У дисертаційній роботі виконано важливе науково-практичне завдання щодо підвищення ефективності діяльності суб’єктів сфери послуг через механізм податкового регулювання, проведено аналіз існуючих систем оподаткування та виявлено їхній вплив на економічний розвиток суб’єктів господарювання, досліджено податкове навантаження суб’єктів сфери послуг – фізичних і юридичних осіб, зроблено порівняння вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо оподаткування діяльності у цій сфері. Дослідження бази і рівня оподаткування сфери послуг дало змогу зробити такі висновки: 1. В умовах соціальної спрямованості розвитку ринкової економіки сфера послуг відіграє провідну роль у створенні ефективного соціально-економічного середовища. Проаналізувавши показники прискореного розвитку надання послуг, можна вести мову про постійне збільшення попиту на послуги з боку суб’єктів господарювання і населення. Виробництво й доставка до виробника товарів також тісно пов’язані з наданням супроводжувальних послуг. Через надання й отримання послуг реалізуються не тільки економічні, а й соціальні потреби населення. Розвиток суспільства передбачає подальше збільшення номенклатури послуг. Останнім часом в Україні спостерігається перевищення темпів зростання надання послуг над темпами зростання виробництва товарів, постійно збільшується кількість підприємств, що надають послуги. З урахуванням подальшої інтеграції і глобалізації економіки простежується збільшення обсягів іноземних інвестицій безпосередньо у сферу послуг. На фоні постійного зростання економічних показників діяльності суб’єктів сфери послуг потрібно вказати на прогресивний характер розвитку цих галузей економіки. 2. Необхідність проведення аналізу ефективності оподаткування сфери послуг окремо від товарного виробництва зумовлена значним зростанням обсягів надання послуг. При оподаткуванні сфери послуг використовуються підходи, методи і важелі, початкове призначення яких спрямоване на оподаткування товарного (матеріального) виробництва. Проте власне економічна сутність діяльності у сфері послуг є дуже відмінною від виробництва товарів. Сфера послуг сама по собі охоплює безліч економічних видів діяльності, які істотно відрізняються один від одного за показниками матеріаломісткості, трудомісткості, доданої вартості, прибутковості та ін., що передбачає різні результати оподаткування при використанні одних і тих самих податкових важелів. Це впливає як на наповнюваність бюджетів, так і на економічну діяльність суб'єктів на мікрорівні. Тому дослідження ефективності оподаткування у галузевому розрізі – необхідна умова подальшого зростання його продуктивності. Особливість оподаткування діяльності у сфері послуг полягає у наявності великої кількості суб’єктів малого бізнесу майже у всіх видах економічної діяльності, що належать до цієї сфери (крім фінансових послуг). Згідно з нормами вітчизняного законодавства оподаткування таких суб’єктів може здійснюватися за двома різними схемами: загальною та спрощеною системами оподаткування. Таким чином, юридичні і фізичні особи, які працюють у сфері послуг, мають право, якщо це не суперечить нормам законодавства, використовувати будь-яку з моделей оподаткування. Пріоритетність вибору тієї чи іншої системи оподаткування залежить від відповідного розміру податкового навантаження, що виникає при застосуванні однієї із систем. 3. Оцінювання фіскальної доцільності та регулятивної спроможності спрощеної й загальної систем оподаткування щодо різних видів економічної діяльності можливе тільки через використання відносного показника ефективності їхнього впливу. Запропоновано застосовувати коефіцієнт податкового навантаження, розрахунок якого проводиться за європейською методикою, тобто як відношення всіх податків і зборів до бюджетів та позабюджетних фондів юридичної або фізичної особи до доданої вартості, виробленої такою особою. Особливість запропонованої методики, на відміну від європейської, полягає у вилученні з податкових зобов’язань юридичної особи сум податку з доходів фізичних осіб та утримань із заробітної плати, за якими така особа не є платником, а вважається винятково податковим агентом. 4. За допомогою запропонованої методики проведено аналіз податкового навантаження і рівня оподаткування діяльності юридичних та фізичних осіб, які надають транспортні послуги. За результатами дослідження виявлено більший вплив регулюючої функції податків при застосуванні спрощеної системи оподаткування стосовно суб’єктів транспортних послуг. Особливо це стосується юридичних осіб, які можуть сплачувати єдиний податок за ставкою 10%. При використанні цієї ставки рівень оподаткування майже вдвічі менший, ніж при застосуванні загальної системи оподаткування або 6%-ої ставки єдиного податку. Це пояснюється значною перевагою податку на додану вартість у структурі обов’язкових платежів юридичних осіб. У разі застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами податкове навантаження також буде вдвічі меншим, ніж при сплаті податків за загальною системою. 5. Аналіз оподаткування єдиним податком торговельних підприємств показує втрату ними від 5% до 50% чистого прибутку порівняно з використанням загальної системи оподаткування, що зумовлено відносно невисоким рівнем доданої вартості (торговельної надбавки) і великими обсягами реалізації. З урахуванням того, що у структурі загальних податкових зобов’язань при застосуванні спрощеної системи оподаткування провідне місце займає єдиний податок, який розраховується як відсоток з обороту, податкове навантаження є набагато більшим, ніж при застосуванні загальної системи оподаткування. 