Теоретичний аналіз і експериментальне дослідження показало, що система підвищення рівня професійної підготовки викладачів у педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя потребує науково-методичного обґрунтування організації методичної роботи відповідно до вимог Болонського процесу. В удосконаленні організації методичної роботи в закладах освіти ми враховували психолого-педагогічні чинники, пов’язані з розвитком особистісного потенціалу педагогічних кадрів та закономірностей упровадження сучасної нової освітньої філософії. У ході проведеного педагогічного експерименту вдалося встановити: 1. Суттєві відмінності у розвитку процесу організації методичної роботи у західних і вітчизняних дослідженнях: а) відмінність в історичних етапах розвитку (на Заході цей напрямок у педагогіці був тісно пов’язаний із психологією, у вітчизняній науці психологічна допомога у методичній роботі була впроваджена значно пізніше); б) відмінність у структурі організації методичної роботи і функціональної причетності в різних навчальних закладах (в європейських державах цей вид роботи в основному пов’язаний із педагогічним менеджментом, у вітчизняній - із організацією по обміну педагогічного новаторства і впровадженням наукових досягнень). 2. Суттєві ознаки, що розкривають суть поняття «інноваційна організація методичної роботи», складаються 1) з мети організації методичної роботи; 2) з утілення інноваційної стратегії організації процесу навчання викладачів у методичній роботі; 3) із сукупності педагогічних технологій з реалізації нової філософії освітньої діяльності, нового принципу організації навчального процесу, нового типу відносин між викладачами і студентами, нової «технології» опанування знань, нової організації навчального процесу, що характеризує «прозорість»; 4) із правил, що регулюють відносини між усіма учасниками навчального процесу з метою стимулювання активності викладачів до участі в методичній роботі. 3. Суть інноваційної організації методичної роботи принципово відрізняється від традиційної організації, оскільки 1) на перший план виступає змістовний матеріал методичних занять, в яких розкривається сутність нової філософії освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відношень між викладачем і студентом, нові «технології» опанування знань, це унеможливлює репродуктивні методи навчання, це прозорість навчального процесу, 2) на другий план організації методичної роботи виступають завдання щодо вироблення потреби у викладача формувати педагогічну культури в організації навчально-виховного процесу методичної роботи, 3) на третій план організації методичної роботи виноситься питання з формування свідомого розуміння значимості особистісно-орієнтованої позиції в навчальному процесі, в якому переважає організаційна і стимулююча функція (кожний учасник навчального процесу виступає як цілісна особистість, що взаємодіє з іншими), 4) на четвертий план організації методичної роботи ми виділяємо функціональні педагогічні завдання, що стимулюють активність викладачів у розвитку педагогічної культури. 4. У процесі дослідження була розроблена та апробована система критеріїв інноваційної організації методичної роботи, яка включає такі складові а) позитивна мотивація і спрямованість керівників до інноваційної організації методичної роботи, позитивна мотивація викладачів брати участь у методичній роботі, б) когнітивний і дієвий показник, що визначає рівень знань, умінь і навичок з технології наукового управління педагогічним колективом, з інноваційної організації методичної роботи, з умов, що сприяють забезпеченню позитивного соціально-психологічного клімату, з інноваційних технологій і кредитно-модульної системи та уміння використовувати комп’ютерну техніку, в) гуманістична спрямованість особистості викладача. В свою чергу критерії інноваційної організації методичної роботи надали можливість визначити рівні готовності керівників до управління процесом організації підвищення рівня професійної освіти в педагогічному училищі. За нашими даними, готовність до інноваційної організації методичної роботи проходить чотири рівні – примусово-виконавчий (низький рівень), репродуктивно-виконавчий (нижчий за середній), ініціативно–особистісний (середній рівень), інноваційно-творчий (високий рівень). 5. Теоретико-методологічною основою в розробці експериментальної програми був системно-структурний підхід до визначення її змісту. Програма відображає 1) всі головні ідеї й ознаки методичної роботи в педагогічному училищі, враховує педагогічну культуру в управлінні педагогічним колективом, розкриває сутність управління, організації, контролю і корекції методичної роботи; 2) принципи інноваційної педагогіки з урахуванням вимог Болонського процесу, що обумовлюють упровадження кредитно-модульної системи; 3) специфіку навчального закладу – педагогічного училища – як ступеневої професійної освіти вчителя; 4) зміст навчального курсу із засвоєння достатнього рівня користуванням комп’ютером. 6. Формування готовності керівників до організації методичної роботи й підготовки викладачів до активної участі щодо підвищення свого професійного рівня було здійснено через апробацію створених моделей: 1) модель інноваційної організації підвищення рівня професійної підготовки викладачів педагогічного училища; 2) моделі ігрових технологій, тематичні комунікативні ситуації, педагогічні задачі з розвитку педагогічного світогляду викладачів у контексті нової філософської освітньої діяльності; 4) модель здорового соціально-психологічного клімату в організацію методичної роботи з метою створення конкурентноздатного педагогічного колективу для формування педагогічної культури. 7. Дані, зібрані під час експерименту, свідчать, що технологія інноваційної організації методичної роботи має свою логіку, орієнтує на певну мету, завдання й етапи навчання. Причому взаємодіють дві лінії в організації методичної роботи: одна – в логіці забезпечення фахової підготовки керівників до інноваційної організації методичної роботи, що включає етику службових відносин, виявлення «реальних» управлінських проблем, у вирішенні конфліктів, які супроводжують будь-який трудовий колектив; інша - простежується в рамках конкретної освітянської діяльності викладачів щодо засвоєння змісту інноваційної технології навчання. 8. Використання тематичних комунікативних ситуацій та ігрової технології з урахуванням індивідуальних особливостей керівників і викладачів були посильними для кожного учасника методичної роботи, завдяки чому з’являлась у них упевненість «перебудувати» свій світогляд на «нові» інноваційні технології. Таким чином, отримані результати дослідження в основному підтвердили гіпотезу і дозволили констатувати, що цілеспрямована програма з розвитку інноваційної організації методичної роботи в педагогічному училищі, використання ігрової техніки і сюжетних комунікативних ситуацій та створення позитивного соціально-психологічного клімату сприяють: - формуванню готовності керівників до науково-методичного управління педагогічним колективом у методичній роботі; - розвиткові мотивованої участі викладачів у підвищенні рівня педагогічної культури; - сприяють «перебудові» стереотипів щодо використання інноваційної технології, кредитно-модульної системи та комп’ютерної техніки. Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. До подальших напрямків наукових пошуків можна віднести конкретизацію програми розвитку готовності керівників до інноваційної організації методичної роботи; розвиток педагогічної культури викладачів; ширше залучення спеціалістів-психологів з вивчення проблеми мотивації активної участі педагогів у методичній роботі. | 