Виконане дисертаційне дослідження, підґрунтям якого стали наукові здобутки попередників, первинна інформація, узагальнена за допомогою відповідних методів систематизації та співставлення, має результатом такі висновки: 1. Оцінка стану та аналіз результатів використання виробничої потужності машинобудівної галузі переконливо доводить необхідність здійснення радикальних заходів щодо підвищення їх застосування, в тому числі за рахунок вдосконалення економічних методів внутрішньофірмового управління, які у сфері, що розглядається, залишають бажати значно кращого. 2. Існуючі визначення виробничої потужності, в тому числі ті, які використовуються в процесі прийняття рішень щодо організації виготовлення товарів, не враховують фундаментальних змін, охопивши країну, залишаючи поза увагою важливі маркетингові аспекти. Виходячи з цього, а також спираючись на типізований досвід, обґрунтованим є твердження, що виробнича потужність враховує особливості поточного ринкового попиту з одного боку, а з іншого - кінцеві результати формування і використання економічного потенціалу підприємства. Запропоноване поняття поєднує виробничі та маркетингові аспекти діяльності підприємств, сприяє кращому вибору пропорцій і способів поєднання факторів виробництва. 3. Величина виробничої потужності та рівень її використання знаходяться під впливом багатьох факторів. Виконаним дослідженням встановлені методичні підходи щодо класифікації факторів, які пропонуються різними авторами. Разом з тим аналіз показав, що вони не повною мірою зорієнтовані на характер виробництва. Результати наукового дослідження дозволили деталізувати існуючу класифікацію факторів шляхом виділення екстенсивної та інтенсивної груп чинників, в свою чергу, представлених окремими факторами, які впливають на рівень капіталомісткості, трудомісткості, матеріаломісткості виробничої потужності. 4. Проведений аналіз стану використання та руху виробничої потужності машинобудівних підприємств дозволив виявити, що накопичені в Україні та в Миколаївській області значні потужності з виробництва машинобудівної продукції, зокрема, знаходяться на досить низькому рівні. Це викликане передусім загальним спадом виробництва, нераціональною структурою промисловості України, фінансовою кризою та пов’язаною з нею неплатоспроможністю підприємств-споживачів продукції машинобудування, відсутністю фінансових можливостей щодо поновлення фізичних та морально застарілих засобів праці, випуску конкурентноздатної продукції для її реалізації на ринку. 5. В умовах мінливої ринкової кон’єктури, загострення конкурсного протистояння між виробниками однотипної продукції суттєве значення набуває озброєння топ-менеджерів машинобудівних підприємств коректними методами передбачення майбутніх розмірів виробничої потужності. Це завдання вирішується за допомогою розробленої на базі здійсненого кореляційно-регресійного аналізу відповідної моделі прогнозування рівня використання виробничої потужності. Апробацію її здійснено на ряді господарських товариств Миколаївської області. 6. Недовантаження промислових підприємств та зниження у зв'язку з цим стимулів до капітальних вкладень в умовах ліквідації наслідків економічної кризи обумовили необхідність проведення досліджень проблеми завантаження основних фондів машинобудівних підприємств та організації систематичного обліку виробничої потужності. З метою отримання достовірної інформації у дисертаційній роботі обґрунтований метод обчислення показників її використання на основі трудових вимірників та перехід від них до вартісних чи натуральних, який викладений в методичних рекомендації щодо розрахунку виробничої потужності та покладений в основу розробленої комп’ютерної програми. 7. Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в народному господарстві, визначили низку проблем стосовно ефективності використання виробничої потужності. Як показує досвід, занадто велика її величина може бути не менш шкідливою, ніж занадто мала. Однак відсутність резервів на підприємстві може привести в майбутньому до більш істотних втрат, які пов'язані з дефіцитом потужності при втраті клієнтів і невиконанні замовлень, від несвоєчасного освоєння нових видів продукції. Тому машинобудівні підприємства повинні мати відповідний відсоток резервів-запасів, які кількісно визначаються на основі порівняння витрат на їх утримання зі „втраченою вигодою”. 8. За своєю економічною природою будь-яка задача ефективної діяльності підприємства є шляхом пошуку найкращого варіанту з багатьох можливих альтернатив. Основним розділом плану підприємства є план виробництва та реалізації товару. Отже, оптимізуючи виробничу програму, менеджер розв’язує низку складних питань: визначає структуру та рівень попиту, при якому доцільно здійснювати випуск продукції; доцільність виготовлення продукції до остаточного з’ясування місткості ринку тощо. Виходячи з цього, для адекватного реагування на мінливий попит, своєчасного проведення диверсифікації виробничої структури підприємств та реалізації можливостей ефективної виробничої потужності запропоновано метод розрахунку оптимальної виробничої програми при використанні математичної моделі нелінійного програмування. 9. Основні напрямки організаційно-економічного покращення використання виробничої потужності мають базуватися на підвищенні системи внутрішньо фірмового стимулювання розвитку та використання виробничої потужності, залученні у виробництво незавантажених потужностей шляхом утворення спеціалізованої регіональної лізингової компанії за участю капіталу місцевих банків, коштів підприємств та місцевої державної адміністрації. Отже, потужність машинобудівного підприємства з одного боку є узагальнюючим параметром ефективної діяльності підприємства, а з іншого - ресурсом, який найбільше впливає на результати господарювання. Покращення використання виробничої потужності є суттєвою передумовою створення конкурентних переваг та інвестиційної привабливості машинобудівних підприємств. |
