У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної задачі, що виявляється в обґрунтуванні концептуальних засад для проектування ефективної фіскальної політики у сфері малого підприємництва та розробці на цій основі комплексу взаємопов’язаних практичних заходів з оптимізації підсистеми оподаткування малого бізнесу, що сприятиме зростанню її фіскального значення і посиленню стимулюючого впливу на розвиток даного сектора вітчизняної економіки. Суть головних науково-теоретичних результатів дисертації можна звести до наступного. 1. З метою надання більш стрункого та несуперечливого характеру поняттєвому апарату, що застосовується для позначення господарської діяльності у сфері малого підприємництва, запропоновано варіант трактування ключових понять “малий бізнес”, “мале підприємництво”, який чітко розмежовує згадані дефініції за семантичним змістом; показано, що для сучасних умов краще підходить типологічна конструкція визначення поняття “суб’єкт малого підприємництва (бізнесу)”, котра раніше застосовувалася Держкомстатом України, за умови її доповнення науково обґрунтованим і диференційованим показником господарського обороту. 2. У результаті дослідження функціональної субстанції податків доведено, що на стадії становлення та утвердження у перехідних економіках сектора малого приватного підприємництва домінуючою повинна стати стимулююча підфункція оподаткування, що стане запорукою ефективної реалізації його фіскального призначення в майбутньому. 3. Окреслено три підходи до розробки максим оптимального фіску: державницький, підприємницький і конвергентний (бінарний). 4. Обґрунтовано, що об’єктивно існуючі слабкі сторони фінансово-господарського функціонування малого бізнесу в умовах переходу до ринку можуть бути значною мірою компенсовані за рахунок широкого застосування інструментів податкового стимулювання для створення ліберальнішого (преференційного) фіскального режиму. Крім цього, основну стратегічну вимогу до побудови ефективного оподаткування малого бізнесу уточнено за допомогою більш прагматичних вузькоспеціалізованих принципів (див. рис. 1). 5. Знайдено переконливі аргументи, що при застосуванні виключно у сфері малого підприємництва впродовж періоду здійснення ринкових реформ практична реалізація одноподаткової моделі, що об’єднує в собі значну кількість податків і зборів у єдиний сукупний платіж, цілком можлива і навіть виправдана як в інтересах фіску, так і малого бізнесу. Основні висновки та результати практичного характеру. 1. Підтверджено, що інтенсивне застосування спеціальних різноцільових фіскальних пільг для малих підприємницьких структур на фоні загальної лібералізації податкового режиму для всіх суб’єктів господарювання сприяє вищим стійким темпам розвитку малої економіки в порівнянні із середнім і великим бізнесом навіть за складних умов для підприємницької діяльності. Це дає змогу говорити про мобільнішу реакцію малих форм бізнесу на зміни у податковому законодавстві, що обов’язково необхідно враховувати підчас реформування підсистеми оподаткування згаданого сектора перехідної економіки. 2. Встановлено, що загальноприйняті методики справляння ПДВ, податку на прибуток підприємств і відрахувань з фонду заробітної плати неповною мірою враховують специфіку фінансово-господарської діяльності малих підприємницьких структур в існуючих об’єктивно обумовлених обставинах. Це негативно позначається на фінансовому стані, стримує розвиток малих підприємств та зумовлює їх масову “втечу” у “тіньовий” сектор економіки. У зв’язку з цим фіскальна роль малих фірм у сплаті податку на прибуток і ПДВ протягом 1997–2002 рр. залишалась незначною. 3. З’ясовано і доведено, що за останній час привабливість для суб’єктів малого підприємництва єдиноподаткової технології – ключової серед альтернативних спрощених податкових режимів – у порівнянні зі звичайним порядком оподаткування знизилась. Визначальну роль у цьому зіграла сукупність проблем, що супроводжують справляння єдиного податку з суб’єктів малого бізнесу на практиці. Проведено класифікацію цих проблем за головними причинами, котрі їх зумовлюють. Практичне значення згаданої типології полягає в тому, що, комплексно усунувши в Податковому кодексі та не допускаючи подібних прорахунків при внесенні змін до механізму справляння єдиного інтегрованого податку, можна позбавитись більшості спірних питань і недоліків організаційно-технічного плану та уникнути їх повторної появи у майбутньому. 