У дисертаційній роботі всебічно досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти і обґрунтовано нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми – формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії в умовах трансформаційної економіки. Використання такого механізму дозволяє великим компаніям підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, забезпечити вихід на нові ринки, збільшити інноваційний потенціал та його ефективне використання. Основні наукові та прикладні результати, рекомендації наукового значення та практичного впровадження: 1. Загострення проблем інноваційного розвитку в промисловому комплексі стосується зниження темпів оновлення промислової продукції, техніко-технологічного оновлення виробництва, скорочення НДДКР. Значну кількість проблем інноваційного розвитку пов’язано із реструктуризацією великих науково-виробничих об’єднань у машинобудуванні, що призвело до розриву єдиного інноваційного ланцюга “дослідження - розробка - виробництво - ринок” і призвело підприємства, які реструктуруються, до неконкурентоспроможності. 2. Аналіз економічних перетворень у державі дозволив установити, що становлення та інноваційний розвиток великих компаній в Україні мають свої особливості, які пов’язані зі становленням ринкових відносин протягом трьох етапів розвитку: перші два етапи кризового стану економіки характеризуються побудовою Україною своєї державності та пошуком шляхів і рішень виходу із економічної кризи, третій етап – це період стабілізації та економічного зростання. 3. Досвід створення великих компаній у машинобудуванні України та його теоретичне осмислення ще недостатній. Одночасно є велика потреба в розробці комплексної системи заходів щодо конкретної державної підтримки створення ефективних промислових структур на базі державних приватизованих та реструктуризованих колишніх науково-виробничих об’єднань. Такі структури можуть створюватися не тільки на добровільній основі, але й за рішенням органів державного управління. Головною вимогою проведення ефективних заходів у галузі створення великих компаній є індивідуальний підхід до реалізації державної промислової політики. Найбільший інвестиційний інтерес представляють великі компанії різних форм власності, які орієнтовані на експортну та високотехнологічну продукцію. 4. При збереженні провідної ролі концентрації капіталу та виробництва у світовій економіці зростає значення великих компаній, що створюються у промисловому комплексі України і орієнтовані на випуск наукомісткої продукції. Забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку потребує врахування світового досвіду їх створення та функціонування. Зокрема, великі компанії переслідують таку мету: посилення та розширення позицій на світовому ринку, досягнення конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках, забезпечення технологічного лідерства і високих досягнень НДДКР, підвищення ефективності функціонування головної компанії та всіх її дочірніх афельованих структур. Досягнення вказаної мети найбільшою мірою забезпечується організаційно-економічним механізмом інноваційного розвитку великої компанії, який є складовою частиною корпоративного менеджменту. 5. Доведено, що однією із можливостей підвищення ефективності функціонування великих компаній в Україні поряд із визначенням стратегічного інвестора є створення організаційної структури управління, яка б ураховувала міжнародні тенденції розвитку транснаціональних компаній. Це пов’язано із виділенням у головній компанії семи найважливіших секторів управління: ринку, досліджень і розробки, виробництва, забезпечення виробництва ресурсами, якості та сертифікації, інвестицій та економіки, кадрів. Приведена структура визначається стратегією інноваційного розвитку великої компанії. 6. Створення в Україні великих компаній та адаптація їх до ринкових відносин потребує впровадження у корпоративний менеджмент організаційно-економічного механізму, адекватного економіці інноваційного типу. Для великих компаній України, які утворені на основі об’єднання незалежних підприємств, що знаходяться у глибокій економічний кризі, при формуванні організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку необхідно виділяти два етапи. На першому етапі розробляється стратегія інноваційного розвитку, яка спрямована на створення стартових умов економічного зростання на основі інновацій, що використовуються в усіх її сферах; на другому етапі розробляється стратегія інноваційного розвитку, траєкторія якої повинна відповідати тенденціям сталого економічного розвитку на основі досягнення прогнозних параметрів економічного та техніко-технологічного розвитку великої компанії. 7. Запропонований організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку, адекватний економіці інноваційного типу, розроблено на основі його стратегічних складових: стратегія зростання, стратегія ринку, стратегія дослідження та розробок, стратегія виробництва, стратегія якості та конкурентоспроможності, стратегія інвестицій, стратегія кадрів, корпоративна стратегія та вплив зовнішнього середовища (стратегія глобалізації, мультирегіональна стратегія). Кожна з визначених стратегій має свої форми та методи управління, які забезпечують досягнення поставленої мети. Технології управління, до яких входять процедурні, організаційні, інформаційні, технічні аспекти реалізації стратегій, є предметом інновацій у зв’язку з використанням нововведень у дослідженні ринку, у розробці продукту, в організації та техніко-технологічному оснащенні виробництва. 8. Обґрунтовано, що перед великими компаніями, які розробляють та використовують організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку, гостро стоїть питання підвищення конкурентоспроможності їх продукції за рахунок зростання її інноваційного рівня. Для аналізу інноваційної діяльності на підприємствах розроблено необхідні економічні показники та схему їх використання. Запропоновано комплекс показників інноваційного рівня виробничої діяльності, до якого входить узагальнений показник інноваційного рівня виробництва та ряд часткових показників, що характеризують інноваційну структуру виробництва. З метою всебічного аналізу діяльності підприємства у галузі розробки та впровадження продуктних інновацій підготовлено загальну систему показників, що класифікуються залежно від набору чинників, які їх визначають (власна інноваційна діяльність підприємства; інноваційна діяльність конкурентів; суспільна потреба у відповідних продуктних інноваціях). Розроблено рекомендації відносно економічної інтерпретації порівняльного аналізу значень і тенденцій динаміки окремих показників інноваційної діяльності підприємства. 9. Для великої компанії важливим є оцінка ефективності функціонування системи взаємопов’язаних виробничих підприємств, аналіз її зміни під впливом упровадження виробничих інновацій. Для характеристики ефективності функціонування корпорації введено поняття локальної та комплексної ефективності підприємств, які входять до неї (виробництва відповідного виду продукції). Розроблено методи економічної оцінки інноваційної діяльності у корпоративній системі; особливістю, яка її відрізняє, є той факт, що економічний ефект від використання інновацій конкретним підприємством може формуватися не тільки у цьому підприємстві, але й розповсюджуватися серед решти підприємств великої компанії за рахунок виробничих взаємозв’язків. 10. На основі узагальнення досвіду впровадження на ВАТ “Азовмаш” розробленого організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку показано його роль у забезпеченні економічного зростання великої компанії, що підтверджує можливість використання науково-методичних розробок дослідження великими компаніями, які створено або будуть створюватися у промисловому комплексі України. 11. Теоретично обґрунтовано і практично реалізовано механізм рівноправного, договірного, взаємовигідного шляху співробітництва приватного та державного капіталів в інноваційному розвитку великих компаній, заснованих на змішаних формах власності, що поєднують підприємства і структури різноманітних організаційно-правових форм і власності. |