Дисертаційна робота присвячена надзвичайно важливим і актуальним для України питанням формування соціально орієнтованої ринкової економіки, вирішення яких має забезпечити розв’язання таких соціально-економічних проблем, як подолання бідності та зниження рівня бідності серед працюючого населення; забезпечення зростання рівня життя населення; підвищення рівня державних соціальних стандартів і гарантій; удосконалення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням національних ЦРТ, що має забезпечити соціалізацію всіх складових економічної політики в Україні. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад, методичних і практичних рекомендацій щодо створення організаційно-економічних умов для формування в Україні соціально орієнтованої економіки. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити такі висновки і пропозиції. 1. Сутність соціально орієнтованої економіки полягає у державному регулюванні ринкової економіки для досягнення соціальних цілей, а економічної політики - у забезпеченні економічного зростання на основі підпорядкування економіки завданням соціального розвитку суспільства. Наведено авторське визначення поняття „соціально орієнтована економіка” як економічної системи, головною метою функціонування якої є досягнення науково обґрунтованих критеріїв високого рівня добробуту людей і скорочення соціальної нерівності, що забезпечується як ринковими механізмами, так і важелями державного регулювання економіки на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях шляхом реалізації відповідної економічної політики. 2. В процесі реалізації різних моделей соціально орієнтованої економіки у європейських країнах для забезпечення виробництва споживчих благ та формування доходів зайнятого населення основна роль відводиться конкурентним ринковим відносинам, що визначає головне завдання державної економічної політики цих країн: забезпечення добробуту населення в тих випадках, коли цього не здатний зробити ринок. Вирішення даного завдання здійснюється по двох напрямах: 1) дія на конкурентне середовище ринку і структуру виробництва; 2) виконання соціальних зобов'язань держави, до яких відносяться наступні види державних витрат: а) соціальні трансферти (пенсії, допомога тощо); б) витрати на виробництво суспільних благ (освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо); в) державні інвестиційні витрати, які пов'язані з об'єктами соціального й інфраструктурного призначення. 3. Соціально-економічний розвиток України за останні сім років підтверджує поступове формування в нашій країні умов для розбудови соціальної ринкової економіки. Наявні в Україні проблеми забезпечення державою відповідного рівня життя та реалізації законодавчо визначених соціальних гарантій потребують: а) встановлення прямого зв’язку між показниками економічного розвитку та рівнем життя і добробуту пересічних громадян України; б) досягнення світових стандартів як для мінімальних соціальних гарантій держави, так і для рівня життя суспільства в цілому; в) законодавчого закріплення і реалізації відповідної стратегії соціально-економічного розвитку держави з урахуванням соціальних пріоритетів і цілей. 4. Тенденції до послідовного зростання у декілька разів розмірів державних соціальних гарантій протягом останніх років є наслідком економічного зростання. Це відповідним чином відбивається на доходах і видатках державного бюджету. Однак, незважаючи на випереджаюче за останні два роки зростання цих показників у порівнянні зі зростанням ВВП, ні мінімальна заробітна плата, ні мінімальна пенсія за віком протягом 2000-2006 років не перевищила рівня прожиткового мінімуму в середньому на одну особу. 5. Низькі доходи є однією із основних причин бідності в Україні як для працюючого населення, так і непрацюючого. За вітчизняним критерієм відносної бідності, тобто національною межею бідності, частка бідного населення України на кінець 2005 року становила 27,1%. Для аналізу рівня бідності поряд із законодавчо визначеними вітчизняними показниками мають застосовуватись критерії абсолютної бідності: величина вартості добового споживання в розрахунку на умовного дорослого нижче 4,3 дол. США та нижче 14,76 дол. США за паритетом купівельної спроможності, які використовуються для країн Центральної та Східної Європи і СНД та для країн з розвиненою ринковою економікою відповідно. Основними чинниками, які впливають на рівень життя та бідності в Україні, залишаються: значний рівень безробіття; відставання соціальних гарантій від рівня прожиткового мінімуму; низький рівень трудових доходів, зокрема, заробітної плати, їх невиправдана диференціація, не зумовлена ефективністю праці та економічними результатами; велика тіньова частка в доходах населення; суттєві регіональні диспропорції в доходах населення. 