У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні тенденцій теоретичної розробки та еволюції практики оподаткування спадщини в країнах Заходу наприкінці XX – початку XXI ст.; розкритті причин і змісту здійснюваної реформи податку на спадщину в США; уточненні поняттєво-термінологічного апарату; обґрунтуванні доцільності оподаткування спадщини в Україні згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та усунені існуючих недоліків. У результаті проведених досліджень основні наукові та практичні висновки полягають у наступному: 1. На основі західних джерел визначено, що податок на спадщину належить до найдавніших податків, він підпорядкований економічним, соціальним, правовим цінностям європейської цивілізації. На Заході право на спадщину віднесено до найважливіших прав людини. Теорія державного співспадкоємства захищає право держави відчужувати частину вартості спадщини в формі податку. Концепція Шанца-Хейга-Сімонса ґрунтується на оподаткуванні наявної ринкової вартості прав, реалізованих у споживанні. Податковий і митний принципи оподаткування спадщини органічно супроводжують і доповнюють один одного. 2. Установлено, що мотивації, які визначають ставлення суспільства до податку, мають суперечливий характер. З одного боку оподаткування спадщини вважається прогресивним соціально-демократичним заходом. З іншого, – в економічному плані податок на спадщину спричиняє негативний вплив на нагромадження капіталу, на концентрацію багатства. Не випадково рух проти оподаткування спадщини охопив саме США – найбагатшу країну світу. 3. В роботі доведено, що теоретичне осмислення і розробка фіскально-адміністративних технологій оподаткування спадщини були в основному виконані протягом XIX і XX століть. Після періоду стабілізації системи даного податку на межі XX і XXI ст. знову відроджується науковий інтерес до теорії та практики оподаткування спадщини, ведуться дослідження і проводяться реформи, опоненти податку вступають у полеміку з його апологетами. 4. В дисертації розкрито особливості альтернативних технологій оподаткування майна, що переходить у порядку спадщини: estate tax (податок на вартість сукупного майн, залишеного у спадщину) та inheritance tax (податок на індивідуальні долі майна, одержані у спадщину). Перший тип запроваджено у США і Великій Британії, другий поширений у більшості країн Західної Європи. 5. Показано, що у США з огляду на відношення до податку на спадщину з боку бізнесових і наукових кіл, суспільства в цілому податок переживає кризу свого існування, знаходиться в процесі реформи. Протягом 2002–2009 рр. передбачено поступово звужувати сферу оподаткування спадщини шляхом підвищення неоподатковуваного мінімуму до скасування податку в 2010 р., а в 2011 р. відновити податок знову, якщо тільки він не буде повністю скасований. Проте, в США поставлено під сумнів лише доцільність федерального податку, що не стосується оподаткування спадщини на рівні штатів. 6. Особливості оподаткування спадщини у Великій Британії полягають у тому, що проведена у 80-ті роки приватизація муніципального житла, по-перше, істотно збільшила кількість власників нерухомості; по-друге, ріст цін на нерухомість у поєднанні з поетапним підвищенням неоподатковуваного мінімуму регулярно розширює коло домоволодінь як об’єктів оподаткування спадщини. На відміну від прогресивного оподаткування у більшості країн, британський податок справляється за пропорційною (“плоскою”) ставкою 40%. 7. Відмічено, що у ФРН сучасний податок на спадщину зберігає традиційні особливості, закладені в нього ще реформою 1906 р. Німецький податок – один із самих ліберальних, соціально та економічно орієнтованих податків, він направлений на зміцнення родинних зв’язків, збереження матеріальних і духовних сімейних цінностей, захист інтересів середнього та малого бізнесу. 8. Порівняльний аналіз оподаткування спадщини на Заході виявив загальні закономірності, а саме: в останні 15–20 років даний податок переживає кризу свого існування, ознакою якої є скасування податків на спадщину в 25 країнах, у тому числі у дев’яти західних (Австралії, Італії, Канаді, Кіпрі, Мальті, Новій Зеландії, Португалії, Швейцарії, Швеції). Хоч фіскальне значення податку на спадщину невелике, високі (до 50%) податкові ставки на великі спадщини виконують важливу функцію соціальної справедливості. Фіскально-адміністративні прийоми оподаткування спадщини у різних країнах практично ідентичні. 9. В дисертації наголошено, що в Україні окремого податку на спадщину як самостійного елемента податкової системи немає, спадщина оподатковується за ст. 13 Закону України “Про податок з фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889. Це істотно спрощує і здешевлює адміністрування податку. В 2006 р. надходження податку до бюджету були вкрай незначними, що почасти пояснюється численними нульовими ставками. Однак, враховуючи сумнівне походження значної частини багатств у сучасній Україні та надмірне майнове розшарування суспільства скасування оподаткування спадщини на даному етапі несвоєчасне і недоцільне. 10. З огляду на міжнародний досвід у дисертації обґрунтовано пропозиції щодо усунення недоліків оподаткування спадщини в Україні: Чинне законодавство в силу неоднозначного тлумачення походження спадщини допускає для можливість виїхати за межі України нерезиденту, який не сплатив податок з отриманої в Україні спадщини. Чітке визначення ознак одержання спадщини нерезидентами з джерел в Україні має перекрити цей шлях ухилення від податкових зобов’язань. В Україні без подачі декларації платником у податкових органів немає юридичних підстав для стягнення податку. Слід у необхідних випадках надати право податковим органам самим визначати вартість оподатковуваного майна і/або доходу. Такий порядок існує в Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії та ін. Створення єдиної електронної бази даних, відсутність якої не дозволяє податковим інспекціям різних районів проводити звірку інформації, посилить контроль за процесами передачі спадщини та сплатою податку. З огляду на відсутність в Україні об’єктивних передумов (незавершеність процесів приватизації; надто велика соціально-майнова диференціація населення; динамічний ріст цін на нерухомість з великими регіональними відмінностями) установлення неоподатковуваного мінімуму стосовно оподаткування спадщини передчасне і недоцільне. У перспективі за британським взірцем в Україні слід запровадити рухомий мінімум для спадщини в залежності від темпів інфляції та індексу цін на нерухомість. При переході у спадщину активів малого і середнього бізнесу, а також сільськогосподарських земельних угідь, пропонуємо передбачити відстрочку сплати податку на спадщину на термін не менш 5-ти років, що буде сприяти розвитку малих і середніх підприємств, фермерських господарств. В Україні слід освоїти зарубіжний досвід адміністрування майном і майновими правами, що переходять у спадщину, через трастові фонди. Пропонуємо розширити перелік осіб, звільнених від оподаткування спадщини, доповнивши його спадкоємцями (без-будь яких винятків), які отримують спадщину від військовослужбовців, міліціонерів, пожежників, податківців та інших осіб, які загинули при виконанні службових обов’язків. Формула Котлікова-Саммерса дає можливість передбачити, що у довготривалій перспективі концентрація багатства в Україні у результаті трансферів оподатковуваного спадкового майна має зростати темпами навіть вищими, ніж у США, оскільки тривалість життя в Україні менша, а темп приросту населення поки що від’ємний. |