У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання щодо поглиблення теоретико-методичних засад та удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку сфери охорони здоров’я і підвищення якості медичних послуг в умовах ринкової економіки, що дає підстави для таких висновків, узагальнень і рекомендацій: 1. Одним із пріоритетів державної соціальної політики в Україні є реформування медичної галузі з метою забезпечення належного рівня охорони здоров’я населення, надання необхідних медичних послуг високої якості, створення умов для повної реалізації громадянами конституційних прав на охорону здоров’я. 2. Виробництво і надання медичних послуг як важливу складову частину суспільного господарства, що розвивається за об’єктивними законами, доцільно розглядати як процес визначення методики діагностування і лікування хворих, фінансового розрахунку вартості медичного обслуговування і контролю за його якістю відповідно до чинних стандартів лікування. 3. Запропоновані в роботі визначення поняття „медичні послуги” та їх класифікація розвивають ідеї попередніх дослідників проблем соціальної політики держави щодо з’ясування залежності підходів до оцінки якості від їх виду та складності, визначення напрямків удосконалення механізмів регулювання якості, надання медичних та супутніх послуг (харчування, умови перебування в лікувальному закладі, рекреація тощо) з метою задоволення потреб пацієнтів, відновлення їх здоров’я і працездатності. Медичні послуги як товар мають визначену ринкову вартість і спрямовуються на збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. 4. На підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел виокремлено такі основні компоненти організаційно-економічного механізму регулювання і надання якісних медичних послуг: професійну компетентність працівників, їх орієнтацію на пацієнтів; доступність, безперервність, безпечність послуг, результативність; профілактичну спрямованість послуг; мотивацію медичних працівників; науково-технічний рівень медичного обслуговування, зручність послуг; акредитація та ліцензування медичних закладів; стандартизація надання медичної допомоги. 5. Сучасний стан державного регулювання якості медичних послуг у системі охорони здоров’я України потребує свого приведення у відповідність із суспільними потребами. Існуючий дисбаланс між рівнем державного контролю за якістю медичних послуг, рівнем світової медицини і стандартами обслуговування породжує певну загрозу реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров’я, а тому потребує державного врегулювання. 6. В основу реформування медичної галузі на її сучасному етапі слід покласти принципи забезпечення наступності (етапності) при наданні медичної допомоги, запровадження контрактної форми працевлаштування медичних працівників, формування ефективної багатоканальної системи фінансування галузі, запровадження лізингових програм зміцнення матеріально-технічної бази медичних закладів, державна підтримка розвитку приватного сектора охорони здоров’я, використання ринкових механізмів впливу на якість медичних послуг. 7. З’ясовано, що посилення впливу влади на якість медичних послуг шляхом удосконалення механізмів державного регулювання розвитку приватного сектора охорони здоров’я України потребує розв’язання низки таких суперечностей: – між недосконалістю нормативно-правової бази і інтеграцією недержавних медичних закладів в єдиний медичний простір; – між пільговими програмами підтримки розвитку приватного сектора, вартістю медичних послуг у недержавних лікувально-профілактичних закладах і рівнем доходів населення; – між потребою в системі охороні здоров’я, розвитку приватного сектора, переходом до світових стандартів медичних послуг і державним заохоченням конкуренції на ринку високоякісних медичних послуг. Без застосування ринкових механізмів формування справжнього конкурентного середовища в медичній галузі країни жодні реформи не можуть розраховувати на успіх. 8. Наукові результати дисертаційного дослідження, вітчизняний і зарубіжний досвід, потреби сучасного розвитку охорони здоров’я населення свідчать про необхідність посилення державного впливу на якість медичних послуг шляхом запровадження таких рекомендацій, як уведення багаторівневої системи контролю за якістю послуг, що враховує рівень фахової підготовки медичного персоналу, рівень акредитації закладу та загальнодержавний рівень надання медичних послуг; внесення змін до діючої системи акредитації лікувальних закладів шляхом створення незалежної експертної ради; удосконалення чинної нормативно-правової бази забезпечення розвитку приватного сектора системи охорони здоров’я; впровадження контрактної форми працевлаштування медичних працівників, яка враховує мотиваційні аспекти їх роботи. |