Дисертацію присвячено розв’язанню науково-практичної задачі вдосконалення теоретико-методичного забезпечення підвищення конкурентоспроможності підприємств машинобудівного комплексу шляхом оптимізації структури їхніх граничних витрат. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному. 1. Аналіз діяльності промислових підприємств України, а також методів класифікації і управління витратами в умовах високотехнологічного зовнішнього середовища підтвердив необхідність формування методичних засад оптимізації структури граничних витрат, які дозволяють підвищити конкурентоспроможність промислових підприємств. Теоретично узагальнено і удосконалено поняття “витрати підприємства”, під яким ми розуміємо сукупність видатків, які відповідають екстенсивному або інтенсивному напрямку розширення виробництва і пов’язані з виготовленням і реалізацією продукції. Обґрунтовано необхідність дослідження співвідношення цих витрат, як підстави для формування напрямку інноваційної політики підприємства. 2. Запропоновано новий підхід до класифікації витрат в залежності від швидкості їхньої зміни стосовно обсягу виробництва, який передбачає крім постійних і змінних, існування одноразових витрат, як витрат, які відповідають інтенсивному напрямку розширення виробництва та мають інноваційний характер. В ході дослідження проаналізовано питомі одноразові та питомі умовно-постійні витрати в динаміці та визначено їх нормативне співвідношення, яке є по суті оптимальним співвідношенням швидкостей зміни питомих одноразових та умовно-постійних витрат. При цьому умовно-постійні витрати на одиницю продукції мінімальні. Запропонована класифікація витрат дозволяє визначити вплив витрат, що мають інноваційну складову на витрати, що її не мають. 3. Доведено неоднозначний характер впливу різних форм кооперації малих і великих промислових підприємств на конкурентоспроможність промислового виробництва. Обґрунтовано, що легальні форми кооперації (лізинг, франчайзинг, венчурний бізнес і субпідряд) сприяють підвищенню конкурентоспроможності промислового виробництва, оскільки покращують структуру витрат промислових підприємств, стимулюють поліпшення галузевої структури промисловості за рахунок поглиблення процесів спеціалізації і кооперації, більш ефективного використання національних ресурсів, підвищення інвестиційної активності і зростання кількості малих промислових підприємств. Встановлено, що нелегальні форми кооперації малих і великих промислових підприємств сприяють зниженню конкурентоспроможності промислового виробництва, оскільки погіршують структуру витрат великих промислових підприємств, сприяють нераціональному розміщенню національних ресурсів, підтримують нерентабельні галузі за рахунок їхнього побічного субсидування, стимулюють монополізацію ринку та інші негативні тенденції в економіці. 4. Запропоновано економічний механізм оптимізації структури граничних витрат на основі аналізу швидкостей зміни питомих одноразових і умовно-постійних витрат, який дозволяє підприємству виявити резерви підвищення економічної ефективності, а також прийняти рішення щодо своєчасної чергової модернізації технологічної бази. Доведено, що зростання саме питомих умовно-постійних витрат, а також уповільнення розподілу одноразових витрат на обсяг випуску продукції призводить до виникнення негативного ефекту росту масштабів виробництва. 5. Оцінено рівень економічного ефекту від застосування нової технології та резервів підвищення економічної ефективності, що склалися за рахунок припинення впливу одноразових витрат на умовно-постійні. Ця процедура припускає розмежування загальних витрат на одиницю продукції відповідно до авторської класифікації, визначення співвідношення швидкостей розподілу одноразових і умовно-постійних витрат на обсяг випуску продукції, виявлення відхилення між поточною структурою граничних витрат та її нормативним значенням, розрахунок економічного резерву, і дозволяє визначити момент здійснення одноразових вкладень у розмірі даного резерву. 6. Запропоновано методичний підхід до вибору напрямку інноваційної політики на базі зіставлення варіантів поточної структури граничних витрат промислових підприємств з її нормативним значенням, що дозволяє підприємству більш повно задіяти економічні резерви, знижуючи загальні витрати на одиницю випуску продукції. 7. Проведено аналіз впливу одноразових витрат на умовно-постійні з використанням запропонованого коефіцієнту, котрий визначається, як відношення прогнозованого економічного ефекту до розміру одноразових вкладень, та дозволяє підприємству не допустити виникнення негативного ефекту росту масштабів виробництва. Основні положення й розробки дисертаційного дослідження використані в практиці оптимізації структури граничних витрат на ХМЗ “ФЕД”, на Державному підприємстві “Завод імені Малишева”, а також у навчальному процесі при викладанні курсів “Економіка підприємства” та “Мікроекономіка” для студентів Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. На підставі результатів проведеного дослідження можна запропонувати Міністерству промислової політики України, обласним управлінням промисловості та провідним підприємствам розглянути можливість застосування запропонованої здобувачем класифікації витрат, розроблених методичних засад оптимізації структури граничних витрат, а також методичного підходу до вибору напрямку інноваційної політики на промислових підприємствах з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. |
