У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване рішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні передумов організаційно-економічного та соціального розвитку кооперативів в сучасних ринкових умовах, яка базується на принципах неприбутковості, взаємодопомоги та більш раціонального використання виробничих ресурсів. 1. Кооперативна діяльність є ознакою розвинутих країн через яку досягається міцний зв’язок сільськогосподарських товаровиробників і споживачів продукції. Рівень реалізації продукції через кооператив тут спостерігається 60%, а в окремих країнах 80-90%. Основні ознаки кооперативів - соціальні, економічні, організаційні базуються на добровільності, демократичності, справедливості і сприяють розвитку самореалізації та колективному захисту, поєднуючи особисті, колективні і суспільні інтереси. Сьогодні дві третини європейського сукупного товарообігу сільськогосподарської продукції забезпечують кооперативи. Кооперація в Україні повинна сформувати товарний ринок, розвинути грошовий ринок через створення кредитних спілок, підтримати фермерство, відновити соціальну інфраструктуру на місцях. 2. Створення сільськогосподарських кооперативів є найдоцільнішим у процесі формування сучасних підприємств. Світовий досвід свідчить, що в сільському господарстві доцільно створити "каскад" кооперативів: виробничих, сервісних, збутових, маркетингових. Розвиток кооперативної системи повинен обов’язково доповнюватися зміцненням фінансового обслуговування за рахунок створенням фінансово-кредитних кооперативів. 3. Дослідження показали, що формування виробничих структур на принципах кооперації є доцільним, сприяє стабілізації та підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах Полтавської області є своєчасним: створення виробничих сільськогосподарських кооперативів як самостійних госпрозрахункових структур; створення на принципах кооперації економічно самостійних внутрішньогосподарських підрозділів без обов’язкової організації відповідних структур; розвиток міжгалузевої кооперації з участю сільськогосподарських, переробних, агротехсервісних підприємств; розвиток міжгосподарської кооперації з долевою участю сільгосппідприємств при виробництві продукції тваринництва і птахівництва, комбікормів, продукції садівництва і овочівництва, агротехсервісному, будівельному, транспортному, санітарно-ветеринарному обслуговуванню. У Полтавському регіоні функціонує 31 виробничий кооператив або 7,1% від загальної чисельності підприємств. В середньому за 2004-2006рр. вартість активів в розрахунку на 100 га сільгоспугідь становить 386,1 тис. грн., що в 1,5 рази вище, чим в середньому по області. Це свідчить про збереження цією формою виробничих і соціальних об’єктів. Відповідно чисельність працюючих тут була більшою на 36%, що свідчить про збереження робочих місць. В порівнянні з господарствами області тут була на 10-31% меншою трудомісткість продукції, на 5-24% нижчою її собівартість. Оплата праці у собівартості продукції становить 16,1%, по області 13,8%. Питома вага прибуткових кооперативів була 78,5%, підприємств в середньому по області – 66,2%. За рахунок розвитку тваринництва виробничі кооперативи одержали на 40% більше доплат.
5. Основою високої ефективності і роботи виробничих кооперативів є достатні їх розміри (3-5 тис.га) обов’язкове поєднання рослинництва і тваринництва, господарська і внутрішньогосподарська спеціалізація, збереження матеріально-технічної бази, впровадження комерційного розрахунку. 6. Реструктуризація господарств на основі формування економічно самостійних підрозділів, створених і працюючих на принципах кооперації, дозволяє забезпечити цілісність майнових комплексів, уникнути надмірної відособленості підрозділів, здатна подолати протиріччя між правами на власність і реальним її забезпеченням, підтримувати виробничу і соціальну інфраструктуру, стимулювати високоефективне використання власності і ресурсного потенціалу. З метою використання переваг крупного виробництва перед дрібним у сільському господарстві доцільна міжгосподарська кооперація, особливо при виробництві продукції тваринництва. На таких підприємствах спостерігається продуктивність праці вище в 2,5-3 рази, кормів на одиницю приросту витрачається менше у 2 рази, а собівартість нижче на 25-40%. 7. Організація обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві створює реальну основу зменшення тиску посередницьких структур, які практично монополізували сферу послуг на селі. На перспективу стосовно Полтавського регіону доцільно створювати заготівельно-збутові, постачальницькі, переробні, сервісні, багатофункціональні, машинно-технологічні, фінансово-кредитні кооперативи тощо. Учасниками кооперативних формувань можуть бути сільськогосподарські підприємства різних форм господарювання, фермери, особисті господарства. Досвід роботи таких формувань в регіоні свідчить про їх позитивний вплив на підвищення ефективності виробництва у фермерських господарствах. 8. Для аналізу ставлення сільськогосподарських товаровиробників до обслуговуючої кооперації, було проведено анкетування. Але показало, що 56% опитаних бажають стати членами обслуговуючої кооперації. Найбільш привабливим видом діяльності є постачання засобів виробництва (мінеральні добрива, паливо-мастильні матеріали, насіння, запчастини) та спільний збут продукції. Найбільшу проблему, яку виділили сільськогосподарські товаровиробники, що стримує розвиток обслуговуючої кооперації, є відсутність підтримки з боку держави та недосконалість законодавчої бази. Основною перевагою при створенні кооперативу виділили – зменшення вартості закупівельної сировини та реалізація продукції по більш вигідним цінам. 9. Створення обслуговуючих кооперативів на базі об’єднання праці і засобів виробництва, які одночасно виконують виробничі і постачальницькі функції дозволять фермерам на рік одержати збільшення доходу на 73,3 тис грн. в розрахунку на змодельований кооператив. Функціонування постачальницького обслуговуючого кооперативу сприяло зменшенню витрат фермерів на 8,3%, технологічне обслуговування фермерів за рахунок спільного використання зернозбиральних комбайнів зменшило витрати в порівнянні з найманою технікою на 37%. 10. Існуюча норма податку на прибуток кооперативів не відповідає економічній неприбутковій суті обслуговуючих кооперативів. Тому економічний результат слід розглядати як «інтеграційний прибуток», який не підлягає оподаткуванню, оскільки він повинен повертатися учасникам кооперації і враховуватися у їх валовий прибуток. Після відрахування своїх витрат і відрахувань до відповідних фондів всі надходження кооператив перераховує у вигляді кооперативних виплат на капітал своїм членам. Певна частина коштів, яка забирається через фіскальну систему повинна повертатися і спрямовуватися до членів кооперативу, що буде сприяти зміцненню їх економічного становища. |
