В дисертації викладено теоретико-методологічне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК. 1. Бурякоцукровий підкомплекс АПК є складною системою, дослідження характеру і тісноти зв’язку між елементами якої передбачає характеристику функціонально-галузевої, організаційно-управлінської, продуктової, територіально-виробничої і соціально-економічних підсистем з позицій підвищення їх ефективності, що покладено в основу дисертаційного дослідження. 2. За сучасного розвитку економіки країни підвищення ефективності розвитку бурякоцукрового підкомплексу повинно розглядатися як одне з головних завдань забезпечення населення цукром, розв’язання якого має будуватися на врахуванні інтересів виробничо-економічних відносин, характері технічного процесу виробництва, формах організації, притаманних даному підкомплексу. В сукупності це породжує необхідність специфічних підходів до організаційно-економічного забезпечення його ефективного розвитку. 3. Під організаційно-економічним забезпеченням функціонування і розвитку бурякоцукрового підкомплексу слід розуміти сукупність логічно упорядкованих регуляторних дій, системи організаційних, технологічних, економічних важелів і методів управління, які забезпечують його ефективний розвиток. Враховуючи, що ефективність роботи бурякоцукрового підкомплексу залежить від ефективності виробничо-економічних відносин, що склались між ними, пошук шляхів підвищення ефективності підкомплексу в цілому має лежати в цих трьох означених площинах. 4. Оцінка процесів реформування в бурякоцукровому підкомплексі АПК дозволяє визначити наступні трансформаційні зміни в системі факторів, що визначають його ефективність: диверсифікацію виробників продукції як на рівні галузі виробництва цукрових коренеплодів (сільськогосподарські підприємства різних форм власності та особисті селянські господарства), так і на рівні галузі цукровиробництва (підприємства різних форм власності); скорочення посівних площ під цукровим буряком; обєднання процесів виробництва і процесів переробки в єдиних господарських структурах; злиття і поглинання виробників, формування крупних цукрових компаній, які ідентифікуються як головні гравці на ринку цукру; банкрутство низки цукрових заводів; загострення проблеми збалансованості ринку; перелом в динаміці росту урожайності цукрових коренеплодів в користь її зростання. Неоднозначність впливу цих змін на ефективність бурякоцукрового підкомплексу вимагає визначення пріоритетів економічної політики щодо його розвитку на перспективу, що запропоновано автором у дисертації. 5. Порівняльний аналіз урожайності цукрових буряків у великих і малих господарствах, а також показників ефективності виробництва в малих цукрових заводах і в крупних цукрових компаніях, які стимулюють процес укрупнення сировинної бази українських аграрних компаній по виробництву цукру, свідчить в користь процесів концентрації виробництва в бурякоцукровому підкомплексі та розвитку інтегрованих утворень. У дисертації зроблено висновок про необхідність удосконалення економічних відносин між різними типами виробників, а також між виробниками і переробниками цукросировини, зорієнтоване на підвищення конкурентоспроможності підкомплексу в цілому і його кінцевої продукції. 6. Основною проблемою подальшого розвитку цукробурякового підкомплексу АПК, яка потребує невідкладного вирішення, є розширення ринків збуту цукру. Внаслідок втрати зовнішніх ринків збуту та надлишку цукру на внутрішньому ринку обсяги його виробництва в Україні зменшились до рівня внутрішнього споживання, тобто до квоти “А”. Дефіцит ринку цукру в СНД зараз компенсується тростинним цукром, що загрожує втратою цілої галузі економіки і кризовими соціальними наслідками. Співпраця в рамках СНД дасть можливість ефективно розвиватись бурякоцукровому підкомплексу України. Для вирішення цього питання необхідно відновити та розширити зовнішні ринки збуту цукру країн СНД. 7. Запропоновано модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України, при якій відбувається збалансованість між усіма виробниками сировини, цукровими заводами, учасниками ринку, з одного боку, та проводиться регулювання галузі за допомогою інструментів державного впливу, яка поєднує ринково-економічні важелі. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності бурякоцукрового підкомплексу та інтеграції у світовий ринок цукру. 8. Здійснювана реформа в ЄС, що передбачає до 2009 року відкриття європейських кордонів для цукру з усього світу, змушує виробників вже зараз формувати європейський цукровий пояс, в який увійдуть Франція, Німеччина, Польща і Україна. Саме в цих країнах, завдяки відповідним кліматичним умовам, можна досягнути високої врожайності цукрового буряка і вийти на порівняно невисоку собівартість готового продукту (до $ 400/т), що дозволить йому конкурувати з цукром з тростини. Для досягнення оптимального рівня урожайності, в Україні необхідно кардинально змінити сільськогосподарські технології і упорядкувати сировинні зони. 9. Враховуючи незбалансованість вітчизняного ринку цукру, проблеми економічних взаємовідносин між виробниками і переробниками цукрової сировини в системі організаційно-економічного забезпечення підвищення ефективності слід передбачити: - диверсифікацію продукції, в контексті чого у дисертації запропоновано переорієнтацію частини виробничих потужностей цукрових заводів на виробництво біоетанолу; - перепрофілювання безперспективних цукрових заводів; - удосконалення систему ціноутворення всередині підкомплексу, забезпечивши принцип паритетності; - запровадження в систему статистичного обслуговування галузей підкомплексу показників рейтингового визначення підприємств із забезпечення виробництва цукру квоти “А”; - створення і цільову фінансову підтримку державної науково-технічної програми “Біоетанол з цукросировини”. 10. Вимагає удосконалення чинна система державного регулювання розвитку підкомплексу, в контексті чого у дисертації запропоновано: - використання програмно-цільових підходів до управління; - делегування частини державних функцій щодо координації діяльності, ведення науково-технічної та інноваційної політики, розвитку ринкових відносин та юридичного захисту суб’єктів бурякоцукрової галузі Національній асоціації цукровиків України (НАЦУ “Укрцукор”); - сприяння інтеграції відокремлених підприємств бурякоцукрового підкомплексу АПК в більш крупні цукрові компанії, які забезпечать значно вищу ефективність виробництва і прискорять вихід галузі з кризи; - удосконалення оподаткування з урахуванням сезонного характеру цукроваріння, зокрема відміну поквартальних нарахувань і сплати податку на прибуток; - застосування механізму пільгових кредитів для підприємств, які передбачають модернізацію виробництва і впровадження нових технологій. Окреслені пропозиції щодо організаційно-економічного забезпечення бурякоцукрового підкомплексу в сукупності дозволять підвищити його ефективність і забезпечити конкурентноздатність продукції на світовому ринку. |