У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні організаційно-економічного механізму процесу довгострокового кредитування. Результати проведеного дослідження діяльності банківських установ на ринку довгострокових кредитів дозволяють зробити такі висновки та рекомендації. 1. Вивчення суті поняття «довгостроковий кредит» дало можливість уточнити зміст цієї категорії шляхом виділення трьох, притаманних саме цьому виду кредитування функцій – інвестиційної, інноваційної, соціальної, визначити його різновиди – іпотечний, інвестиційний, споживчий кредит і фінансовий лізинг. 2. Дослідження чинної практики кредитування в Україні дозволило аргументувати необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму нарощування банками обсягів довгострокових кредитів. Запропонований організаційно-економічний механізм дозволив більш ефективно вирішувати питання взаємодії між суб’єктами кредитного процесу з метою нарощування обсягів довгострокових кредитів. 3. Різноманітність методичних підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника (система фінансових коефіцієнтів, аналіз грошових потоків, аналіз ділового ризику) зумовлює потребу їх раціонального застосування та пошуку оптимального набору. З огляду на тісний зв’язок довгостроко- вих кредитів із реальними інвестиціями запропоновано досліджувати кредитоспроможність позичальника в таких напрямах: інвестиційна привабливість позичальника, здатність створювати грошові потоки, забезпечення кредиту, якість проекту і бізнес-плану його реалізації, кредитна історія. 4. У дисертації систематизовано фактори впливу на процес довгострокового кредитування, перелік яких відрізняється залежно від типу суб’єкта кредитних відносин – інвестора, кредитора, позичальника. Це дало можливість визначити напрями стимулювання окремих категорій суб’єктів із метою підвищення їх ролі в нарощуванні обсягів довгострокових кредитів в Україні. Обґрунтовано необхідність удосконалення структури ринку довгострокового кредитування щодо підвищення ролі спеціалізованих банків та небанківських фінансових інститутів, а також залучення довгострокових кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталів. 5. На основі проведеного аналізу визначено, що структура і динаміка обсягів довгострокових кредитів, наданих банками в економіку, відображають позитивні та негативні тенденції, притаманні перехідній моделі економіки України: період з 1996 до 2000 рр. характеризувався незначними обсягами довгострокових кредитів, їх частка не перевищувала 23% кредитного портфеля; з 2001 до 2006 рр. спостерігається значне пожвавлення на ринку довгострокових ресурсів. На кінець 2006 року сума наданих довгострокових кредитів зросла до 159 033 млн грн (питома вага в кредитному портфелі банків – 64,85%), а темпи їх приросту протягом вказаного періоду коливалися від 64% до 157%. Проте в українській банківській практиці до довгострокових кредитів відносять кредити, видані на термін більше ніж один рік, що суттєво завищує їх обсяг. З метою реального оцінювання обсягів довгострокових кредитів запропоновано при формуванні банківської статистики до довгострокових відносити кредити, які видані на термін три і більше років; спостерігається тісний взаємозв’язок процентних ставок на довгострокові кредити з темпами інфляції. Тому зниження ціни кредитів можливе лише за умови довготривалої стабільності національних грошей. Крім того, більш як половина від загального обсягу кредитів за період 1997–2006 рр. надавалися в іноземній валюті. Якщо до 2003 року цю ситуацію можна було пояснити суттєвою різницею процентних ставок, то у 2004–2006 рр. важливу роль відіграли також інфляційні очікування та ревальвація гривні щодо американського долара; з 2003 року розпочалося суттєве пожвавлення довгострокового креди-тування фізичних осіб, що викликане вдосконаленням схем і процедур надання кредитів та підвищенням рівня доходів населення. Станом на кінець 2006 року сума кредитів, наданих фізичним особам, перевищила 66,8 млрд грн, що становило 42% від портфеля довгострокових кредитів українських банків. 6. Розроблено систему заходів організаційно-економічного характеру на рівні держави та Національного банку України щодо вдосконалення механізму довгострокового кредитування. Вона передбачає державне стимулювання розвитку кредитування, удосконалення законодавчо-нормативної бази, управління ризиками, кредитний моніторинг, а також низку організаційних заходів на державному та регіональному рівнях. Ці заходи сприятимуть нарощуванню обсягів довгострокового кредитування, підвищенню ефек-тивності використання кредитних коштів, поліпшенню якості кредитного портфеля, а відповідно забезпечать зростання доходів банківських установ та стабільність банківської системи в цілому. 7. Оцінюючи систему чинників, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту, велику увагу слід приділяти чинникам зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності позичальника. Важливість такого підходу полягає в тому, що він найбільшою мірою придатний для оцінки суб’єкта та об’єкта кредитного проекту за довгострокового кредитування і його застосування дасть змогу банку мінімізувати витрати при оформленні кредитної справи і розробити набір індикаторів для оцінки надійності та перспективності бізнесу позичальника. 8. Розроблено комплексний підхід до врахування одного із вагомих інструментів зниження кредитного ризику – премії за ризик. З метою диференціації ціни кредиту запропонований підхід дозволяє розраховувати премію за ризик залежно від основних параметрів кредитного проекту – кредитного рейтингу позичальника, структури та обсягу наданого забезпечення, інших параметрів угоди (типовості проведення операції, періодичності погашення кредиту, виду та терміну кредиту, цільового призначення, статусу позичальника). |