Дисертаційна робота присвячена дослідженню та розробці теоретичних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в ПЕК України, його подальшого удосконалення та зростання конкурентоспроможності. Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції щодо вирішення важливої проблеми. 1. Незважаючи на суттєві зміни на світовому ринку енергоносіїв, пов‘язані з різким підвищенням цін на вуглеводну сировину, в Україні спостерігається недосконалість структури ПЕК, що була започаткована ще за радянських часів і яка негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Сьогодні, на відміну від світового, українському ПЕК притаманні економічно необґрунтована висока частка природного газу в загальному споживанні енергоносіїв і одночасно низька питома вага нафти, яка на сучасному етапі виступає пріоритетним у світі енергоносієм, що має найвищу конкурентоспроможність і характеризується кульмінацією в життєвому циклі. На відміну від західних країн, які будують свою енергетичну політику з урахуванням задоволення своєї потреби у нафтопродуктах за рахунок національної нафтопереробки з використанням імпортованої нафти, в Україні внаслідок неефективності переробки нафти на НПЗ значна кількість нафтопродуктів імпортується. Відсутність в Україні повноцінної енергетичної статистики, у тому числі паливно-енергетичного балансу, не дозволяє в повній мірі провести структурний аналіз споживання первинних енергоносіїв у розрізі окремих напрямів, тоді як у світовій практиці більша їх частка використовується у виробництві електроенергії, у промисловості, у житлово-комунальному господарстві і на транспорті. При цьому левова частка відводиться нафті та природному газу. Високий у порівнянні з західними країнами рівень енергоємності ВВП в Україні слід розглядати як першопричину низької конкурентоспроможності її економіки, а стихійний характер формування цін на первинні енергоносії, особливо на вуглеводні, - як депресивний фактор для економіки України. У короткостроковій і довгостроковій перспективі одним з найбільш ефективних напрямів «Енергетичної стратегії України на період до 2030р.» слід вважати енергозбереження. Важливою передумовою енергозбереження виступає наявність механізму інноваційної діяльності, реальних джерел фінансування інноваційних напрямів його забезпечення. Для цього слід запозичити досвід країн Євросоюзу, де до цієї справи заохочуються великі споживачі енергоресурсів. 2. Паливно-енергетичний комплекс і його галузі потребують реформації з метою підвищення ефективності їх роботи на базі розширення інноваційної діяльності, пов‘язаної з розробкою нових прогресивних процесів видобутку і переробки енергоносіїв, впровадження інформаційних технологій, створення зразків нових типів техніки і сучасних підприємств, наукоємних виробництв. Світовий досвід переконує, що за цих умов виникає необхідність в розробці більш ефективного організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності. 3. Енергетична безпека України в сучасних умовах багато в чому залежить від енергетичної ефективності. Проведений аналіз ринку енергоносіїв і ефективності їх використання дозволив зробити висновок про неефективність енергозберігаючої політики і слабке її забезпечення відповідними інноваціями. Розглядаючи інноваційну діяльність в енергетиці України за теперішніх умов її фінансування, треба визнати, що вона лише в змозі задовольнити деякі поточні потреби і ні в якому разі перспективу розвитку ПЕК. Особливо відчувається дефіцит в інноваціях для розвитку нафтопереробної промисловості, відсталість якої негативно впливає на стан ринку нафтопродуктів з його частими кризовими явищами. Останні пов‘язуються із відсутністю у державі можливості впливати на диверсифікацію поставок нафти на НПЗ України, а також неефективністю проведеної приватизації більшості її НПЗ російськими компаніями. За цих умов зростає роль державного регулювання, яке повинно бути спрямоване перш за все на сприяння впровадженню стратегії диверсифікації імпортерів нафти, створенню стратегічних запасів вуглеводнів, модернізації діючих і будівництву нових сучасних НПЗ, переходу України на нові технічні умови виробництва енергопродуктів за стандартами Євросоюзу, створення нових виробництв наукоємної продукції (присадки, каталізатори нафтопереробки та інших) з метою скорочення їх імпорту. Енергодефіцит в Україні, якщо не вжити рішучих заходів, залишиться довгостроковою проблемою, яка буде дедалі загострюватися. Можливості збільшення видобутку нафти і природного газу в Україні напряму будуть визначатися розвіданими запасами вуглеводнів, а їх забезпечення капітальними вкладеннями можливе лише за умов залучення кредитних ресурсів та цільових інвестицій. Разом з тим, зараз і у середньостроковій перспективі високі ціни на нафту стимулюватимуть проведення пошуково-розвідувальних робіт і освоєння родовищ на теренах України. Водночас вони створюють умови для переходу на альтернативні нафтовим види палива, вживання заходів щодо ефективнішого і економнішого використання енергії, збільшення інвестицій у інноваційні технології. 4. Для модернізації ПЕК України пріоритетними напрямами його розвитку можуть бути: - диверсифікація постачальників нафти, нафтопродуктів та природного газу, виходячи з наявної транспортної інфраструктури – нафто- і газопроводи, Одеський нафтотермінал і нафтогавань, Херсонський і Феодосійський нафтотермінали, можливостей збільшення видобутку нафти і газу з українських родовищ на шельфі Чорного і Азовського морів і переорієнтування національних НПЗ на використання більш якісної нафти окрім української, з російських родовищ Каспійського і Північного морів, Північної Африки і країн АТР. Для створення сприятливих умов для диверсифікації постачальників нафти доцільно модернізувати усі діючі українські НПЗ з метою поглиблення переробки нафти з 70% до 82% (до 2010 р.) і до 90-92 % (до 2015 р.); - будівництво нового українського НПЗ з використанням можливостей нафтопроводу Одеса-Броди і створення у державній власності сучасного підприємства з метою підвищення рівня конкурентноздатності національної нафтопереробної промисловості та зміцнення нафтової незалежності. - розвиток нових для України інноваційних виробництв каталізаторів нафтопереробки і присадок до паливо-мастильних матеріалів з використанням технології провідних західних компаній. Зважаючи на високу капіталоємність зазначених виробництв, доцільно для організації їх виробництв використати як прямі іноземні інвестиції, так і передбачити при цьому участь держави; - проведення модернізації нафтопереробної галузі з використанням найбільш ефективного шляху – реконструкції і технологічної перебудови діючих НПЗ України. Побудована модель еталонного для України НПЗ при її реалізації дозволить на практиці привести діючі потужності НПЗ у відповідність з потребами ринку – зменшити потужності первинної переробки і забезпечити необхідний приріст глибокої переробки нафти при мінімальних капітальних вкладеннях; - утилізація відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення екологічного стану в Україні та збільшення ресурсів дефіцитних мастильних та інших матеріалів. Реальність реалізації цього напряму залежатиме від участі держави в організації збору і переробки відпрацьованих нафтопродуктів (надання пільг з оподаткування цих виробництв, дотацій з бюджету тощо), як це практикується у західних країнах. 5. Необхідною умовою стратегічного інноваційного прориву в ПЕК України є побудова відповідного механізму його реалізації, який будується на довгострокових і наддовгострокових прогнозах соціально-економічного, науково-технічного та інноваційно-технічного розвитку, довгостроковій інноваційній політиці і енергетичній стратегії, обґрунтованому виборі пріоритетів інноваційного прориву в ПЕК, визначених перспективних інноваційних ринкових нішах, сформованій ефективній системі реалізації обраних пріоритетів розвитку енергетики, повноцінного забезпечення реалізації пріоритетів на багатоканальній основі, формуванні інноваційних оргструктур. | 