У дисертації вирішено наукове завдання щодо організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону на основі удосконалення інноваційної системи регіону через кластеризацію його промислового комплексу та впровадження нових методів позиціонування новацій. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретичного, прикладного і методичного змісту, основні з яких зводяться до наступного: 1. Об’єктивна необхідність забезпечення конкурентоспроможності регіонів зумовлена, по-перше, характером боротьби за необхідні для розвитку регіонів ресурси й, по-друге, необхідністю забезпечення загальної конкурентоспроможності країни, територіальним елементом якої виступає даний регіон. Поєднання існуючих підходів дозволило в рамках виконаного дослідження інтерпретувати конкурентоспроможність регіону як здатність використовувати конкурентні переваги та позиції регіону на цільових ринках з метою виконання його основної функції. 2. Конкурентоспроможність регіону визначається спроможністю забезпечувати стійке економічне зростання у середньостроковій перспективі на основі нових прогресивних технологій та розвитку високотехнологічних галузей промисловості. При цьому головним інструментом, а отже й першим з основних чинників конкурентоспроможності регіону стає інноваційна діяльність. Полем виникнення та впровадження інновацій, а отже й другим чинником конкурентоспроможності регіону, виступає галузева структура промисловості з переважанням високотехнологічних виробництв. 3. Основним методом підвищення ефективності позиціонування новацій в економіці регіону є управління інноваційним потенціалом через удосконалення регіональної інноваційної системи. Сучасні автори акцентують увагу в своїх працях на тому, що інноваційні процеси в сучасній економіці найбільш активно протікають в так званих кластерних об’єднаннях підприємств. Це пояснюється можливістю у межах кластерного об’єднання значно знижувати ризики впровадження новацій при одночасному збереженні значного ступеня економічної незалежності учасників. Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що кластеризація є одним з ефективних засобів поліпшення інноваційної інфраструктури регіону. 4. Встановлено, що розвиток галузевої структури промисловості Донецької області характеризується істотними деформаціями. Серед трьох провідних галузей області до високотехнологічних можна віднести лише машинобудування, при цьому за часи незалежності відбулося майже дворазове зниження частки машин та півтораразове збільшення частки металургійної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції промисловими підприємствами. Продукція машинобудування залишається однією з головних статей імпорту й займає незначну частку експорту. Все це свідчить про незадовільний стан галузевої структури промисловості як чинника конкурентоспроможності Донецької області. 5. Виявлено, що в структурі джерел фінансування інновацій в Донецькій області домінують власні кошти підприємств та практично відсутні кредитні ресурси та ресурси інвесторів. Інноваційна діяльність в області характеризується зниженням кількості інноваційно-активних підприємств, впроваджених нових технологічних процесів та видів продукції. При цьому обсяги фінансування інноваційної діяльності на одне інноваційно-активне підприємство Донецької області зростають і перевищують, а кількість впроваджених нових технологічних процесів та нових видів продукції знижуються і є нижчими за аналогічні показники по Україні. Цей факт свідчить про погіршення стану інноваційної складової конкурентоспроможності Донецької області. При цьому машинобудівний комплекс, незважаючи на внутрішню кризу, проявляє себе як точка інноваційного зростання. 6. Доведено, що інноваційний розвиток регіону можна розглядати як сукупність перманентних взаємопов'язаних виробничих, адміністративних та соціальних інновацій в рамках регіональної інноваційної системи. Виділення в інноваційній системі регіону двох рівнів (макроекономічного та мікроекономічного) дозволило визначити, що стрижневим елементом інноваційної системи регіону виступають промислові кластери. В їх складі запропоновано виділяти 3 блоки та 2 центри: виробничий блок; блок споживачів; науково-дослідний блок; збутовий центр; інноваційний центр. В машинобудівному комплексі Донецької області прикладом кластеру може служити об'єднання підприємств гірничошахтного машинобудування. 7. Розкрито тезу про те, що конкурентоспроможність продукції виступає результатом конкурентоспроможності регіону, але в той же час створення конкурентоспроможної продукції призводить до більш ефективного використання факторів виробництва. Підвищення ефективності виробництва дозволяє акумулювати в регіоні додаткові ресурси, що закріплює його конкурентні позиції. Так формується взаємозалежна система ендогенного розвитку, в якій конкурентоспроможність регіону забезпечується конкурентоспроможністю продукції промисловості. Управління цією системою базується на погодженні економічних інтересів суб’єктів макрорівня (органів державної влади в регіоні) та мікрорівня (промислових кластерів). 8. Як організаційне забезпечення реалізації стратегії інноваційного розвитку на макрорівні в роботі запропоновано функціональне удосконалення ієрархічної системи управління на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. При цьому органи загальнодержавного рівня відповідатимуть за стратегічне планування та коригування регіональних програм відповідно до загальнонаціональних інтересів, а регіональні й місцеві органи – за взаємодію з відповідними елементами промислових кластерів в процесі розробки інноваційних програм. 9. Для вирішення проблеми підвищення інвестиційної привабливості інновацій запропоновано економіко-математичну модель раціонального розподілу інвестиційних ресурсів між інноваційними проектами з визначеним рівнем рентабельності та наявністю мінімальних необхідних та максимальних можливих обсягів інвестування при обмеженні за обсягами інвестиційних ресурсів на основі лінійної оптимізації. Модель на практиці може бути застосованою індивідуальним чи інституціональним інвестором для прийняття рішення про інвестування, або кредитними інститутами при прийнятті рішення щодо надання інвестиційного кредиту. |