Анотація до роботи:

Писаренко В.П. Організація контролю за виконанням нормативно-правових актів в органах виконавчої влади. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена розробці теоретичних і прикладних положень формування системи практичного контролю в органах виконавчої влади.

На підставі узагальнення думок науковців, аналізу нормативних документів та результатів контрольної діяльності органів виконавчої влади визначено пріоритети в організації ефективної роботи щодо покращення виконавської дисципліни, досліджено питання організації контролю за виконанням нормативно–правових актів, вдосконалено оптимальний порядок та змінено схему проходження документів, що підлягають контролю виконання, розроблено систему дієвого та оперативного контролю, до складу якої входять попереджувальні заходи, відстеження етапів та якості виконання документів, їх відповідності фактичному стану справ, персональної відповідальності виконавців, впроваджено електронну систему документообігу та контролю, яка дозволяє автоматизувати комплекс управлінських та діловодних процесів в обласній державній адміністрації і райдержадміністраціях області. Розроблена концепція організації контролю у системі органів виконавчої влади на етапі адміністративної реформи. Обґрунтовано створення Головного управління Державного контролю України та територіальних управлінь контролю в кожній області поклавши на них особливі права і повноваження по забезпеченню безумовного виконання рішень Президента та Уряду, законності і порядку в регіонах і державі.

Проведене дисертаційне дослідження організації контролю за виконанням нормативно-правових актів в органах виконавчої влади дозволило розв’язати важливе науково - практичне завдання по обґрунтування теоретичних і прикладних положень щодо вдосконалення системи контролю в органах виконавчої влади. Отримані теоретичні результати, узагальнення практики застосування в органах виконавчої влади в Україні та зарубіжних країнах, дають можливість запропонувати певні висновки:

1. Незважаючи на те, що питання контролю за виконанням нормативно-правових актів в органах виконавчої влади й були предметом уваги учених, але відсутність науково обґрунтованих положень здійснення контрольної діяльності та насамперед недостатність і недосконалість інструментарію таких положень призвели до виникнення проблем у розвитку України та проведенні політичної й адміністративної реформи. Комплексний системний підхід до визначення місця і ролі контролю як самостійної функції у механізмі взаємодії гілок влади у демократичній державі та вирішенні проблеми його ефективного здійснення, що структурується за функціональною та організаційною ознаками, дозволили сформулювати вимоги до контролю як способу забезпечення противаг і стримувань державних інституцій, який може бути виділений в окрему гілку влади.

2. Враховуючи особливості й важливість контролю в державному управлінні, доцільно виділити його в окремий вид діяльності, що змінює свої характеристики за органами державного управління. Програма організації контролю в системі органів виконавчої влади, що висвітлена в роботі, дозволяє розглядати контроль та його види в контексті ефективного здійснення основними інституціями відповідної влади, зокрема президентом, конституційним судом, органами державної влади, територіальними органами влади, їх посадовими особами. Сутність концепції контролю як функціонального напряму здійснення державної влади та окремих її видів є основною умовою ефективного здійснення державної влади.

3. Існування в Україні значної кількості органів контролю з різним правовим статусом та повноваженнями щодо здійснення контрольної діяльності, в тому числі підрозділи з контролю в місцевих органах виконавчої влади, призводить до відсутності координації цієї діяльності. У зв’язку з цим доцільно створити орган державного контролю на рівні центральних органів виконавчої влади, який би був наділений спеціальним статусом та правами, – Головне управління державного контролю України. Це дозволить здійснювати координацію та методичне регулювання діяльності усіх контролюючих органів у сфері виконавчої влади, в тому числі і центральних органів виконавчої влади з надвідомчими контрольними повноваженнями, і органів, що здійснюють відомчий контроль або контроль у конкретній сфері.

4. Незважаючи на наявність відомчих контрольних систем в органах виконавчої влади, сутність внутрішнього контролю завжди залишиться такою, що буде спрямована на захист відомчих інтересів, тому не можна повністю розраховувати на його об’єктивність і гласність. Дослідження показало, що створення ефективної структури контролю пов’язано із пошуком найкращого способу використання результатів контролю.

