Одержані результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має важливе значення для розвитку досліджень продовольчого забезпечення в регіональному вимірі, а саме: розроблено теоретико-методологічні та прикладні підходи до управління продовольчим забезпеченням та шляхи підвищення його ефективності. Узагальнення отриманих результатів дає змогу сформувати наступні висновки і пропозиції теоретичного і практичного характеру: 1. В умовах розвитку ринкової економіки проблема продовольчого забезпечення регіону потребує якісно нового вирішення як з точки зору сутності як економічної категорії ринкової економіки, так і методології дослідження. Під продовольчим забезпеченням регіону слід розуміти комплекс економічних, технологічних та організаційних заходів, які здійснюються державою та іншими суб’єктами ринку на рівні країни та регіонів з метою задоволення потреб населення у харчових продуктах і включають стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки, забезпечення належної якості й безпеки харчових продуктів і їх цінової доступності. 2. Побудова ефективного і дієвого організаційно-економічного механізму продовольчого забезпечення в умовах розвитку ринкової економіки неможлива без його управління та регулювання з боку держави. Державне регулювання продовольчого забезпечення – це система економічних, фінансових, юридично-правових, організаційних і соціальних заходів, що здійснюються з метою забезпечення стабільного і ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва та продуктів його переробки, а також задоволення населення якісними продуктами харчування в достатніх обсягах і за доступними цінами. 3. У ринкових умовах держава є активним учасником продовольчого ринку і як покупець сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (формування державних резервів, забезпечення потреб бюджетних споживачів тощо), і як регулятор балансу обсягів виробництва і споживання та підтримання повноцінного рівня дохідності галузі, достатнього для її самофінансування. 4. Проведений аналіз розвитку аграрного виробництва, харчової і переробної промисловості, сфери роздрібної торгівлі продуктами харчування у Чернівецькій області засвідчив, що в 2000-2005 роках відбулося зростання обсягів виробництва та реалізації продовольства в регіоні, що, у свою чергу, позначилося на збільшенні рівня споживання населенням регіону основних продуктів харчування. 5. Рівень споживання харчових продуктів характеризує платоспроможний попит населення. Різниця в споживанні продуктів харчування малозабезпечених груп населення і з високими доходами особливо помітна у витратах на купівлю м’ясних продуктів, кондитерських виробів і фруктів. В області у структурі витрат на харчування малозабезпечені сім’ї особливо виділяють хліб, хлібні продукти, макаронні вироби. Забезпечені верстви населення крім делікатесних і дорогих продуктів надають перевагу пшеничному хлібу, новим видам елітного хліба і кондитерських виробів. У Чернівецькій області в 2005 році витрати на кондитерські вироби складали 9,7% продуктового бюджету малозабезпеченої сім’ї і 15,6% бюджету населення з вищими доходами, а витрати на придбання хліба і хлібних продуктів – відповідно 21,2% і 12,8%. Тому проведення виконавчими органами державної влади заходів щодо подолання бідності і підвищення реальних доходів громадян є передумовою ефективного їх продовольчого забезпечення. 6. Запропоновано основні напрямки роботи державних органів влади та органів місцевого самоврядування щодо побудови ефективної системи продовольчого забезпечення Чернівецької області в сучасних умовах формування ринкових відносин, які включають: координацію напрямків державного і міжгалузевого регулювання в сфері раціонального використання, вивчення, зберігання і відтворення природно-ресурсного потенціалу області; забезпечення проведення аграрної політики і функціонування агропромислового комплексу Чернівецької області; розробку та реалізацію заходів державної підтримки виробництва, переробки і реалізації агропромислової продукції; підтримки необхідного стратегічного запасу продовольства та регулювання цін на життєвоважливі продукти харчування для населення області. 7. При всій важливості ринкових відносин у системі відносин продовольчого забезпечення очевидно те, що процес нормалізації продовольчого забезпечення безперервний і вимагає активного управління, регулювання, стимулювання в організації й функціонуванні механізму продовольчого забезпечення. Організація й управління продовольчим забезпеченням ґрунтуються на нормативно-правовій базі, на використанні системи кількісних і якісних показників, що включає обсяги виробництва й імпорту продовольства, його структуру, показники якості продовольства, показники розвитку інфраструктури – зберігання, транспорт, торговельну мережу, розвиток маркетингових технологій, які досліджують товар, споживача, ринок. 8. Світовий і вітчизняний досвід свідчить про те, що об’єднання зусиль сільськогосподарських і переробних підприємств – найбільш ефективний шлях подолання кризових явищ та реалізації завдань у сфері виробництва продовольства. Сучасна економічна наука визначила різні форми вертикальної та горизонтальної інтеграції, які можуть бути застосовані у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів. На думку автора, сьогодні необхідне стимулювання з боку держави розвитку в країні форм інтеграційних зв’язків у сфері виробництва та реалізації продуктів харчування для населення. 9. З метою підвищення ефективності управління продовольчим забезпеченням регіону необхідна розробка стратегії продовольчого забезпечення, основними концептуальними засадами якої повинні бути: підвищення рівня розвитку галузей виробництва продовольчих товарів в регіоні; удосконалення системи оптової та роздрібної торгівлі продовольчими товарами в регіоні; підвищення якісного рівня продуктів харчування, контроль з боку держави за рівнем якості та безпечності продовольчих товарів; удосконалення управління продовольчим забезпеченням в регіоні. |