Виконане дослідження показало, що паливно-енергетичний комплекс України є системоутворюючим комплексом національного господарства країни, який визначає вектор і швидкість структурних змін в процесі ринкового реформування. Основні висновки автора зводяться до наступного: 1. В ХХІ ст. частка первинних енергоресурсів в ВВП в розвинутих країнах знижується у відносному вимірі, хоча обсяги енергоресурсів, що споживаються, в цілому світі постійно зростають. 2. Для вдосконалення системи державного регулювання паливно-енергетичного комплексу України, зокрема, енергетичної галузі, нами виконано класифікацію факторів, які стримують ефективне управління цією галуззю. До них відноситься суперечливий характер державного впливу по рівнях управління: центральному і регіональному. 3. Спроба використовувати на сучасному етапі організаційно-економічний механізм в системі державного регулювання паливно-енергетичного комплексу, заснований на зміні форм власності і господарювання у вугільній промисловості не принесла бажаних соціально-економічних результатів, як для самих гірників, так і для країни в цілому. Це призвело до соціальної деградації багатьох шахтних селищ і міст, змусило країну перейти до імпортних закупівель вугілля. Відмінною рисою запропонованої класифікації є виділення різнорідних ознак, які в своїй сукупності можуть виконувати роль концептуальної основи при вдосконаленні законодавчої бази по паливно-енергетичному комплексу. 4. Удосконалювання діючого організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом, на наш погляд, може базуватися на виділенні в ньому п'яти відокремлених функціональних блоків: організаційного, економічного, технологічного, соціального і екологічного. 5. Паливно-енергетичний комплекс України виконує ключову роль в питаннях підвищення економічної безпеки через зростання енергетичної безпеки. 6. На думку автора, підвищення енергетичної безпеки країни передбачає в діях держави через організаційно-економічний механізм реалізацію наступних завдань: - зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення видобутку (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікації зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання, максимального використання свого потенціалу енергозбереження; – підвищення рівня безпеки і стійкості енергетичних об'єктів з метою запобігання екологічним катастрофам і зменшення рівня техногенного впливу енергетичних об'єктів на навколишнє середовище; – забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і світу із збереженням своїх національних інтересів. 7. Основними напрямами забезпечення енергетичної безпеки України при зростаючих потребах в паливно-енергетичних ресурсах повинно стати: – зменшення енергоємності ВВП і збільшення рівня енергозабезпеченості країни на основі збільшення власного видобутку вугілля, нафти, газу і урану та інших; – збільшення міжнародної транспортної функції по нафті і газу; – підвищення самостійності галузевих підкомплексів паливно-енергетичного комплексу з використанням широкого кола ринкових механізмів управління. Реалізація вищевикладених пропозицій в питаннях вдосконалення організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом в нашій країні може стабілізувати цінову ситуацію на внутрішньому енергоринку і створити передумови повільного, але стійкого переходу на реалізацію інноваційної моделі розвитку. Оскільки в інноваційній моделі розвитку базовим принципом є зниження енергоємності ВВП. Заощаджені енергоресурси можуть бути спрямовані в ті ключові галузі економіки національного господарства, які мають ринковий попит на внутрішньому і світовому ринках (чорна металургія, хімічна промисловість, енергомашинобудування, авіа-космічна галузь, будівельні матеріали, суднобудування та інші). Від інших аналогічних розробок авторська розробка відрізняється виділенням в системі державного регулювання паливно-енергетичного комплексу ключових стримуючих чинників, неопрацьованість яких в даний час ускладнює формування дієвого організаційно-економічного механізму державного управління національним господарством в цілому. Реалізація авторських пропозицій може скоротити період переходу до соціально ефективних механізмів ринкової трансформації національного господарства нашої країни в складних умовах загострення конкуренції на світовому енергоринку. |