5. Відсутність у зарубіжних країнах єдиної системи організації контролю та його місця в органах державної влади не вказує на відсутність контролю, а говорить про різноманітність форм організації контролю. У тих країнах, де в Конституціях поряд з іншими видами державної влади виділяють контрольну владу, організаційно вона оформлена у вигляді вищих контрольних органів держави особливого виду, які посідають самостійне місце в механізмі державних органів і організаційно відособлені від органів інших гілок влади. В інших країнах контрольні підрозділи створені в центральних органах влади. В деяких країнах існує тільки контроль за використанням фінансів, але відповідальність за виконання управлінських рішень покладається на державних службовців, що передбачено у законі про державну службу та кодексі державного службовця. В рамках дисертаційного дослідження запропоновано удосконалити вимоги до системи органів контролю через розробку критеріїв здійснення контрольної діяльності різних видів державної влади та юридичне закріплення цих критеріїв.

6. Для процедурного оформлення контрольної діяльності доцільно: затвердити запропоноване положення про організацію контролю в системі органів виконавчої влади на етапі адміністративної реформи; створити дієвий інститут державного контролю, зокрема Головне управління державного контролю України як вищий орган здійснення державної влади функціональної спрямованості; вдосконалити нормативно-правову базу контрольної діяльності через прийняття Закону України „Про державний контроль у сфері виконавчої влади”, в якому зазначити пріоритетні напрямки діяльності органів виконавчої влади.

7. Використання сучасних комп’ютерних технологій дозволяє забезпечити високий рівень контролю і визначення його результативності. За результатами дослідження запропоновано систему організації контролю для органів виконавчої влади за станом виконання актів законодавства, доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та власних рішень, до складу якої входять: база даних щодо сукупності практичних механізмів контролю, форми звітності, схеми відпрацювання контрольних документів.

8. Зміни технології відпрацювання документів в структурних підрозділах органів виконавчої влади дозволяють: покращити підготовку резолюцій; конкретизувати встановлені для відповідальних осіб завдання та графіки виконання, що формує дієву систему контролю та сприяє скороченню термінів відпрацювання документів; розробити методику організації моніторингу за станом виконання документів; виявити відхилення; впливати на хід виконання рішень, що перебувають на контролі з урахуванням існуючого порядку і правил; сприяти організації системи ефективного контролю за виконанням нормативно-правових актів.

Проведення структурних перетворень в процесі реалізації Адміністративної реформи в Україні, удосконалення правових засад державного управління сприятимуть здійсненню результативного, дієвого контролю, спрямованого на забезпечення ефективності управління в цілому, удосконалення роботи органів виконавчої влади щодо проведення випереджувального моніторингу стану виконання документів з метою розробки поетапних дій, спрямованих на досягнення кінцевого результату. Комплексний підхід до дослідження контрольної діяльності у сфері виконавчої влади дає змогу широко розглянути її у взаємозв’язку з іншими проблемами державної влади і визначити можливі напрями та шляхи подальшого розвитку.

Публікації автора:

1. Писаренко В.П. Окремі проблеми регіону та напрямки державної стратегії щодо їх вирішення // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України: Державне управління і місцеве самоврядування. – Вип.2/2001. – Х.: УАДУ ХФ, 2001. – С. 83 – 85.

2. Писаренко В.П. Організація контролю за виконанням документів вищестоящих органів та власних рішень в органах виконавчої влади // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 1(10). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 35 – 40.

3. Писаренко В.П. Електронна система контролю за станом виконання розпоряджень та доручень голови Полтавської обласної державної адміністрації // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький, 2005. – № 3 (15). – С. 340 – 345.

4. Писаренко В.П. Державний контроль у системі органів виконавчої влада зарубіжних країн // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 3(21). – С. 91 – 96.

5. Писаренко В.П. Система організації контролю для органів виконавчої влади за станом виконання актів законодавства, доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та власних рішень, до складу якої входить база даних щодо сукупності практичних механізмів контролю, форм звітності, нових схем відпрацювання контрольних документів // Авторське право і суміжні права: Офіційний бюлетень. – К., 2005. – № 7. – С. 215-216.

6. Писаренко В.П. Збірник нормативно-правових актів та методичних матеріалів з питань виконавської дисципліни та організації контролю за станом виконання актів законодавства, доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та власних рішень. – Полтава: Вид-во “АСМІ”, 2004. – 104 с.