На основі досліджень зроблені наступні висновки і пропозиції: 1. Дослідження динаміки зростання цін на споживчі товари, комунальні тарифи та квартирну плату за останні десять років свідчить, що фінансова криза житлово-комунального господарства в значній мірі зумовлена безсистемним і незбалансованим нормоутворенням, яке не враховувало тісний взаємозв’язок економіки житлового господарства з іншими елементами ринкової економіки регіонів. 2. Існує актуальна необхідність на міжвідомчому урядовому рівні впорядкувати технічні, організаційні, статистичні, фінансово-бухгалтерські керівні документи для житлових організацій різних форм власності, виключивши з них розбіжності у тлумаченні та недієздатні положення щодо формування витрат на утримання будинків. 3. В умовах формування ринкових відносин регіональні органи управління та органи місцевого самоврядування, керуючись базовим законодавством України, повинні проводити більш послідовну політику і відігравати активну роль в процесах реального реформування житлового господарства. 4. Аналіз існуючої структури експлуатаційних витрат на утримання будинків у різних регіонах з різними формами господарювання житлових організацій показав, що витрати на 1 кв. метр корисної житлової площі коливаються у великих діапазонах, тому встановлення єдиного тарифу по квартплаті є з економічної точки зору недоцільним. Це призводить в одних випадках до завищення квартирної плати, а в інших до нестачі фінансових ресурсів для забезпечення нормальної експлуатаційної діяльності. 5. Чинна нормативна база в житлових організація застаріла і потребує радикальних змін. Дослідження довели, що практично кожний будинок має свої індивідуальні технічні характеристики: рівень фізичного зносу окремих конструктивних елементів, експлуатаційні показники витрати електроенергії, теплоносіїв, трудомісткість технічного обслуговування і ремонту інженерного устаткування. У зв’язку з цим у дисертації розроблені і пропонуються методичні основи індивідуального пооб’єктного нормування трудомісткості, витрат енергоресурсів і матеріалів на експлуатацію і ремонт житлових будинків. 6. Діюча нині система формування квартирної плати та оплати цільових зборів по комунальним послугам (вода, каналізація, газ, електроенергія, опалення і т.п.) суперечить сучасним науковим уявленням в галузі ціноутворення. У дослідженні пропонуються усі витрати по утриманню і технічному обслуговуванню будинків з урахуванням наданих комунальних послуг мешканцям відносити до категорії “Платежі по відшкодуванню експлуатаційних витрат і комунальних послуг”. По цих платежах щорічно на основі аудиторського висновку всім квартиронаймачам і власникам приватизованих квартир повинен робитися перерахунок. 7. З огляду на необхідність органічного взаємозв’язку якості житлово-комунальних послуг, що надаються квартиронаймачам, із розміром відшкодування їхньої вартості у дисертації проаналізовані чинні системи управління якістю утримання житлових будинків. На конкретних прикладах показана надмірна громіздкість, надуманість і нежиттєвість цих систем. У зв’язку з цим регіональним органам житлового господарства пропонується активізувати розробку, впровадження й експериментальну перевірку нових, більш ефективних систем управління й оцінки якості експлуатації будинків і надання комунальних послуг. Важливим напрямком удосконалення системи контролю якості надання мешканцям послуг може стати аудит житлово-експлуатаційних організацій. Методичні особливості проведення такого аудиту розроблені автором в дисертаційному дослідженні. 8. Створення в кожному регіоні України комплексної нормативної бази по утриманню житлового фонду надасть можливість більш ефективно витрачати кошти на основі використання економіко-математичних моделей. В дисертації автором розроблена модель, впровадження якої дозволить при обмежених фінансових ресурсах покращити загальний технічний стан житлового фонду регіону або, як мінімум, стримувати його прискорений фізичний знос. 9. З метою поліпшення розрахунків виробників послуг із населенням доцільно впровадити принцип оптових постачань води, тепла, електроенергії і т.п. житлово-експлуатаційним організаціям, а домогосподарствам реалізувати відповідні послуги мешканцям на основі принципів роздрібної торгівлі, використовуючи при цьому механізм торгових націнок і знижок. Така система не тільки підвищила б взаємну відповідальність житлових організацій і комунальних підприємств за якість і надійність послуг, але й сприяла б економії води, тепла та електроенергії. 10. Серйозним недоліком існуючих систем оцінки якості комунального обслуговування населення є їх корпоративна замкненість. Професійну та об’єктивну оцінку якості утримання будинків і надання мешканцям комунальних послуг спроможні дати лише незалежні державні інспекції по нагляду за експлуатацією житлового фонду. Такі інспекції варто створити у кожному регіоні України, укомплектовувати їх фаховими кадрами й уповноважити здійснювати планомірний контроль технічної експлуатації будинків у житлових організаціях усіх форм власності: житлових управліннях місцевих рад, житлово-будівельних кооперативах, товариствах співвласників багатоквартирних будинків, ЖКВ відомств, приватних підприємств по експлуатації будинків. 11. Для досягнення оптимізації балансу вартості сплати за житло з платіжними можливостями населення необхідно додатково до існуючого механізму житлових субсидій запровадити систему персоніфікованих вексельних розрахунків для верств населення, доходи яких є нижчими за прожитковий мінімум. Разом з цим тарифи по квартплаті мусять розраховуватись на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів утримання житлових будинків, а також враховувати усі додаткові операційні доходи домогосподарств. 12. Діюча система господарювання в житлово-експлуатаційних організаціях має всі ознаки витратної економіки. З метою підвищення ефективності використання коштів на утримання будинків уявляється доцільним впроваджувати сучасні технічні засоби для утилізації твердих побутових відходів, освітлення місць загального користування, прибирання прибудинкових територій. |