6. Державна політика подолання бідності має бути спрямована в першу чергу на підтримку середніх прошарків населення, стимулювання їх трансформації у повноцінний середній клас. Практика орієнтації політики доходів головним чином на бідні прошарки населення призводить до стагнації процесів подолання бідності. Політика подолання бідності має включати заходи щодо зниження рівня бідності серед працюючого населення, сімей з дітьми, пенсіонерів; реформування системи соціального страхування; зменшення розриву в доходах найбагатших і найбідніших груп населення; впровадження мінімальної погодинної заробітної плати; забезпечення належного рівня соціальних стандартів життя сільського населення та людей з особливими потребами; зменшення рівня тривалого безробіття; 7. Національні цілі соціально-економічного розвитку мають враховувати матрицю глобальних ЦРТ. Класифікація національних ЦРТ включає 6 цілей, 13 завдань та 23 показники для проведення моніторингу їх виконання. Національні ЦРТ мають бути інкорпоровані у вітчизняну систему стратегічного планування соціально-економічного розвитку. Напрями досягнення визначених завдань до 2015 року по кожній з 6 національних Цілей: 1) подолання бідності; 2) забезпечення якісної освіти впродовж життя; 3) сталий розвиток довкілля; 4) поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; 5) обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів; 6) забезпечення гендерної рівності; мають бути враховані в процесі розроблення стратегій соціально-економічного розвитку на регіональному і локальному (місцевому) рівнях. 8. Удосконалення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку в напрямі впровадження довгострокового (понад 5 років) планування соціально-економічного розвитку країни, запровадження довгострокового економічного програмування дозволить забезпечити спадкоємність державної політики в довгостроковій перспективі і відповідності стратегічних документів національним стратегічним цілям та завданням. Практична реалізація довгострокового планування соціально-економічного розвитку має спиратись на законодавче затвердження концепції соціально-економічного розвитку країни на довгостроковий період з урахуванням національних ЦРТ та визначення соціальних пріоритетів, цілей і завдань в процесі розроблення і реалізації довгострокового програмного документу – стратегії соціально-економічного розвитку країни. Впровадження ЦРТ в процес розроблення і реалізації соціально-економічної стратегії дозволить забезпечити соціальну спрямованість реформ в усіх сферах економіки та відповідну соціалізацію всіх складових економічної політики з урахуванням критеріїв і цілей соціально орієнтованої економіки. 9. На сучасному етапі розвитку в Україні досі не сформовані механізми застосування існуючих інструментів формування соціально-орієнтованої економіки. У дослідженні автором розроблено організаційно-економічний механізм (в тому числі система важелів), який поєднує правові, економічні, організаційні та інформаційні умови, напрями і важелі формування в Україні соціально орієнтованої економіки. Особливістю запропонованого механізму виступає впровадження розроблених ЦРТ в процес стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни на трьох рівнях: національному, регіональному і локальному (місцевому), що має забезпечити соціалізацію всіх складових економічної політики країни. Для врахування ЦРТ на регіональному і локальному рівнях розроблено методичні рекомендації щодо локалізації національних ЦРТ – впровадження соціальних цілей розвитку в практику планування і програмування соціально-економічного розвитку на рівні області, району, міста. Важливим елементом запропонованого механізму виступає система моніторингу, яка поєднує два напрями: 1) моніторинг виконання соціальних цілей і завдань стратегії соціально-економічного розвитку, 2) моніторинг ЦРТ на національному, регіональному і локальному рівнях. Для її практичної реалізації запропоновано систему показників і критеріїв виконання національних ЦРТ до 2015 року. |