На підставі проведених спостережень, вимірів, аналізів та розрахунків можна зробити наступні загальні висновки. Біологічний урожай озимого ріпаку суттєво поступається потенційному. Потенційні можливості ріпаку реалізуються лише на 9-10%. Найвищий фактичний урожай отримано за роздільного збирання при стиглості 60% стручків на рослині. В середньому за три роки в цьому варіанті зібрано по 43,5 ц/га, що на 2,6 ц/га перевищує більш пізній та на 5 ц/га – більш ранній строк збирання. Із визріванням насіння зростає вміст як ерукової кислоти в олії, так і глюкозинолатів у шроті. Значення першого показника в залежності від строку збирання зростає від 0 до 0,63%, а другого – з 21,12 до 71,76 мкмоль/г. До повного визрівання суха речовина продовжує поступати в насінину і, таким чином, це призводить до збільшення її маси від 2,9 г (за 40% побілілих стручків) до 4,01 г (за повної стиглості). Рівень енергії проростання та лабораторної схожості по всіх варіантах досліду майже однаковий, а наявна різниця – це не закономірність, а лише тенденція, яка немає математичної достовірності. Сила росту насіння була найвищою при збиранні за 60% побілілих стручків. У цьому разі значення даного показника переважає перший та більш пізні строки відповідно на 12,4, 5,2 та 9,5%. У всі роки досліджень, найкращі врожайні властивості виявило потомство, вирощене з насіння, зібраного за 60% побілілих стручків, що простежувалось у наступному:
польова схожість перевищувала інші варіанти на 10-19%; зимостійкість рослин зростала на 14,1-21,6%; урожайність перевищувала інші варіанти на 10,7-5,8%. При використанні насіння низьких репродукцій суттєве зниження урожайності (на 6,2-6,1%) на гібридах спостерігається, починаючи з F4, а на сортах (на 6,2-6,5%) – з третьої репродукції. Найвищий вміст жиру спостерігається в зразках насіння високих репродукцій. З кожним наступним репродукуванням цей показник зменшується на 3-3,5%. З кожною репродукцією або наступним поколінням гібридів вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів закономірно зростає. Різниця між крайніми варіантами по гібридах становила 2,03-2,2 та 2,23-2,4% відповідно, а по сортах – 4,16-5,58 та 1,66-3,77% відповідно. Але це зростання від F1 до F4 у гібридів та від еліти до РІІ у сорту Горизонт, від супереліти до РІІ у сорту Світоч та від РІ до РІІ у сорту Вотан не виводило продукцію за межі вимог ДСТУ. Найвищий урожай гібриду Кронос (47,3 ц/га) одержано за сівби 15 вересня з нормою висіву 3 кг/га, а сорту Вотан (38,6 ц/га) – 5 вересня з нормою висіву 3,3 кг/га. З точки зору економіки та біоенергетики вигіднішим являється збирання ріпаку за повної стиглості. Більший вміст жиру в насінні суттєво компенсує недобір врожаю, а відтак призводить до переваги цього строку над всіма іншими за рахунок виходу олії з одиниці площі. Прибуток становить 2142,3 грн при рівні рентабельності 102,6%; біоенергетичний коефіцієнт досягає 5,7 од. Для підвищення врожаю озимого ріпаку, а також покращення технологічних та посівних якостей насіння рекомендуємо дотримуватись:
- на товарні цілі збирати озимий ріпак за 100% побілілих стручків прямим комбайнуванням. - насінники озимого ріпаку збирати за побіління 60-80% стручків роздільним збиранням. - сучасні гібриди німецької селекції висівати 15 вересня з кількісною нормою висіву 0,5 млн. схожих насінин на 1 га, а сорти 5 вересня з нормою висіву 0,6-0,8 млн./га. - для покращення технологічних якостей насіння озимого ріпаку, висівати високі репродукції сортів. Список опублікованих праць за темою Боднар М.В. Післядія розміру та площі живлення рослин на посівні якості та врожайні властивості насіння озимого ріпаку на південних чорноземах Одеської області. Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 18. – Одеса, 2002. - С. 132-135. Боднар М.В. Залежність якості насіння озимого ріпаку від строків збирання. Научные труды Крымского ГАУ. – Вып. 72. – Симферополь, 2002. – С. 10-14. Щербаков В., Боднар М., Нереуцький С. Короткоротаційні сівозміни з озимим ріпаком та їх ефективність. // Пропозиція. – 2003. - №11. – С. 56-57. (40 % авторства, узагальнення матеріалів, оформлення статті). Щербаков В.Я., Боднар М.В., Нереуцький С.Г. Формування високопродуктивного агроценозу нового гібриду озимого ріпаку Кронос. Научные труды Крымского ГАУ. – Вып. 81. – Симферополь, 2003. – С. 107-110. (80% авторства, проведення досліджень, аналіз, написання та оформлення статті). Щербаков В.Я., Боднар М.В., Нереуцький С.Г., Яковенко Т.М. Вміст жиру в насінні ріпаку в залежності від строків збирання. Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 26. Ч. - 2. – Одеса, 2004. - С. 129-131. (80% авторства, проведення досліджень, узагальнення даних, написання статті).
|