У дисертації наведено теоретичне узагальнення і обґрунтовано нове вирішення проблеми енергозбереження в сільському господарстві, що виявляється в розробці організаційно-економічних основ стимулювання найбільш раціонального та ефективного використання носіїв енергії в аграрній сфері на основі запровадження концепції енергетичного потенціалу. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. На основі аналізу еволюції проблеми енергозбереження в країнах світу головними факторами, які формують основні напрями політики енергозбереження в будь-якій країні, визначено: наявність паливно-енергетичних ресурсів, їх обсяги та доступність для використання; вартість палива та економічна доцільність використання того чи іншого виду енергоресурсів; вартість технологій, які використовуються для генерування енергії; конкуренція між різними виробниками енергоресурсів; екологічні вимоги, які держава та суспільство висуває виробникам та споживачам енергоресурсів; реалізація політики енерго- та ресурсозбереження; вимоги забезпечення енергетичної безпеки економіки держави. Ці фактори є визначальними і при формуванні ефективної політики енергозбереження в аграрному секторі економіки. 2. Набула подальшого розвитку модель енергетичної підсистеми агропромислового комплексу, в контексті якої АПК пропонується розглядати як деяку енергетичну систему, всі складові якої пов’язані з процесами трансформації енергії. Відтак, одним з головних завдань аграрної науки визначено пошук методів та засобів зменшення витрат енергії при виробництві продовольчої продукції з урахуванням особливостей сільського господарства як споживача та виробника енергії. 3. З метою найбільш об’єктивного та повного обліку всіх без винятку енергоресурсів, що притаманні певній економічній системі, та рівня їх використання в роботі запропоновано використовувати в економічній теорії та практиці господарюючих суб’єктів поняття “енергетичний потенціал”, яке трактується як сумарна кількість потенційної енергії, носіями якої виступають людські, природні та матеріальні ресурси певної економічної системи. Для оцінки величини та ефективності використання енергетичного потенціалу запропоновано використовувати коефіцієнт ефективності енергетичного потенціалу та коефіцієнт енергетичної ємності економічної системи. 4. Уточнено визначення економічної сутності поняття “енергетичний потенціал сільськогосподарського підприємства”, який розглядається як сумарна кількість енергії, носіями якої виступають людські та матеріальні ресурси чи суму енергетичного потенціалу людських ресурсів (кадровий енергопотенціал) та енергетичного потенціалу матеріальних ресурсів (матеріально-технічний енергопотенціал) даного підприємства. В роботі доводиться, що величина енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств залежить від цілого ряду факторів, найбільш впливовими серед яких виступають грошово-кредитна система, система оподаткування, ціновий механізм, можливості та характеристики людських і матеріальних ресурсів підприємства, організаційно-економічні параметри та система управління підприємства, а також виділено ряд особливостей даної економічної категорії (гнучкість, цілісність, складність, взаємозамінність та альтернативність складових, їх взаємозв’язок та взаємодія, можливість розвитку, мобільність, динамічність). Для оцінки величини енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств запропоновано скористатися методологічною базою енергетичного аналізу, а аналіз ефективності його використання здійснювати за допомогою натурально–енергетичного методу на початкових етапах впровадження концепції енергетичного потенціалу у виробничу діяльність суб’єктів господарювання з подальшим переходом до енергетичного. 5. З метою вдосконалення процесу енергозбереження в економіці України, і аграрному секторі зокрема, визначено основними заходами державної економічної політики щодо вирішення даної проблеми такі: фінансова підтримка ресурсо- і енергозберігаючих розробок та заходів шляхом повного або часткового покриття витрат на їх впровадження; пільгове кредитування ресурсо- і енергозберігаючих виробничих проектів; фінансування наукових досліджень з ресурсо- і енергозбереження; постійна пропаганда результатів науково-дослідних робіт в сфері ресурсо- і енергозберігаючого виробництва; використання пільгового оподаткування ресурсо- і енергозберігаючого виробництва. При цьому всі вектори процесу енергозбереження в аграрному секторі народного господарства повинні бути між собою органічно взаємопов’язані. 6. Запропоновано в якості критеріїв пільгового оподаткування господарств, що застосовують енерго- та ресурсозберігаючі технології у виробництві, використання енергетичних показників діяльності підприємства, зокрема величини енергетичної ціни (енергоємність) одиниці виробленої продукції, на яку має коригуватися сума податку на прибуток підприємства, та використання в якості інших інструментів стимулювання ощадливого використання наявного енергопотенціалу сільськогосподарськими підприємствами енергосанкцій та державного дотування податків (скорочення загального розміру нарахованих податків пропорційно відсотку енегозаощадження, з подальшим цільовим використанням отриманих фінансових ресурсів на оновлення матеріально-технічної та соціальної бази господарства). Проведені розрахунки по господарствах Сумського району Сумської області свідчать про можливість отримання підприємствами аграрної сфери в разі ефективного використання наявного енергопотенціалу пільг при оподаткуванні. Так, ТОВ Агрофірма “Владана”, для якої за результатами енергетичного аналізу коефіцієнт енергетичної ефективності склав в 2003 році 1,04, а енергоємність одиниці виробленої продукції – 0,96, могла б отримати додатково 8,31 тис.грн. фінансових ресурсів, що в розрахунку на одного працівника, відповідно, становить 48,60 грн. 7. В роботі сформовано теоретичні та методичні основи використання концепції енергетичного менеджменту як одного з найбільш дієвих інструментів регулювання процесу енергозбереження та раціонального використання енергопотенціалу в економічних системах всіх ієрархічних і сільськогосподарських підприємствах, зокрема. Проведено дослідження сутності такої економічної категорії як “енергоменеджмент” та розроблено методичні основи її впровадження на рівні підприємства. Створена модель процесу енергоменеджменту на підприємстві. Впровадження енергоменеджменту у виробництво забезпечить можливість оперативного контролю за ефективністю використання наявного енергетичного потенціалу та його складових сільськогосподарськими підприємствами, підвищить якість управлінських рішень з даної проблеми та сприятиме отриманню господарствами ряду вигод. Оцінку та аналіз ефективності управлінських рішень з питань енергозбереження та рівня використання енергопотенціалу в підприємствах аграрної сфери запропоновано здійснювати на основі отриманих значень інтегрального показника енергетичної ефективності використання ресурсів у виробничому процесі і розробленого дисертантом на його основі алгоритму прийняття управлінських рішень. 8. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на рівні Міністерства аграрної політики України при обґрунтуванні вибору та стимулюванні розвитку стратегічних напрямків енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів в сільському господарстві; на рівні обласних та районних державних адміністрацій при розробці соціально-економічних, еколого-економічних програм і проектів сталого розвитку агропромислового комплексу; на мікрорівні для формування поточних та стратегічних планів розвитку підприємств аграрної сфери на принципах ефективного використання наявного енергопотенціалу, енергозбереження та конкурентоздатності. | 