У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі покращання результатів хірургічного лікування хворих на калькульозний холецистит із супровідною серцево-судинною патологією, що вирішена на основі дослідження зміщення сегмента ST, порушень ритму, стану скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка для оцінки операційно-анестезіологічного ризику, вибору хірургічної тактики, методу холецистектомії залежно від виявлених розладів функції міокарда і стану біліарнопанкреатодуоденальної зони та зменшення частоти і тяжкості серцево-судинних ускладнень в інтра- і ранньому післяопераційному періодах. 1.У оперованих хворих калькульозний холецистит поєднується з біліарно-кардіальним синдромом (40,9 %), ішемічною хворобою серця та її ускладненнями (51,1 %), гіпертонічною хворобою І-ІІІ стадії (50,4 %), недостатністю кровообігу І-ІІ стадії (32,2 %), синдромом ранньої реполяризації шлуночків (6,6 %). 2.Частота інтра- і післяопераційних серцево-судинних ускладнень становить 25,8 % випадків, її вираженість залежить від віку, важкості доопераційних розладів функції міокарда, стану патології жовчного міхура, варіанту операційного доступу при відкритій холецистектомії і тиску карбоксиперитонеуму при лапароскопічному методі. Наявність синдрому ранньої реполяризації шлуночків без супровідної органічної патології міокарда істотно не впливає на функцію міокарда і безпосередні результати холецистектомії, синдром зберігається у 77,8 % оперованих хворих. 3.Застосування добового моніторингу електрокардіограми і ехокардіограми розширює клінічну оцінку стандартної електрокардіограми, дозволить адекватно оцінити операційно-анестезіологічний ризик і згідно з цим вибрати хірургічну тактику і метод холецистектомії. До вибору оптимальної хірургічної тактики, методу холецистектомії необхідно підходити диференційовано залежно від стану патології жовчного міхура та функціонального стану міокарда. 4.У хворих із гострим калькульозним холециститом за відсутності перед операцією при добовому моніторингу електрокардіограми депресії сегмента ST, миготливої аритмії, екстрасистолічних аритмій, при фракції викиду > 56 % становить незначний операційно-анестезіологічний ризик, дозволяє притримуватись активної тактики, а вибір тиску карбоксиперитонеуму між 8- 11 мм рт.ст. і 12-13 мм рт.ст. при лапароскопічній холецистектомії та варіанту операційного доступу між малим і верхньосерединним при лапаротомній холецистектомії великого практичного значення не має. 5.При гострому калькульозному холециститі за наявності депресії сегмента ST з епізодами гострої ішемії міокарда (депресії сегмента ST 2,5 мм), екстрасистолічних аритмій > 5 1/хв, миготливої аритмії, фракції викиду 48-55 % становить високий операційно-анестезіологічний ризик, що вимагає притримуватись активно-вичікувальної тактики, а у випадку неможливості медикаментозної корекції функції міокарда при неускладненому холециститі операцією вибору вважати холецистектомію за допомогою малого доступу, лапароскопічну холецистектомію при тиску карбоксиперитонеуму 8-11 мм рт. ст. з інтраопераційним моніторингом електрокардіограми, що дозволило в 2-2,6 раза зменшити частоту інтра- і післяопераційних серцево-судинних ускладнень. 6.Операцією вибору при хірургічному лікуванні неускладненого хронічного калькульозного холециститу вважати лапароскопічну холецистектомію з тиском карбоксиперитонеуму 8-11 мм рт. ст. у хворих з органічною кардіальною патологією при фракції викиду 50,5-55,6 % для попередження виражених розладів функції міокарда, кращої його реабілітації в ранньому післяопераційному періоді. 7.Під час виконання ретроградної панкреатохолангіографії у 21 % хворих з’являється депресія сегмента ST < 2 мм, у 43 % – достовірне зниження фракції викиду після рентгенендоскопічної діагностики. Ці зміни виникають внаслідок тахікардії з частотою серцевих скорочень більш ніж 100 1/хв. Хворих із калькульозним холециститом, механічною жовтяницею та супровідною органічною патологією міокарда необхідно виділити як групу ризику ймовірних серцевих ускладнень внаслідок тахікардії, попередження якої необхідно проводити метопрололом 0,05 г per os за 2 години перед рентгенендоскопічними втручаннями на великому дуоденальному сосочку. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 1. При підготовці хворих на калькульозний холецистит із супровідною серцево-судинною патологією до операцій необхідно використовувати добовий моніторинг електрокардіограми, ехокардіографію з метою адекватної оцінки операційно-анестезіологічного ризику, прогнозу інтра- і післяопераційних серцево-судинних ускладнень, визначення оптимальної хірургічної тактики і лікування залежно від стану патології біліарнопанкреатодуоденальної зони і виявленої функції міокарда. 2. У хворих з нападом гострого холециститу за наявності при добовому моніторингу електрокардіограми епізодів депресії сегмента ST > 2,5 мм, екстрасистолічних аритмій > 5 1/хв, миготливої аритмії, фракції викиду < 56 %, у разі неможливості медикаментозної корекції виявлених розладів при неускладненому холециститі (за відсутності перівезикального інфільтрату) проводити холецистектомію малим доступом, виконувати лапароскопічну холецистектомію при тиску карбоксиперитонеуму 8-11мм рт. ст., одночасно уникати сильних тракцій за жовчний міхур, кишеню Гартмана і елементи гепатодуоденальної зв’язки. 3. При плануванні рентгенендоскопічних втручань на великому дуоденальному сосочку у хворих із органічною патологією міокарда, застосовувати за 2 год перед операцією в-адреноблокатор метопролол (0,05 г per os) з метою попередження можливих серцевих ускладнень під час їх проведення. 4. Наявність синдрому ранньої реполяризації шлуночків без супровідної органічної патології міокарда не може стримувати хірургічну активність при холелітіазі у “холодному періоді” запального процесу в жовчних шляхах. | 