучення економіки в міжнародний поділ праці, позитивних структурних змін, доступу до високих технологій, інтеграції у світове господарство і прискорення на цій основі соціально-економічного розвитку. Побудовані на принципах управлінсько-підприємницького ризику, конку-рентних переваг, рівноправного партнерства, узгодження цілей, орієнтації на споживача, прибутковості, ефективності та інших - вільні економічні зони протягом тисячоліть надавали урядам багатьох країн неоціниму допомогу в розвитку їх національних економік і вирішенню актуальних соціально-економічних проблем сучасності. Сьогодні, враховуючи глобалізацію і регіоналізацію розвитку світового господарства, суспільний розвиток потребує нових типів вільних економічних зон, характерною рисою яких у третьому тисячолітті є заміна економіки товарів на економіку знань і, в першу чергу це - науково-технічні й науково-впровад- жувальні, трансграничного зростання, інноваційні центри, туристично-рек-реаційні, продовольчі, еколого-економічні, інтернаціональні, локальні (точ-кові) підприємницькі та інші зони. Ці типи ВЕЗ найбільш повно відповідають вимогам і процесам, що відбуваються у світовому господарсті. Світовий досвід створення і функціонування ВЕЗ показує, що спеціальні (вільні) економічні зони лежать в основі майже всіх широких стратегічних перетворень, які зачіпають всю економічну інфраструктуру суспільства й надають їй могутній стимулюючий імпульс, в результаті якого:
підвищується ефективність національної економіки; створюються умови для досягнення національних стратегічних цілей; комерціалізується наука, як матеріальна основа розвитку, виникають нові джерела її фінансування, а відповідно й альтернативи економічного розвитку; зберігається й нарощується сучасний науково-технічний та інноваційний потенціал; розвиваються перспективні екологічні високотехнологічні й наукомісткі галузі; підвищується конкурентноздатність товарів вітчизняного виробництва на світовому ринку; збільшується експорт, а відповідно, валютні надходження, економіка країни поступово втягується у світову систему міжнародного поділу праці; відкриваються нові джерела залучення іноземних інвестицій; забезпечується ефективний розподіл природних ресурсів та доходів, відтворення людського, природного і економічного потенціалу; скорочується кількість дотаційних, відстаючих у економічному розвитку районів, створюються центри («полюси») економічного зростаня і вдоско-налюється структура національної економіки; створюються необхідні передумови для ноосферно-космічної цивілізації, наукові основи якої закладені В.І.Вернадським. Ефективність функціонування вільних економічних зон знаходиться у прямій залежності від дієвості їх організаційно-економічного механізму, рівня його наукового обгрунтування, правового забезпечення та панівних у країні конструктивних чи деконструктивних політичних сил, від яких залежить політична стабільність в країні та її інноваційно-інвестиційний клімат. Проведений аналіз функціонквання вільних економічних зон дає можливість зробити узагальнення, що у більшості країн світу, які добилися ефективної діяльності ВЕЗ, головною складовою розвитку є висока питома вага в їх інфраструктурі малого бізнесу і підприємництва (США, Японія – майже 90%, а їх щільність на 10 тис. населення складає - 650-720 одиниць, що перевищує аналогічний показник України в 13-15 разів), більш удосконалені розподільчі відносини, створене надійне правове забезпечення й підтримка на державному рівні. Аналіз організаційно-економічного механізму створення і функціонування вільних економічних зон країн прехідної економіки і перш за все України свідчить, що, крім нерозвинутості ринкової інфраструктури, другим суттєвим недоліком є конструктивна недосконалість розподільчих відносин в СЕЗ, в основі яких лежить нічим не обгрунтований