Проведені дослідження оподаткування експортно-імпортних операцій з продукцією рослинництва та її переробки в Україні дозволили сформулювати наступні висновки. 1. Система оподаткування експортно-імпортних операцій через митні тарифи, акцизи та ПДВ, квоти та ліцензії, що відносяться до непрямих податків є інструментами здійснення однієї з двох різновидностей зовнішньоекономічної політики: фритредерства або протекціонізму. 2. При розробці митних тарифів, або економічній оцінці експортно-імпортних операцій з конкретними видами продукції повинен проводитися глибокий аналіз з розробкою балансів, системи співставлень тощо. Методичний підхід таких розрахунків в роботі представлений на прикладі насіння соняшнику, олії, пшениці і кукурудзи, цукру. 3. Ефективне функціонування системи експортно-імпортних операцій зернових можливе лише при комплексності економічних важелів, що регулюють рух зерна (система заставних закупок, інтервенційних фондів та ресурсів) і зовнішнього ринків (митні тарифи, квоти тощо). Без такої комплексності в 2002 р. митні тарифи самостійно виконати свою регулюючу функцію не змогли, а підвищення митних тарифів на зерно в цей час призвело б до ще більших економічних втрат. 4. Вимушеним, проте економічно виправданим (2003 р.) було тимчасове введення нульової ставки імпортного мита на продовольчу пшеницю і жито та встановлення пільг для імпортерів по сплаті ПДВ – 180-денну відстрочку при пред'явленні митним органам податкового векселя на 180 діб. При цьому митні тарифи на фуражне зерно виправдано залишилися без змін. В цьому проявилась гнучкість експортно-імпортної політики 5. При відсутності мита на експорт олійного насіння (до 1999 р.), дефіцит олійно-жирової продукції поповнювався в Україні за рахунок імпорту. Вітчизняні олійно-жирові підприємства почали банкрутувати. Рентабельність виробництва насіння соняшника скоротилася з 53 % в 1996 р. до 22 % в 1998 р. 6. З введенням у 1999 р. 23-% експортного мита, а в 2001 р. із зменшенням його з 23 до 17 % та забороною переробки насіння соняшнику за кордоном на давальницьких умовах, експорт насіння соняшнику скоротився у 2002 р. проти 1998 р. в 13,4 раза, а олії – збільшився, відповідно, в 2,9 раза. Виробництво продукції в оптово-відпускних цінах по масложировій промисловості України збільшилося на 3,6 млрд. грн., відрахування в бюджет – на 882 млн. грн., рентабельність виробництва насіння соняшнику зросла з 22 % в 1998 р. до 76,6 % в 2002 р. 7. Сальдо експортно-імпортних операцій по цукру в 1998 р. вперше за всю історію України стало від'ємним і в 2001 р. досягло 131 тис. тонн. Україна стала традиційним імпортером білого цукру. Як показало дослідження, таке стаеновище на ринку цукру України обумовлено як загальноекономічними внутрішніми чинниками, так і дуже несприятливою ситуацією в торгівлі, особливо з Росією. 8. З метою недопущення реалізації на території України цукру, виготовленого на давальницьких умовах на вітчизняних заводах із тростинного цукру-сирцю, вважаємо економічно недоцільним категоричну заборону такої діяльності, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 474. Доцільніше внести зміни до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" в частині запровадження фінансової застави шляхом видачі авальованого векселя на суму сплати ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) та скорочення граничного строку виконання операцій з давальницьким цукром-сирцем із 90 до 60 днів і жорстко дотримуватися цих вимог. Це сприяло б: усуненню сумнівних схем щодо ухилення від сплати податків до державного бюджету; захисту вітчизняного товаровиробника; забезпеченню більшого завантаження вітчизняних цукрових заводів сировиною, збільшення бюджетних надходжень від них за рахунок росту доходу (прибутку) та відрахувань до пенсійного та інших фондів, зайнятості і заробітної плати працівникам переробних та обслуговуючих підприємств; усуненню можливості реалізації на внутрішньому ринку цукру, виробленого з давальницької сировини, а за зовнішньоекономічним контрактом розрахуватися цукром, виробленим із цукрових буряків. 9. Важливе значення в процесі оподаткування експортно-імпортних операцій досліджуваних товарів має податок на додану вартість (ПДВ). В Україні застосовується дві ставки ПДВ: "20" та "0". Ставка "0" дозволяє уникнути стягнення ПДВ там, де відсутній об'єкт оподаткування. Податок на додану вартість – це вдалий інструмент боротьби з тіньовими оборотами, оскільки єдиним способом відшкодування вхідного ПДВ є наступний легальний продаж. Проте, в процесі його практичної реалізації виникли проблеми насамперед щодо експортно-імпортних операцій, в тому числі пов'язані з вільними економічними зонами, та зонами пріоритетного розвитку. Складна ситуація склалася з прийняттям Закону "Про державний бюджет України на 2004 рік", яким передбачено звільнення від ПДВ експорту товарів 1-24 груп. В такому випадку, у трейдера зникає джерело покриття вхідного ПДВ і він вимушений покривати його за рахунок зниження закупівельних цін на аграрну продукцію, що уже мало місце. Існують і інші недоліки, коли ціни експортних товарів в десятки разів перевищують світові. При цьому сплату вартості таких товарів та ПДВ здійснюють фірмам-фантомам, внаслідок чого ПДВ в бюджет не надходить. Проте, ці недоліки криються не в суті ПДВ, а в недотриманні його вимог. 10. На науковому, законодавчому та практичному рівнях існують дискусії щодо введення спецрахунків по сплаті ПДВ, за допомогою яких передбачається вирішити проблему ліквідації заборгованості по платежах в бюджет. Мотиви впровадження ПДВ-рахунків є виправданими, але, як показують дослідження, механізм та строки їх впровадження є передчасними і неузгодженими з іншими законами, що призведе до виникнення нових проблем як у платників цього податку, так і у банків та податкових органів. 11. Як показало дослідження, для уникнення аритмії при реалізації зернових на протязі року, коли обсяги реалізації в останні місяці року у 12-13 разів вищі ніж на початку року, а переробники вимушені оплачувати податковий кредит на залишки закупленої сировини, доцільніше кінцеві розрахунки як сільськогосподарським, так і переробним підприємствам здійснювати за маркетинговий, а не календарний рік. |