У дисертації наведене теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання проблем оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні в умовах ринкової трансформації економіки. Це дало змогу сформувати висновки та пропозиції, які відображають вирішення основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації, зокрема: З огляду на складність і багатогранність проблеми оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні, автор здійснює її аналіз за різними напрямками: дається критична оцінка визначення сутності кредитного ризику, розкривається природа виникнення кредитного ризику, визначається місце кредитних ризиків в складі банківських ризиків. Запропонована класифікація чинників кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу в умовах перехідної економіки України за сферою виникнення (зовнішні; чинники, притаманні банку; чинники, притаманні позичальнику), за рівнем впливу (макроекономічні, мікроекономічні). Рівень розвитку малого підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективного функціонування ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. З огляду на це, автором виділені основні системні проблеми, які притаманні підприємницькому законодавству України та визначені напрями вдосконалення правового забезпечення функціонування малого бізнесу. В умовах ринкової трансформації України розвиток малого підприємництва має стати одним із важливих факторів макроекономічної стабілізації. За останнє десятиріччя функціонування національної економіки малий бізнес відіграв основну роль у становленні підприємницьких відносин, формуванні класу підприємців, здатних за власною ініціативою започаткувати стійкі структури - малі підприємства, забезпечувати нові робочі місця, задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах, формувати конкурентне середовище. Особливо ці переваги відчутні в умовах перехідної економіки. Дискусійним є саме трактування категорії “малий бізнес”. У цьому зв’язку важливо виділити критерії належності підприємств до розряду малих. До таких критеріїв, на думку автора, слід віднести як кількісні параметри (трудові, фінансові та корпоративні), так і якісні (самостійність підприємства; здатність до досягнення індивідуальних, особливих результатів; поєднання в одній особі підприємця, інвестора та управлінця; слабо виражений формальний характер зв’язків в середині підприємства; перевага тактичного мислення і стратегії короткотермінових рішень та дій тощо).
В Україні мале підприємництво знаходиться на стадії становлення. Свідченням цього є, з одного боку, незначна частка малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (біля 10 %), і, з іншого боку, чітка тенденція до зростання їх кількості та обсягів виробництва. Разом з тим, з причин макроекономічного характеру фінансова підтримка малого бізнесу в Україні є недостатньою. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є кредитна підтримка суб’єктів малого бізнесу вітчизняними банківськими установами. На підставі вивчення діючих методик кредитування суб’єктів малого бізнесу рекомендується комплексно-рейтингова методика аналізу кредитоспроможності позичальника - суб’єкта малого бізнесу, яка враховує три елементи: оцінка фінансового стану позичальника (кількісні критерії), поглиблений якісний аналіз та аналіз проекту, що кредитується. Поняття кредитної політики банків є дискусійним і повинно включати, на думку автора, як стратегію і тактику, так і порядок організації і технологію кредитної діяльності. При формуванні практичної кредитної політики банку таке її трактування є найбільш прийнятним, оскільки в цьому випадку буде забезпечено відповідність кредитних технологій, які використовуються банком, його кредитній політиці. Кредитні технології і процедури, методи здійснення кредитного аналізу і кредитного контролю, а також усі питання організації кредитної роботи в банку є практичним вираженням кредитної політики і їх можна вважати як частиною самої кредитної політики, так і розглядати окремо, як необхідне доповнення до кредитної політики. Таким чином, в даній роботі під кредитною політикою банку розуміється сукупність цілей кредитної діяльності і методів її здійснення, включаючи порядок і правила кредитування. Узагальнюючи численні наукові дослідження у сфері ризик-менеджменту, підсумовуємо, що питання сутності та класифікації методів регулювання (мінімізації) кредитних ризиків у банківських установах потребують конкретизації, подальшого вивчення та нових методологічних підходів. Автор виділяє такі групи методів мінімізації кредитного ризику банків при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу: 1) управлінські; 2) організаційні; 3) обмежувальні; 4) контрольні; 5) забезпечення боргу; 6) законодавчо-нормативні. Слід підкреслити, що кредитування малого бізнесу - це сфера підвищеного ризику, тому доцільно на практиці використовувати не окремі методи зниження ступеня кредитного ризику, а їх раціональну комбінацію.
