У дисертаційній роботі наведені теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукового завдання – вдосконалення комплексного патогенетичного лікування хворих на хронічний генералізований пародонтит ІІІ ступеня тяжкості з використанням гінгівостеопластики та поліпептидних препаратів. 1. За допомогою експериментальних досліджень доведено, що найсприятливіший перебіг регенераторного процесу відбувався в групі експериментальних тварин, де застосовували колапан і тималін, а особливо в групі, де застосовували колапан та вермілат, про що свідчать дані морфологічного дослідження. 2. Клінічний стан хворих на генералізований пародонтит ІІІ ступеня характеризувався високими індексними показниками (гігієнічний індекс ОНІ-S - 2,3+0,05 бала, РМА – 57,2+0,70 %, РІ - 5,4 +0,06 бала, РВІ - 2,6 +0,03 бала), стоматологічним статусом у балах - 11,8. Також, спостерігалась активація процесів вільнорадикального окиснення (рівень ТБК – реактантів у ротовій рідині до інкубації - 12,42+0,71 мкмоль/л, після інкубації - 18,21+0,78 мкмоль/л і їх накопичення у процесі інкубації - 5,79+0,38 мкмоль/л, активність супероксиддисмутази - 0,26 +0,01 у.од., каталази - 14,78+0,16 у.од.) та посилення реакцій гемостазу в ротовій порожнині (час рекальцифікації - 62,5+3,1 сек., протромбіновий час - 35,4 +0,87 сек., фібриноліз - 89,7 +5,6 сек.). 3. У комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту доцільно застосовувати розроблений спосіб: гінгівостеопластика в поєднанні з поліпептидними препаратами (тималін і особливо - вермілат), які регуляторно діють на регенерацію тканин пародонта. 4. Клінічна ефективність розробленого методу комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту підтверджується даними клінічних результатів дослідження на основі безпосередніх, найближчих та віддалених спостережень. Через один місяць у хворих спостерігається покращення клінічного стану, про що свідчать зменшення глибини пародонтальних кишень у середньому на 3-4 мм; показники індексів: OHI-S - 0,4 +0,05 бала, РМА - 5,9 +0,05 %, PІ - 2,0 +0,05 бали, РВІ - 0,1 +0,05 бала; показник стоматологічного статусу в балах – 0,6. Через один рік індексна оцінка показала такі результати: OHI-S - 0,9+0,04 бала, РМА - 16,9 +0,44 %, PІ - 2,9+0,04 бала, РВІ - 0,8 +0,04 бала, показник стоматологічного статусу в балах - 2,2. 5. У післяопераційний період у хворих виявляли стабільний ефект за даними лабораторного дослідження перекисного окиснення ліпідів (рівень ТБК-реактантів до інкубації знижувався в другій групі, де проводили традиційне лікування, на 23,9 % , у третій групі, де застосовували гінгівостеопластику та тималін, - на 29,3 % , а в четвертій, де застосовували гінгівостеопластику та вермілат, - на 31,3 % у порівнянні з показниками у хворих до лікування). Активність супероксиддисмутази знижувалась у другій групі на 23 %, у третій - на 53,8 %, а в четвертій -на 57,6 %; активність каталази знижувалась в другій групі на 6,4 %, у третій - на 19 % та в четвертій - на 27 % у порівнянні з показниками до лікування. Нормалізувалися показники гемокоагулюючих властивостей фібринолітичної активності ротової рідини. |