мізерний рівень мінімальної заробітної плати працівників галузей матеріального виробництва, що є головно причиною низької купівельної спроможності населення і обмежуючим фактором розширеного відтворення виробництва й подолання кризи недовиробництва та не досконала, діюча в інтересах лише великого бізнесу податкова політика. Здійснена нова науково-обгрунтована класифікація ВЕЗ і її типів. Доказана помилковість ототожнювання понять «тип» і «вид», яке допускають деякі вітчизняні економісти та країн СНД. Поняття «вид» доцільно відносити до системи живих організмів, «тип» - до соціальних явищ. Вноситься пропозиція з метою підвищення ефективності функціонування ВЕЗ переглянути існуючу в ній систему розподілу, так як саме розподіл - є однією із головних стадій відтворювального циклу, що йде слідом за виробництвом товарів, створенням доходу і забезпечує його адресне призначення для передачі в окремі фонди, виробниче й особисте споживання відповідно до встановлених правил економічної гри світового господарства, тобто з урахуванням факторів його створення. Важлива роль у забезпеченні ефективного функціонування СЕЗ належить підготовчому (передстартовому) періоду, який має передувати прйняттю відповідного рішення стосовно створення ВЕЗ. Сутність його полягає в розробці й здійсненні необхідного комплексу заходів із прискорення розвитку ринкових відносин та необхідної інфраструктури на майбутній території, що відводиться під відповідний тип ВЕЗ. Особливо увагу слід звернути розвиток малого бізнесу й підприємництва, збільшення асормименту страхових послуг відповідно до світових стандартів, вдосконалення форм організації і оплати праці в зональному формуванні, диверсифікацію продукції СЕЗ, використання інноваційного потенціалу регіону, створення зонального банку та ін. Як встановлено нашими дисертаційним дослідженням ефективність функціонування СЕЗ знаходиться в прямій залежності від рівня менеджменту (США, Китай, Угорщина та ін). Головним недоліком системи управління ВЕЗ України є високий рівень державного втручання на різних рівнях, «непро-зорість» менеджменту зонального формування, «ручний» режим управління, який створює ідеальні умови для різних зловживань та відмивання «брудних» грошей. Управління ВЕЗ - це своєрідна адміністративна інновація, особливо для країн СНД, тому допускати до керівництва зоною можна лише висококваліфіковані кадри з відповідною теоретичною й практичною підготовкою та знанням ринкових методів управління і лише на конкурсній основі (подання самостійно розробленого бізнес-плану державній конкурсній чи тендерній комісії як альтернативного варіанту розвитку зони).
Адміністрація ВЕЗ має формуватися як корпорація чи холдингова компанія з повною формою матеріальної відповідальності за прийняті рішення й кінцеві результати діяльності економічного формування. Якщо в керівництво зоною вводяться державні структури, то вони також мають майнову відповідальність. Якщо вільна економічна зона є невеликою за розмірами, то управління в ній може здійснювати найбільш активна вітчизняна чи іноземна фірма. Державні органи влади не повинні втручатися у поточну діяльність ВЕЗ, обмеживши її відповідними нормативно-правовими актами. Враховуючи недостатню підготовленість національних кадрів з ринкових форм і методів управління, про що свідчить найбільша кількість послідовних років спаду вітчизняного виробництва (10), створити одну базову (зразково-показову) СЕЗ, яку використовувати як навчальний полігон та наочний показ можливостей потенційного регіонального розвитку в умовах відкритості економіки світовому ринку і поширення відпрацьованого і перевіреного на практиці менеджменту на інші території Україн.
З метою забезпечення ефективної діяльності ВЕЗ здійснювати її науково-технічне обгрунтовування на двох рівнях: мікро -і макроекономічному.