6. Для громадського харчування згідно зі специфікою галузі, де поєднуються виробництво і продаж продукції, та високою рентабельністю порівняно з торгівлею більш вигідна спрощена система. Однак слід врахувати обмеження щодо переходу на спрощену систему оподаткування фізичних осіб стосовно торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, тобто при здійсненні діяльності у більш рентабельних сферах (ресторани й бари) суб’єкт господарювання не має права переходу на єдиний податок. З іншого боку, при застосуванні загальної системи оподаткування податкове навантаження зростає до 20 – 25%, що для фізичних осіб є доволі значним тягарем. 7. Оподаткування банківських послуг суттєво відрізняється від усіх інших видів економічної діяльності сфери послуг. По-перше, банки мають право сплачувати податки тільки згідно із загальною системою оподаткування, а по-друге, при проведенні розрахунку податкового навантаження виникає проблема визначення доданої вартості, що є доволі складним завданням через специфіку формування прибутку та порядку надання фінансових послуг. Запропоновано визначати додану вартість у банківській діяльності як операційний дохід, що охоплює: чистий процентний дохід, чистий комісійний дохід, дохід у вигляді дивідендів, дохід від участі в капіталі та інші доходи. Завдяки визначенню елементів доданої вартості у банківській діяльності й загальної суми податкових зобов’язань у дисертації було отримано найнижчий показник податкового навантаження порівняно з іншими видами послуг. Розмір податкового навантаження становить 7% – 20%. Тоді як мінімальне податкове навантаження на торговельні підприємства дорівнює 37%, середнє по економіці – 34,29%. 8. Податкове навантаження у сфері послуг має значне відхилення від аналогічного показника по економіці загалом й істотно варіюється залежно від виду діяльності, навіть за умови використання однієї системи оподаткування. Завдання спрощеної системи оподаткування – мінімізувати податкове навантаження на суб’єкти малого бізнесу для стимулювання їхнього розвитку, не завжди виконується. Залежність розміру податкового навантаження від виду економічної діяльності спричиняє «вимивання» значної кількості грошових коштів у одних суб’єктів і необґрунтованого пільгового оподаткування інших. Водночас, існування різниці між податковим та бухгалтерським обліком призводить до приховування частини прибутку від оподаткування у фінансових установах. 9. Дослідження оподаткування сфери послуг за кордоном показало відсутність галузевого розрізу в оподаткуванні. Однак останнім часом дедалі більше уваги приділяється саме оподаткуванню послуг з огляду на постійно зростаючі обсяги їхнього надання. Так, деякі податки, закони щодо яких спочатку були ухвалені для оподаткування товарів, поступово трансформуються в податки, які мають об’єктом оподаткування послуги. Податкові пільги щодо малого бізнесу в країнах Заходу спрямовуються на створення умов для інвестування малих підприємств, їхню реструктуризацію та розвиток. Застосовується не просто зниження ставок податків для малого бізнесу, а зменшення податкового тиску саме на той капітал, який використовується в інвестиційній та інноваційній діяльності. Тому такий досвід варто впровадити щодо вітчизняного оподаткування сфери послуг. Особливої уваги заслуговує досвід Росії у застосуванні регресивної ставки соціального податку, який має на меті виведення з «тіні» реальних доходів громадян. 10. Вітчизняна практика оподаткування малого бізнесу показала, що податкове навантаження переважно зростає при застосуванні юридичними особами спрощеної системи оподаткування і тому можливості інвестування коштів у розширення діяльності обмежуються через існування граничного розміру річного обороту коштів в 1 млн. грн. Запропоновано диференціювання ставок єдиного податку для юридичних осіб згідно з видом їхньої економічної діяльності при одночасному розширенні обсягів надання послуг. Так, для транспортних підприємств на нашу думку необхідно підвищити ставку єдиного податку до 10,5% з обороту при отриманні валового річного доходу в межах від 1 до 3 млн. грн. з урахуванням окремої сплати ними ПДВ. Для торговельних підприємств ставка має дорівнювати 0,6%, для підприємств громадського харчування – 1%. Такий підхід дасть змогу реалізуватися основній функції спрощеного оподаткування – мінімізації податкового тиску на мале та середнє підприємництво для подальшого його розвитку з одночасним розширенням бази оподаткування, що має позитивно відобразитися на доходах місцевих бюджетів. 11. Запропоновано застосовувати методику виявлення можливих порушень податкового законодавства на основі здійснення непрямих методів перевірки розміру отриманих доходів. З метою підвищення ефективності податкового контролю як складового етапу податкового адміністрування запропоновано складати графік податкових перевірок з урахуванням переліку платників податків, витрати яких регулярно перевищують отримані доходи. Застосування таких методів допоможе перемістити навантаження податкових перевірок із законослухняних платників податків на тих суб’єктів господарювання, які порушують податкову дисципліну. |