У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми розробки та обґрунтування організаційно-економічного механізму формування вітчизняного ринку земель сільськогосподарського призначення. 1. Ринок земель сільськогосподарського призначення – це сукупність економічних, юридичних, соціальних та організаційних відносин між різними його суб'єктами з приводу товарного обороту земельних ділянок або речових прав на них відповідно до законів сучасного товарного і грошового обігу. Аналіз публікацій вітчизняних вчених, а також зарубіжний досвід формування та функціонування ринку сільськогосподарських земель дає змогу стверджувати, що запровадження ринку в нашій державі має здійснюватися виключно на базі відповідного законодавства з використанням різних форм і методів державного регулювання. 2. У законотворенні в галузі формування ринку земель сільськогосподарського призначення нині склалася дещо парадоксальна ситуація. Вже декілька років відомо головний напрям, в якому повинна розвиватися законодавча діяльність в галузі ринку земель сільськогосподарського призначення, але через неузгодженість позицій політичних сил та окремих дослідників з питань, які не є визначальними (наприклад, чи буде Земельний банк державним, чи недержавним – питання, звісно, важливе, але не настільки, щоб через нього зупиняти розвиток ринку земель), рух в заданому напрямі практично не відбувається. Тому головним та бажаним у розвитку законодавства в галузі формування ринку земель сільськогосподарського призначення слід вважати напрямок, визначений прийнятим у 2001 році Земельним кодексом України, із деякими корективами, внесеними потребами часу. 3. На сучасному етапі єдиним реально діючим сегментом ринку земель сільськогосподарського призначення є оренда земель. Аналіз укладених договорів оренди свідчить, що намітилась тенденція до збільшення їх кількості на строк 5 років. Однак майже не зростає їх кількість терміном на 6-10 років. Це свідчить про невпевненість значної кількості землекористувачів в необхідності укладання довгострокових договорів оренди. На нашу думку, така неготовність брати на себе довгострокові зобов’язання не в останню чергу пов’язана з неврегульованістю законодавства щодо запровадження вітчизняного ринку земель сільськогосподарського призначення. 4. У зв’язку з формуванням ринку земель та його інфраструктури і з метою забезпечення сталого землекористування новостворених господарських структур, удосконалення регуляторної політики держави, збалансованості міжгалузевих відносин в економіці, необхідно підвищити вимоги до показників оцінки землі. Зміни, які відбуваються в аграрному секторі економіки, впливають на оцінку земель. Дослідження показують, що в сучасних умовах більш прийнятним є методичний підхід до визначення економічної оцінки земель з використанням ринкових факторів. 5. Розвиток іпотечних відносин – одна з передумов стабільного економічного зростання. Застава нерухомості, зокрема земельних ділянок сільськогосподарського призначення, значною мірою сприятиме мобілізації фінансових коштів для інвестування аграрного сектору. 6. Ринок земель сільськогосподарського призначення включає об’єкти і суб’єкти ринку, його інфраструктуру та ринкові операції, які проводяться суб’єктами за допомогою інфраструктури. До об’єктів ринку земель належать земельні ділянки та речові права на них. Суб’єктами ринку земель є громадяни та юридичні особи України, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування, держава в особі відповідних органів виконавчої влади. 7. Інфраструктура ринку земель забезпечує функціонування цього ринку і передбачає наявність трьох основних складових: учасників ринкових операцій із землею, менеджменту на ринку землі та маркетингового обслуговування ринку землі. Визначені особливості окремих елементів інфраструктури ринку земель, їх взаємозв’язки в межах запропонованого механізму сприятимуть створенню ефективної, стабільної системи здійснення відповідних операцій із землею. 8. Основними напрямами удосконалення законодавства щодо формування, функціонування та регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення є: - невідкладна розробка та прийняття основоположних законів, які регламентуватимуть формування і функціонування ринку земель, та підзаконних актів, що забезпечать реалізацію цих законів; - узгодження відповідних нормативно-правових актів на різних рівнях управління з прийнятими законами. 9. Запропонований організаційно-економічний механізм формування і функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення вимагає: відповідного законодавчого забезпечення; державного контролю за ринком земель; кадрового забезпечення формування і функціонування ринку земель; стабільності в економіці аграрного сектору, що стане підґрунтям для здійснення ринкових операцій та надходження інвестицій в аграрну галузь. | 