Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати ряд висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, що забезпечують вирішення основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації. Обіг векселів у товарно-грошових відносинах регулюється цивільним, господарським, а також, і фінансовим правом. Є особливості у фінансово-правових відносинах при оподаткуванні доходів підприємницької діяльності, що виникають при використанні розрахунків векселями, стягнення державного мита за вексельні бланки, обігу казначейських і податкових векселів тощо. Розглянувши в дисертаційному дослідженні вітчизняні законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують формування і розвиток фінансово-правових відносин при вексельних розрахунках, запропоновано їх розвиток умовно поділити на три етапи створення і введення в дію: перший етап – з 1988 року до 1994 року; другий етап – з 1994 року до 1996 року; третій етап – з 1996 року дотепер. Залишається невирішеною проблема несплати суб’єктами господарювання державного мита за вексельні бланки до бюджету. Однією з причин такого становища є неналежний фінансовий контроль банківських установ, що реалізують бланки векселів, за сплатою державного мита суб’єктами господарювання. Запропоновано механізм, згідно з яким здійснення банківськими установами передплати за бланки векселів, які в подальшому будуть реалізовані суб’єктам господарювання, забезпечить систематичне надходження коштів до Державного бюджету України у вигляді державного мита за вексельні бланки. Державна податкова адміністрація України своїм рішенням зобов‘язала органи податкової служби стягувати податок на додану вартість при бартерних операціях з використанням векселів. Але частина вартості векселів, оплачена грошовими коштами, не може бути об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому сума податку не повинна нараховуватися і сплачуватися. Крім того, у разі, якщо вексель використовується в бартерних операціях, то на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” абзац 3 п.4.8 статті 4, податкові зобов’язання на суму векселя також не повинні нараховуватися. Неврегульованість відносин у сфері обігу векселів Державного казначейства України створили правову невизначеність, ліквідували прозорість при виконанні Державного бюджету України в частині погашення бюджетної заборгованості суб’єктами господарювання. Доведено необхідність надання права відстрочки на сплату податку на додану вартість із використанням податкового векселя всім суб‘єктам зовнішньоекономічної діяльності. Пропонується запровадити в Україні новий інститут судової влади – податкову юстицію. З цією метою необхідно розробити та прийняти Закон України “Про Податковий суд України”, основним призначенням якого повинно стати судове вирішення спірних питань між учасниками фінансово-правових відносин, зокрема у сфері оподаткування, із застосуванням всіх інструментів фінансового права. З метою організації належного контролю за емісійними процесами, які можуть бути викликані обігом векселів, запропоновано створити бази даних про видані та опротестовані векселі. Розпочати створення інформаційної системи “Вексель банка” пропонується на рівні кожної окремої банківської установи. Програмне забезпечення таких банківських систем повинно бути ідентичним. Після цього необхідне об’єднання таких інформаційних систем в Єдину загальноукраїнську інформаційну систему “Вексель”. Пропонується застосувати схему цільового вексельного кредитування при купівлі нерухомості у Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві, яка буде гарантувати своєчасне надходження коштів до місцевого бюджету. | 