У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновані практичні напрямки вирішення наукової задачі - оптимізації ентерального харчування при проведенні інтенсивної терапії у новонароджених і дітей першого року життя шляхом клініко-патогенетичного обгрунтування вибору ентеральної суміші та розробки способу визначення ефективності ентерального харчування на основі комплексної оцінки стану нутрітивних факторів. 1. У немовлят у критичних станах адаптація до початку ентерального харчування супроводжується катаболічним напрямком метаболізму, що проявляється достовірним, порівняно із дітьми в задовільному стані, зниженням сироваткового вмісту альбуміну (30,97±0,9 г/л) і g-глобулінів (8,87±0,39 г/л), функціональними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту (46,15% випадків), напруженням системи цитопротекторів слизової оболонки гастродуоденальної зони, формуванням ознак холестазу. 2. Рівень збереженності білкового синтезу при проведенні інтенсивної терапії у немовлят у критичних станах на початку ентерального харчування має пряму залежність від тривалості природного вигодовування (r=0,243) і зворотню залежність від тривалості повного парентерального харчування (r=-0,213). Рівень сироваткових тригліцеридів має пряму залежність від тривалості хвороби (r=0,356) та від строків проведення повного парентерального харчування (r=0,478). 3. Застосування сумішей на основі коров’ячого молока при інтенсивній терапії немовлят знижує ефективність ентерального харчування. При використанні цих сумішей залишаються достовірно низькими сироваткові рівні альбуміну (33,04±0,72 г/л) та g-глобулінів (8,57±0,55 г/л), зберігається високий вміст у сироватці крові маркерів функціонального навантаження цитопротективної системи слизової оболонки гастродуоденальної зони – глікозаміногліканів (0,151±0,015 г/л) та маркеру холестазу - лужної фосфатази (823,86±64,24 нмоль/с/л) відносно дітей в задовільному стані. Наявна тенденція до формування негативного азотистого балансу відносно дітей, які отримували напівелементні гідролізати. 4. Застосування сумішей на напівелементній основі при інтенсивній терапії немовлят дозволяє достовірно відновити сироваткові рівні альбуміну (35,68±0,46 г/л) та g-глобулінів (10,52±0,22 г/л), знизити активність лужної фосфатази до рівня цих показників у дітей в задовільному стані (620,57±30,88 нмоль/с/л). Використання напівелементних гідролізатів достовірно збільшує пул сироваткових тригліцеридів (2,03±0,14 ммоль/л), зменшує ступінь функціонального навантаження на систему цитопротекції слизової оболонки гастродуоденальної зони (вміст сироваткових глікозаміногліканів – 0,11±0,07 г/л), прискорює темпи прибавлення в масі тіла (55,44% випадків), стимулює моторну функцію кишечника та сприяє формуванню позитивного азотистого балансу (80,39% випадків) порівняно із застосуванням сумішей на основі коров’ячого молока. 5. При проведенні інтенсивної терапії у немовлят зменшення проявів холестазу при застосуванні напівелементних гідролізатів реалізується через зменшення функціонального навантаження на систему гастродуоденальної цитопротекції шляхом змін тонусу симпатичної нервової системи. 6. Застосування напівелементних гідролізатів у немовлят з соматичною патологією (гіпоксична енцефалопатія, захворювання органів дихання) достовірно відновлює рівень загального білка, альбуміну та g-глобулінів до їх рівня у дітей в задовільному стані, але відновлення цих показників у немовлят після порожнинних оперативних втручань не відбувається. Вплив напівелементних гідролізатів на рівень тригліцеридів, глікозаміногліканів та активність лужної фосфатази в сироватці крові не залежить від виду патології. 7. Найбільш інформативними ознаками ефективності ентерального харчування немовлят є тяжкість стану дитини, збереженість евакуаторної функції шлунку і моторики кишечника та динаміка азотистого балансу. |
