У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладного завдання щодо формування і реалізації політики розвитку та регулювання традиційного природокористування і господарювання в Україні. Основні наукові та прикладні результати, рекомендації щодо їхнього практичного використання є такими: 1. В дисертації автором дано визначення ТПГ - це сучасна методологія природокористування і господарювання, орієнтована на задоволення соціо-еколого-економічних потреб і одержання прибутку в умовах конкуренції за рахунок збалансованого ведення господарства та виробництва екологічно чистих товарів, послуг і умов, збереження критичного природного капіталу. На сьогоднішній день території ТПГ - еколого-економічний простір, де зберігається баланс економічних видів діяльності та природних ресурсів, умов, що забезпечують цю діяльність в певному інтервалі часу. Традиційно сформовані соціо-еколого-економічні відносини дозволяють не конфліктувати населенню, що проживає на цих територіях, із природним середовищем, а отже зберігати, раціонально використовувати і відтворювати природно-ресурсний капітал протягом певного часу. Районами традиційного природокористування і господарювання можна назвати ділянки простору, які формуються шляхом сполучення двох видів районування: соціально-економічного - через систему адміністративно-територіального поділу, і природного - через систему фізико-географічного (ландшафтного) районування. Саме на територіях традиційних видів природокористування збереглися необхідні для життя природні блага, які неможливо замінити штучним шляхом: рідкі види рослин і тварин, ландшафти тощо. Адже цілий ряд функцій і послуг екологічних систем, життєво важливих для людини, складно зберегти в сучасних умовах. 2. В роботі доведено, що території традиційного природокористування і господарювання (ТТПГ) – це території, на яких розвинені види діяльності (у певних масштабах), що сприяють зберігати баланс між можливостями природного середовища й діяльністю людини, тобто які дозволять місцевій громаді існувати у сталий спосіб. Традиційне природокористування і господарювання варто розглядати як ефективний спосіб ініціювання та підтримки сталого розвитку депресивних регіонів України в умовах ринкових відносин. В результаті проведеного дослідження виявлено тенденції, що сприяють зниженню конкурентоспроможності певних регіонів, які у майбутньому можуть придбати статус депресивних. Дуже часто це території ТПГ, які не мають правового статусу і не відносяться до заповідних територій. ТПГ при загальних негативних тенденціях впливу на конкурентоспроможність регіону несуть у собі елементи раціональності, спрямовані на збереження чисельності, відтворення значущих для життєдіяльності людей видів флори і фауни. 3. Автор розглядає ТТПГ як складне соціально-економіко-екологічне явище, що являє собою спеціальний вид територіальних систем «природа-господарство-населення». Запропоновано чотири можливі підходи до виділення й просторової делімітації ТТПГ: соціальний, економічний, екологічний і комплексний (інтегральний). Ці підходи виникають в результаті уявлення ТТПГ у вигляді системної моделі типу «хазяїн-середовище», де як «хазяїн» по черзі можуть розглядатися відповідні компоненти ТТПГ («природа», «господарство», «населення»), а також їхнє сполучення. Соціальний аспект передбачає використання соціальних критеріїв виділення ТТПГ і, зокрема, соціоетнокультурного критерію. Економічний аспект передбачає використання виробничо-господарського критерію, заснованого на виявленні існування ресурсомісткої виробничої системи традиційного характеру, що не піддається (або важко піддається) інтенсифікації на базі нових технологій виробництва. Екологічний аспект передбачає використання природозберігаючого критерію. Інтегральний аспект передбачає використання критерію сталого розвитку у вигляді спільного використання трьох попередніх критеріїв з метою виділення й планування ТТПГ на принципах сталого розвитку. ТТПГ розглядається як інструмент територіального планування розвитку депресивних й екологічно уразливих регіонів України на принципах концепції сталого розвитку. 4. В дисертації розроблено та визначено класифікаційні критерії оцінки економіко-екологічного стану ТТПГ. Порівняння зазначених показників з аналогічними для інших територій дозволить приймати ефективні рішення щодо раціональних витрат і перерозподілу виділених для регіону коштів, істотно підвищити економіко-екологічну ефективність регіональних програм щодо збереження й розвитку ТПГ, а також ухвалити рішення щодо сталого розвитку даного регіону/території. Авторська концепція сталого розвитку територій ТПГ включає чотири групи понять: потреби, необхідні для існування місцевих громад, тобто для збереження і розвитку ТПГ; можливості навколишнього середовища приймати, поглинати і асимілювати різного роду відходи і забруднення, вироблені традиційними економічними системами, а також відтворювати природні ресурси в необхідних обсягах; управління ТПГ з метою мінімізації антропогенного навантаження на природне середовище та її відтворювальний потенціал, від якого залежить саме існування місцевої громади; забезпечення збалансованого соціально-еколого-економічного розвитку місцевої громади з урахуванням меж господарської ємності ТТПГ. 5. Автором запропоновано рекомендації з реалізації збереження і розвитку ТПГ, які можуть бути використані для розробки Національної концепції збереження й розвитку ТТПГ з метою забезпечення науково обґрунтованого формування, збереження і використання ТТПГ, поліпшення, збереження і відновлення ландшафтного біорозмаїття, прискорення створення банків даних і економіко-екологічних інформаційних систем. Домінантою концепції має стати економічний механізм збереження і розвитку традиційних видів природокористування, що являє собою сукупність економічних способів і методів управління природокористуванням, правових норм, за допомогою яких досягаються цілі щодо раціонального використання природно-ресурсного потенціалу територій ТПГ, відтворення і відновлення ТПГ з урахуванням екологозбалансованих відносин «природа-бізнес-людина-природа». 6. Автором обґрунтовано і виділено найбільш значущі напрямки і шляхи підвищення ефективності маркетингу як інструмента регулювання підприємницької діяльності на територіях ТПГ, зокрема на таких, де є великою роль аграрного сектора і пов'язаних з ним галузей для успішного соціо-еколого-економічного розвитку. Запропоновано модель комплексного просторового маркетингу ТПГ. Таким чином, застосування просторового маркетингу у сполученні з іншими інструментами розвитку територій ТПГ забезпечує їх успішний соціально-економічний та екологічно-орієнтований розвиток. 7. Розглянуто особливості розвитку сучасної економіко-екологічної теорії в контексті формування інформаційних систем природокористування. Розглядаючи комплексну систему обробки інформації, що охоплює всі етапи природокористування від збору даних до прийняття рішень по захисту навколишнього середовища, автором дано визначення економіко-екологічної інформаційної системи, розкрито цільові комплексні завдання ЕЕІС, розглянуто принципи створення реальних прикладних ЕЕІС, виділено основні чотири типи (ЕЕІС) за технологією пов'язування інформації і за системою управління, запропоновано структуру економіко-екологічної інформаційної системи, розроблено і впроваджено екомаркетингову інформаційну систему стосовно ТТПГ. Економіко-екологічна інформація про природно-ресурсний потенціал територій ТПГ забезпечує необхідні умови для вирішення проблеми збереження і розвитку ТПГ, екологізації виробництва товарів і послуг. |