На мікрорівні створити дієвий організаційно-економічний механізм ВЕЗ, що органічно поєднує зональний бюджет, банківську систему, грошовий обіг, привабливий кошик фінансових пільг (включаючи пільгове кредитування), ліберальний валютний та митний механізми, гнучку податкову політику, необхідну ринкову інфраструктуру, спрощену систему реєстрації підприєм-ницької діяльності, репатріації доходів і грошових перказів та ін. На макрорівні вирішити питання створення митного союзу або зони вільної торгівлі з зацікавленими країнами СНД, Чорноморського басейну та ЄС з метою ефективного відновлення господарських зв’язків, поглиблення інтеграції їх економік і забезпечення свободи для вільного переміщення капіталів, товарів і робочої сили. Активізувати роботу з уніфікації правил економічної діяльності відповідно до торгових традицій і відповідними правилами країн Європейського Союзу і Світової організації торгівлі (СОТ). Сприяти розвитку вертикальних і горизонтальних зв’язків господарюючих суб’єктів. Створити надійні правові гарантії в країні для іноземного капіталу. Стабілізувати нормативно-правову базу, не допускати частого внесення змін і доповнень до чинного законодавста та ін. Проведені дисертаційні дослідження дали можливість вдосконалити методо-логічні підходи стосовно визначення ефективності функціонування ВЕЗ та обгрунтувати основні показники їх діяльності. Проведений аналіз організаційно-економічного механізму СЕЗ багатьох країн світу дав можливість визначити важливе значення нормативно-правового, інформаційно-методичного, маркетингового, ідеологічного забезпечення нетрадиційних метододів державного регулювання, вплив конструктивних і деструктивних сил країни на ці процеси. На прикладі України, розкрита важливість для прискореного соціально-економічного розвитку країни єдиної загальнодержавної ідеології та послідовної політики, негативну роль на розвиток суспільства надмірної заполітизованості народних мас (наявність у країні великої кількості політичних партій), що на фоні переважаючої бідності населення створює нездоровий політичний і економічний імідж країні, який не сприяє проведенню курсу на економічне зростання та відродженню «нової народної економіки» з високими соціальними стандартами та гарантіями. Розкрита важлива роль необхідності підвищення економічної безпеки діяльності суб’єктів ВЕЗ, використання внутрішніх резервів фінансової стабілізації, необхідності підвищення їх конкурентноздатності на внутріш-ньому і зовнішньому ринках, ринкових переваг управління й участі в міжнародному поділі праці та інтеграції в світове господарство. Проведені дослідження сприяли визначенню ролі та значенню економічних стимулів вільної економічної зони для детінізації економіки відповідного регіону та держави в цілому, виходу з тіньової діяльності капіталів, робочої сили та інших факторів виробництва. Висока ефективність функціонування СЕЗ досягається завдяки зростанню ролі соціально-психологічних факторів у відтворювальних процесах. Особливе місце тут завжди відігравала людина як головна продуктивна сила суспільства та її сутністні характеристики як власника, керівника, технолога, працівника, споживача, інвестора та члена суспільства. В силу цього, інвестиції в людський капітал і перш за все з боку держави, стають найважливішими її пріоритетами, найбільш ефективним видом інноваційно-інвестиційної діяльності.
Це давно зрозуміли уряди США, ФРН, Японії та інших країнах, а тому готують не просто менеджерів для економіки, а спеціалістів сфери глобального і регіонального менеджменту (особливо регіонального менеджменту, стрижневу основу якого складають вільні економічні зони). У процесі економічної глобалізації все більше зіштовхуються і взаємодіють економічні інтереси держав з різною культурою, історією, традиціями, різним менталітетом населення. Тому, при аналізі процесів становлення й розвитку вільних економічних зон на їх територіях необхідно використовувати методи й підходи інституційно-еволюційних теорій, в основі яких лежать соціально-психологічні фактори, витісняючи таким чином нині пануючу неокласичну школу та її методологію, що ігнорує ці фактори. Це ще раз підкреслює те важливе значення мікро- і макроекономічних умов у здійсненні державної політики, що її успіхи й поразки залежать не лише від відповідних економічних умов, але й від сприйняття державної доктрини економічного й соціального розвитку широкими народними масами, їх співчування, підтримки й мотивації трудової та інноваційно-інвестиційної діяльності, стимулювання інтенсифікації праці, перспективи зростання матеріального благополуччя тощо. |