4. З метою забезпечення реалізації потужного фіскального та стимулюючого потенціалу оподаткування малого підприємництва в Україні необхідно, зокрема, здійснити такі заходи фіскальної політики: 4.1. Для цілей оптимізації ПДВ: ввести щорічну індексацію граничного обсягу неоподатковуваних продажів, виходячи з темпів інфляції, запровадити для новостворених суб’єктів малого підприємництва наступний удвічі вищий неоподатковуваний “поріг”; доповнити базову ставку ПДВ однією пониженою для основних груп товарів (послуг) першої необхідності (не вище 10%) або ж знизити стандартну податкову ставку (до 17%); надати право на використання спрощеного методу розрахунку чистих податкових зобов’язань (податку до сплати), що базується на показниках реалізаційного обороту, та ширшу можливість застосування касового способу визначення податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ; зменшити періодичність сплати і подачі податкової декларації з ПДВ (залежно від обсягів оподатковуваних операцій); відмінити сплату авансових платежів. 4.2. Для цілей оптимізації податку на прибуток підприємств: запровадити помірно прогресивну шкалу податкових ставок з елементом регресу для задекларованих прибутків, що перевищують певний визначений рівень (15, 25, 30 та 25%); визначати оподатковуваний прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку та звітності про фінансові результати господарської діяльності (уніфікація податкового та фінансового обліку); надати право на використання касового способу обчислення об’єкта оподаткування (в тому числі в бухобліку); дозволити збільшення ставок амортизаційних відрахувань удвічі; скоротити періодичність сплати і подачі податкової звітності (залежно від розмірів фінансово-господарської діяльності). 4.3. Для цілей оптимізації податку на доходи підприємців – фізичних осіб: ввести трьохступеневу слабопрогресивну шкалу ставок оподаткування з елементом регресу для надвисоких доходів (10, 20 та 17%); впровадити систему цільових податкових знижок соціального характеру для невисоких доходів; здійснити “прив’язку” шкали податкових ставок до показників мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму або ж запровадити щорічну індексацію інтервалів оподатковуваного доходу; поширити на приватних підприємців інвестиційну пільгу для новостворених малих підприємств. 4.4. Для цілей оптимізації загальнодержавних обов’язкових відрахувань на соціальне страхування: ввести єдиний соціальний податок (збір), який через Держказначейство розподілятиметься між відповідними соціальними фондами у законодавчо визначеній пропорції; включити соціальний збір до податкової системи, передати контрольно-перевірочні функції органам ДПА України та запровадити чіткий порядок обміну інформацією між податковою службою і соціальними фондами; проводити поступове зменшення ставок єдиного соціального податку та зміщення акценту в бік підвищення нормативу (тарифу) страхових відрахувань із заробітків найманих осіб. 4.5. Для цілей оптимізації альтернативних спрощених способів оподаткування: інтегрувати спрощені методи в єдину податкову технологію, що передбачає справляння єдиного фіксованого податку у вигляді диференційованої плати за спецпатент з мікрофірм, та єдиного податку з виручки за ставками, диференційованими в розрізі укрупнених галузей, з більших за розміром суб’єктів малого підприємництва (в найближчі роки); знизити критеріальні обмеження, що дають право на придбання спецпатенту; встановити порядок, за яким розміри плати за нього визначаються місцевими радами за уніфікованою методикою; у разі успішної експериментальної апробації в майбутньому замість єдиного податку з виручки запровадити податок на чистий потік реальних трансакцій у грошовому виразі. 5. Для вирішення проблеми вибору найбільш економічно вигідного режиму оподаткування для малих підприємств розроблено економіко-математичну модель, що дає змогу приймати оперативні рішення стосовно доцільності переходу зі звичайної на спрощену схему податкових платежів без значних трудомістких розрахунків, а при потребі – достатньо точно обчислити прогнозовану економію чи іммобілізацію фінансових ресурсів від такого переходу. | 