7. Існуюча тенденція до збільшення обсягів кредитування малих підприємств і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності - в Україні не виключає наявності цілого ряду проблем. Зокрема, серед проблем, які виникають на макроекономічному рівні, слід відзначити проблеми законодавчого та нормативного забезпечення кредитної підтримки малих підприємств; відсутності гнучкої системи державних гарантій, режиму пільгового оподаткування прибутків банків, що кредитують малий бізнес; відсутності спеціальної кредитної установи, яка за рахунок державних коштів здійснюватиме кредитування з метою сприяння розвитку підприємств, а не отримання комерційного прибутку. Принциповими проблемами банківського кредитування, що виникають на рівні установи банку, є проблеми неврегульованості технологій кредитування суб’єктів господарської діяльності, недостатності ресурсного забезпечення, підвищеного ризику кредитування малого бізнесу, труднощів оцінки реального фінансово-економічного стану позичальника та кредитної історії клієнта, складності оцінки інвестиційних проектів, відсутності ліквідної застави, проблеми, пов’язані з наданням кредитів клієнтам з метою переорієнтації їх бізнесу, зміни напрямку або розширення сфери діяльності тощо. 8. Існування конкуренції на ринку кредитування малого бізнесу змушує банки підвищувати якість і розширювати асортимент послуг, що надаються, зменшувати їх вартість, враховувати потреби споживачів та надавати послуги, які не входять до їх стандартного пакета. На сьогоднішній день банки намагаються застосовувати різні форми кредитування з метою залучення більшої кількості клієнтів. Для підвищення рівня обслуговування клієнтів та оптимізації кредитного ризику банки повинні приділяти постійну увагу удосконаленню кредитних технологій і процедур. Ефективна реалізація останніх має забезпечувати оптимізацію процедур видачі кредитів малим підприємствам, зменшенням переліку документів, необхідних для розгляду питання про надання позички, скорочення терміну розгляду документів та прийняття рішень щодо кредитування. 9. Регулювання кредитних ризиків - це безперервний процес, який здійснюється на всіх стадіях управління. Прикладом регулювання кредитних ризиків на рівні банківських установ групи держав (на макрорівні) є стандарти достатності капіталу, розроблені Базельським комітетом з банківського нагляду. За новими правилами (“Базель ІІ”) вартість кредиту для позичальника та розмір власного капіталу банку, за рахунок якого фінансуватиметься частина кредиту, залежатиме від рейтингу позичальника та ступеня ризику за кредитом. Необхідність застосування Базеля ІІ українськими банками зумовлена процесами інтеграції банківської системи України в європейський економічний простір, оскільки його вимоги забезпечують зважений підхід до розподілу кредитних ресурсів банківських установ. Проблема регулювання та оптимізації ризиковості кредитування суб’єктів малого бізнесу на мікрорівні здебільшого зводиться до створення адекватної методики оцінювання якості конкретної позики. Така методика може бути уніфікована лише певною мірою і передбачає формалізацію процедур кредитного аналізу і процедур прийняття рішення щодо надання кредиту. 10. В аспекті управління портфельним кредитним ризиком портфеля кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, заслуговують особливої уваги методи створення резервів та диверсифікації кредитного портфеля. Створення резервів є дієвим методом управління ризиками при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу, оскільки процедури формування спеціальних резервів передбачають зменшення на відповідну суму фінансового результату поточного періоду, що спонукає банк до постійного моніторингу кредиту і вжиття заходів запобігання ризику. Автором запропонований алгоритм диверсифікації портфеля кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, який ґрунтується на знаходженні такої величини максимального розміру кредиту, що надається окремим категоріям позичальників, яка б забезпечувала оптимальне значення “глибини диверсифікації” - кількості кредитних вкладень за певними напрямами: видами діяльності позичальників, їх організаційно-правовими формами господарювання тощо. |
